Азербайджан (топонім)

Азербайджан — топонім, який у різний час застосовувався до різних територій, а також назва сучасної держави у Східному Закавказзі.

Етимологія

Топонім «Азербайджан» походить від парфянського та середньоперського^[1] Атурпатакан (Āturpātakān) — назви давньої держави Атропатена або Мідія Атропатена. Мідією Атропатеною (перс. Мад-і-Атурпаткан‎, Мідія Атропатова), або просто Атропатеною, після навали Олександра Македонського стали називати північну частину Мідії, де створив собі царство останній ахеменідський сатрап Мідії Атропат (Атурпатак). Ім'я Атропат утворене з давньоперського «Āturpāt» — жрець-вогнепоклонник (букв. «охоронець вогню»)^[1].

Інша її назва в античних авторів — Мала Мідія. Від назви «Атурпаткан» через середньоперське «Адербадган» (перс. Âzarâbâdagân‎) походить сучасна назва Азербайджан^[2]. Країну населяли іраномовні племена мідійців. Географічно історична Мідія Атропатена була розташована здебільшого на території нинішнього Іранського Азербайджану в Ірані та в південно-східних районах Азербайджанської Республіки й обмежувалася Араксом^[3][4]. Середньовічні арабські географи тлумачили назву інакше, виводячи її, як наслідок народної етимології, від особистого імені Адарбадор — «храм вогню» або «хранитель вогню» (від слів «адар» — вогонь і «байкан» — зберігач)^[5], тим більше що в Атропатені було справді багато зороастрійських храмів з незгасними вогнями. Так, наприклад, Якут аль-Хамаві писав: «Дехто вважає, що Азар означає „вогонь“ пехлевійською мовою, а байган — „сторож“ або „охоронець вогню“ і тому слово означає „храм вогню“ або „охоронець вогню“, що ближче до істини, бо храмів вогню в цих краях було дуже багато»^[6].

Азербайджанський історик ХІХ століття Аббас Кулі Ага Бакіханов пов'язував походження слова «Азербайджан» з ім'ям знаменитого полководця Бабека^[7], який очолював повстання іранських хурамітів проти Арабського халіфату в цьому регіоні. Бакіханов у своїй праці «Гюлістан-і Ірам^[ru]» писав: «Здається, що назва Азербайджан походить від слова Азер-Бебеган, яке араби вимовляють Азербабеджан, що означає: „Вогонь Бабека“. Як би там не було, вогнепоклонство, наскільки нам відомо, отримало свій початок у краї, званому нині Азербайджан»^[7].

Поширення назви

Азербайджан («Adrabigan») на «Карті ісламських країн епохи Буїдів» 1877 року(нім.)

До 1918 року (проголошення Азербайджанської Демократичної Республіки на територіях Східного та Південного Закавказзя) під Азербайджаном розуміли, перш за все, територію навколо озера Урмія, що колись зайняту Атропатеною, на південь від річки Аракс^[8].

Середньовіччя

Середньовічний арабський історик, географ і мандрівник X століття Аль-Масуді зазначав, що територія, до якої застосовувано топонім Азербайджан, розширювалася і на північ від Аракса. Муганський степ на північному сході включав у Азербайджан також Ібн Хордадбег, але не включали інші географи^[5]. Останній описує Арран та Азербайджан окремо. Історичним центром Азербайджану завжди^[5] була гірська територія на схід від озера Урмія. Таким чином, у період ранньої арабської географії Азербайджан охоплював переважно північно-західну частину Іранського плато, а його межі не дуже відрізнялися від нинішніх північних кордонів Ірану^[5]. У будь-якому разі, з боку низовин Закавказзя область ледь перевищувала русло Аракса. Відомий російський сходознавець В. Бартольд зазначає, що Аракс був межею між Азербайджаном та Арраном^[9]. Згідно з британським антропологом Річардом Таппером^[en] область Мугань^[ru] розташована в історичному Азербайджані^[10].

У творі «Нузхат ал-кулуб» Хамдаллаха Казвіні^[az] (XIV століття) Нахічевань та Ордубад на лівому березі річки Аракс віднесено до Азербайджану^[11].

Новий час

За Сефевідів, на деякий час, з метою отримання податкових надходжень, певні землі на північ від Араксу приєднано до провінції Азербайджан^[12]. Відповідно до енциклопедії «Іраніка», терміном «Азербайджан» за Сефевідів (XVI—XVII ст.) позначали деякі території на північ від Араксу, які адміністративно підлягали намісникам провінції Азербайджан, але після падіння Сефевідів поступово таке його застосування припинилося; азербайджанські автори XIX століття з Росії (Мірза Адігезаль-бек і Мірза Джамал Джеваншір) вживають його тільки стосовно земель на південь від Араксу^[12][5]. У період Сефевідів, на думку М. Аткіна, назву «Азербайджан» застосовували до всіх мусульманських ханств Східного Кавказу, а також області на південь від річки Аракс^[13].

В офіційній хроніці Ага Мохаммеда Каджара авторства Сараві зазначено, що Каджари за походженням були з «подібної до раю провінції Сирія» (Velayat-e eram-neshan-e Sham) до того, як «перлина (племені) зупинилася й оселилася і пустила коріння в скарбниці Гянджі в Азербайджані» (in javaher ra ganjineh-ye Ganjeh-ye Azarbaijan tavaqqof va tamakkon va tavatton etefaq oftad)^[14].

За імператора Олександра III (1881—1894) європейські вчені та журналісти потроху стали використовувати термін «Азербайджан» на позначення земель Ширвану та Аррану^[az], виділених у Бакинську та Єлизаветпольську губернії. У Росії цей приклад наслідували лише після 1917 року внаслідок того, що на цих землях жили споріднені перським азербайджанські тюрки^[15].

Азербайджан (Azerbijan) на карті 1883 року^[16]

Генеральний консул Великої Британії в Персії Кіт Ебботт повідомляв 1863 року, що «країна, відома персам як Азербайджан, поділена між ними та Росією, при цьому останній належить близько п'яти восьмих від загальної площі, яка за грубими оцінками займає територію приблизно 80 000 квадратних миль, або приблизно відповідає розміру Великої Британії; таким чином, 50 000 квадратних миль — це частка, що належить Росії, та 30 000 залишається за Персією»^[17].

Новітній час

Термін «Азербайджан» уперше використано як офіційну назву держави 28 травня 1918 року — тоді проголошено Азербайджанську Демократичну Республіку, більша частина території якої відповідає історичним областям Арран^[az] і Ширван^[18][8]. Однак ще на початку 1920-х років назва «Азербайджан» у Закавказзі недостатньо усталилась.

Провідні фахівці з історії регіону І. М. Дьяконов і В. Ф. Мінорський^[ru] зазначають, що до XX століття термін «Азербайджан» уживався тільки щодо тюркомовного регіону північно-західного Ірану^[8]. На думку В. В. Бартольда, «якщо потрібно було б придумати термін для всіх областей, які об'єднує зараз Азербайджанська Республіка, то, найпевніш, можна було б прийняти назву Арран»^[18].

15—20 квітня 1917 року в Баку відбулося засідання Конгресу мусульман Кавказу, де зроблено першу спробу визначити азербайджанські прагнення в умовах нового революційного перевороту. Під час засідання Конгресу почуто відверті вимоги автономного статусу для Азербайджану. Але на пропозицію Гаджі Зейналабдіна Тагієва саму назву «Азербайджан» з остаточного тексту резолюції прибрано^[19].

Карта Азербайджанської Демократичної Республіки, представлена МЗС АДР на Паризькій мирній конференції(фр.)

28 травня 1918 року мусульманська фракція Закавказького сейму на своєму засіданні ухвалила рішення декларувати незалежність кавказької держави Азербайджан, оголосивши себе Тимчасовою Національною радою Азербайджану. У радіограмі міністрам закордонних справ низки держав про проголошення незалежності Азербайджану прем'єр Фаталі Хан-Хойський вважав за необхідне зробити таке пояснення: «Азербайджан, що складається зі східного та південного Закавказзя». Однак Іран відповів на цю декларацію протестом, підозрюючи нову республіку в зазіханнях на свою північно-західну провінцію. Уряд Азербайджанської Демократичної Республіки, щоб розвіяти іранські побоювання, використав^[20] у своїх документах для звернення за кордоном термін «Кавказький Азербайджан»^[21]. Отже, антиросійськи налаштовані сепаратисти вжили назву «Азербайджан» і для Аррану, однієї з історичних областей Великого Ірану, включивши території ханств, які раніше тут існували^[20].

В. В. Бартольд, І. М. Дьяконов і В. А. Шнірельман вважають, що підозра іранської влади мала реальні підстави, оскільки при створенні Азербайджану мусаватисти вважали, що він становитиме єдине ціле з Іранським Азербайджаном^[18][8][22]. Австрійський іраніст Берт Фраґнер^[fr] зазначає, що вже в СРСР, відповідно до принципів радянського націоналізму, регіон Азербайджан переосмислено як «Південний Азербайджан» з метою звільнення та возз'єднання його з Азербайджанською Республікою, трактованою як «Північний Азербайджан», що Фраґнер вважає загарбницькою маніпуляцією^[23].

Примітки

1. Азербайджан (топонім) — стаття з Encyclopædia Iranica. M. L. Chaumont
2. Всемирная история. — М., 1957. — Т. 3. — С. 132.
3. Атропатены // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
4. Расторгуева В. С., Эдельман Д. И. Этимологический словарь иранских языков / Институт языкознания РАН. — М. : Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 2000. — Т. 1 (a—ā). — С. 320. — 1000 прим. — ISBN 5-02-018124-2. (в пер.)

   Оригінальний текст (рос.)

   *ātr̥-pati- ‘жрец-огнепоклонник’, букв. ‘хозяин огня’; бактр. atarobido и.с., букв. ‘хозяин огней’, где -bido < *-pati- [Dv. Baktr., 167]; см. также форму мн. ч., используемую часто для формирования топонимов и отразившуюся в *ātu/ar-patkān- ‘страна огнепоклонников, «хозяев огня»’ при изменении первой части с трансформацией интервокальной *t > δ в *āδar- > āzar- в современном названии Азербайджан.
5. Азербайджан (топонім) — стаття з Encyclopædia Iranica. Ксав'є де Планол^[en]
6. Йакут-ал-Хамави. Му'джам ал-Булдан. (Сведения об Азербайджане). Хамдаллах Казвини. Нузхат-ал-кулуб. (Материалы по Азербайджану). — Баку. Элм. 1983
7. Гусейнов Г. Из истории общественной и философской мысли в Азербайджане XIX века. — Баку : Издательство Академии наук Азербайджанской ССР, 1949. — С. 107.
8. The Paths of History — Igor M. Diakonoff, Contributor Geoffery Alan Hosking, Published in the year 1999, Cambridge University Press, pg 100.

   Оригінальний текст (англ.)

   Until the twentieth century, the term Azerbaijan (a late form of the term Atropatene derived from the name Atropates, satrap and later king of Western Media at the end of the fourth century BC) was used solely for the Turkic-speaking regions of North-Western Iran. When, in 1918—1920, the power in Eastern Transcaucasia (Shirvan, etc.) was taken over by the party of Musavatists, they gave to their state the name ‘Azerbaijan’, hoping to unite it with Iranian Azerbaijan, or Azerbaijan in the original sense of the term; that territory had much greater Turkic population; the Musavatists relied on the state of complete political disintegration of Iran at that period, and hoped to easily annex Iranian Azerbaijan into their state. Until the twentieth century, the ancestors of the present-day Azerbaijanis called themselves Turki, while the Russians called them Tatars, not distinguishing them from the Volga Tatars. The Azerbaijani language belongs to the Oghuz branch of Turkic; the Volga Tatar language belongs to the Kipchak branch of Turkic.
9. V. V. Barthold. An Historical Geography of Iran. — Princeton University Press, 2014. — P. 227.

   Оригінальний текст (англ.)

   The Araxes river, which used to have an estuary separate from that of the Kur, also constituted the border between Azerbaijan and Arran, ancient Albania. The present-day provinces of Elisavetpol' and a portion of that of Baku used to be parts of Arran; Arran in the narrow sense of the word was understood to include the area between the Araxes and the Kur.
10. Азербайджан (топонім) — стаття з Encyclopædia Iranica. Річард Таппер^[en]
11. ADHARBAYDJAN / Edited by C. E. Bosworth, E. van Donzel and W. P. Heinrichs and G. Lecomte // The Encyclopaedia of Islam. — Лейден, 1986. — Vol. I (10 November). — P. 191.

    Оригінальний текст (англ.)

    According to Yakut (13th century) Adharbaydjan extended down to Bardha’a (Parthav). In Nuzhat al-Kulub (730/1340), 89, Nakhicewan and Ordubad, on the left bank of the Araxes, are mentioned under Adharbaydjan.
12. A History of Qarabagh: An Annotated Translation of Mirza Jamal Javanshir Qarabaghi's Tarikh-e Qarabagh. Mazda Publishers, 1994, ISBN 1-56859-011-3 p. XV:

    Оригінальний текст (англ.)

    Although Azerbaijan was a geographical entity in the eighteenth and nineteenth centuries, the term was only used to identify the province in northwest Persia. The Safavids, at one time, for revenue purposes, included some of the lands north of the Arax river as part of the province of Azerbaijan. This practice gradually fell out of use after the fall of Safavids. To Mirza Jamal and Mirza Adigozal Beg, as well as other eighteen century and nineteenth-century authors, Azerbaijan referred to the region located south of the Arax river
13. Muriel Atkin. Росія та Іран, 1780—1828 = Russia and Iran, 1780—1828. — 2nd. ed. — Minneapolis : University of Minnesota Press, 1980. — ISBN 0-8166-0924-1, 9780816609246.

    Оригінальний текст (англ.)

    In Safavi times, Azerbaijan was applied to all the Muslim-ruled khanates of the eastern Caucasus as well as to the area south of the Aras River as far as the Qezel Uzan River, the latter region being approximately the same as the modern Iranian ostans of East and West Azerbaijan.
14. K. Gledhill. The Caspian State: Regional Autonomy, International Trade, and the Rise of Qajar Iran, 1722-1797. — С. 49-50.
15. Шнирельман В. А. Війни пам'яті: міфи, ідентичність та політика у Закавказзі = Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье / Рецензент: Л. Б. Алаев. — М. : Академкнига, 2003. — С. 33. — 2000 прим. — ISBN 5-94628-118-6.

    Оригінальний текст (рос.)

    А севернее располагались земли Ширвана и Аррана. При императоре Александре III последние были выделены в Бакинскую и Елисаветпольскую губернии, и с тех пор термин «Азербайджан» стал понемногу использоваться для них европейскими учеными и журналистами. В России этому примеру последовали лишь после 1917 г. в связи с тем, что на этих землях обитали „азербайджанские тюрки“, родственные персидским.
16. David Rumsey Historical Map Collection. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 17 березня 2022.
17. Оригінальний текст (англ.)

    The country known to the Persians as Azerbaijan is divided between them and Russia, the latter Power possessing about five-eighths of the whole, which may be roughly stated to cover an area of about 80,000 square miles, or about the size of Great Britain; 50,000 square miles are therefore about the extent of the division belonging to Russia, and 30,000 of that which remains to Persia.
18. Бартольд В. В. Сочинения. Том 2/1, с. 703:

    Оригінальний текст (рос.)

    Ширван никогда не употреблялся в том смысле, чтобы он охватывал территорию теперешней Азербайджанской республики. Ширван — это небольшая часть с главным городом Шемахой, а такие города, как Гянджа и др., никогда в состав Ширвана не входили, и если нужно было бы придумать термин для всех областей, которые объединяет сейчас Азербайджанская Республика, то, скорее всего, можно было бы принять название Арран, но термин Азербайджан избран потому, что когда устанавливалась Азербайджанская Республика, предполагалось, что персидский и этот Азербайджан составят одно целое, так как по составу населения они имеют очень большое сходство. На этом основании было принято название Азербайджан, но, конечно, теперь, когда слово Азербайджан употребляется в двух смыслах — в качестве персидского Азербайджана и особой республики, приходится путаться и спрашивать, какой Азербайджан имеется в виду: Азербайджан персидский или этот Азербайджан?.
19. Swietochowski T. Russian Azerbaijan, 1905—1920. — Cambridge University Press, 2004. — С. 90. — ISBN 0521263107.

    Оригінальний текст (англ.)

    The first attempt to define Azerbaijani aspirations under the conditions of the new revolutionary upheaval was made at the meetings of the Muslim Congress of the Caucasus in Baku on April 15-20. Notably, this event included the participation of delegates from Daghestan, whose presence was meant to affirm the historic ties of the Transcaucasian Muslims with their coreligionists to the north. The meeting resulted in a triumph for the Adami-i Markaziyyat, which swayed the majority of participants - particularly the Musavatists - in favor of its program. The final resolution included the statement that "the interests of the Muslim nationalities would be best served by a form of Russia's governmental structure based on a democratic republic organized on territorial-federative principles." 16 The congress heard even more outspoken demands for an autonomous status for Azerbaijan, but gave them no endorsement. Indeed, on the motion of Taghiyev the very name Azerbaijan was stricken from the final resolution.
20. Азербайджан (топонім) — стаття з Encyclopædia Iranica. Група авторів
21. Tadeusz Swietochowski. Russia and Azerbaijan: A Borderland in Transition (New York: Columbia University Press, 1995). P. 69.

    Оригінальний текст (англ.)

    Although the proclamation restricted its claim to the territory north of the Araz River, the use of the name Azerbaijan would soon bring objections from Iran. In Teheran, suspicions were aroused that the Republic of Azerbaijan served as an Ottoman device for detaching the Tabriz province from Iran. Likewise, the national revolutionary Jangali movement in Gilan, while welcoming the independence of every Muslim land as a «source of joy», asked in its newspaper if the choice of the name Azerbaijan implied the new republic’s desire to join Iran. If so, they said, it should be stated clearly, otherwise Iranians would be opposed to calling that republic Azerbaijan. Consequently, to allay Iranian fears, the Azerbaijani government would accommodatingly use the term Caucasian Azerbaijan in its documents for circulation abroad.
22. Шнирельман В. А. Війни пам'яті: міфи, ідентичність та політика у Закавказзі = Войны памяти: мифы, идентичность и политика в Закавказье / Рецензент: Л. Б. Алаев. — М. : Академкнига, 2003. — С. 34. — 2000 прим. — ISBN 5-94628-118-6.

    Оригінальний текст (рос.)

    Впервые термин «Азербайджан» как официальное название для государства был провозглашён Национальным Советом Азербайджана 28 мая 1918 г. Иран тут же ответил на это протестом, подозревая новую республику в посягательствах на свою северо-западную провинцию. Это подозрение было отнюдь не безосновательным, ибо при создании Азербайджана предполагалось, что он составит единое целое с Иранским Азербайджаном.
23. Bert G. Fragner^[fr]. 'Soviet Nationalism': An Ideological Legacy to the Independent Republics of Central Asia / Willem van Schendel (ed.), Erik J. Zurcher (ed.). — Identity Politics in Central Asia and the Muslim World, 2001. — P. 23—26. — ISBN 1-86064-080-X.