Авіаційне пальне
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Авіаційне пальне, авіаці́йне па́ливо, літако́ве па́ливо[1] — горюча рідина, яка подається до камери згоряння двигуна літального апарату для одержання теплової енергії у процесі окиснення оксигеном повітря (спалювання). Поділяється на два види —
авіаційні бензини і реактивне пальне. Перші застосовуються, як правило, у поршневих двигунах, другі — у турбореактивних. Також відомі розробки дизельних поршневих авіаційних моторів, які використовували дизельне пальне, а в даний час (2000-і роки) — гас.
З початку 1980-х років, через постійно збільшувану нестачу нафти, шукаються способи для заміни нафтового авіаційного пального, у тому числі розглядаються такі різновиди: синтетичне, кріогенне (у тому числі, рідкий водень), кріогенне метанове пальне (КМТ) та інші. У 1989-90 роках, на рідкому водні та КМТ було випробувано літак Ту-155, у 1987-88 на сконденсованому технічному пропан-бутані (АСКТ) — вертоліт Мі-8ТГ. З осені 2019 року, в Норвегії авіакомпанії почали додавати в авіаційний гас невелику частку біопалива задля зменшення забруднення атмосфери реактивними літаками.
Будь-який авіаційний двигун розробляється під певний вид (сорт) пального, на якому він видає потрібні показники за потужністю, прийомистістю, надійністю, довговічністю, та рекомендовані аналоги пального, на яких допускається, як правило, обмежена експлуатація, з втратою низки характеристик двигуна.
Також треба відзначити, що авіаційне паливо застосовуються не лише в авіаційній техніці.