Loading AI tools
український освітянин, письменник, літературознавець З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Авдикович Орест Львович | ||||
---|---|---|---|---|
Псевдонім | Данило Троян | |||
Народився | 16 лютого 1877 Раштівці, Гусятинський район, Тернопільська область, СРСР | |||
Помер | 29 жовтня 1918[1] (41 рік) Відень, Австро-Угорщина | |||
Поховання | Перемишль[2] | |||
Громадянство | Австро-Угорщина | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | письменник, педагог, літературознавець | |||
Сфера роботи | літературознавство[2] | |||
Alma mater | Montanuniversität Leobend[2] і ЛНУ ім. І. Франка[2] | |||
| ||||
Авдикович Орест Львович у Вікісховищі | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
О́рест Льво́вич Авдико́вич (псевдонім — Данило Троян, 16 лютого 1877, с. Дубківці, нині у складі с. Раштівці Гусятинського району Тернопільської області — 29 жовтня 1918, Відень, похований у м. Перемишль, нині Польща) — український письменник, педагог, літературознавець. Чоловік відомої промисловця, меценатки Климентини Авдикович-Глинської.
Народився у сім'ї греко-католицького священика Лева Авдиковича.[3][4] Дитинство пройшло в селі Голешів (нині Жидачівського району Львівщини).[5]
Закінчив Львівську гімназію. У 1898 році навчався в гірничій академії в місті Леобен (Австрія). У 1901 році закінчив філософський факультет Львівського університету.
Учителював у Перемишлі: спершу в польськомовній гімназії, від 1903 року — в українській гімназії і водночас в Українському ліцеї для дівчат. Від 1905 року — перший адміністратор і префект гімназійного інституту, від 1909 — професор гімназії. Був завідувачем української бібліотеки для учнів і куратором драматичного гуртка, керував літературною секцією.
Від 1908 року — голова Перемишльської філії Товариства наукових викладів імені Петра Могили.
Дружина Климентина Авдикович-Глинська відома як промисловець, меценат.
На 40-му році життя Авдикович Орест Львович важко захворів на запалення спинного мозку і вже в 1917/18 навчальному році отримав відпустку для лікування у Відні, де й помер 28 жовтня 1918 року. Похований 1 листопада 1918 року на Центральному цвинтарі у Перемишлі.
Дебютував белетристичним нарисом «Шекс» у газеті «Діло» (27 і 28 травня 1898 року). Друкувався у львівському виданні «Руслан» і «Літературно-науковому віснику».
У збірках оповідань «Поезія і проза» (1899), «„Моя популярність“ та інші оповідання» (1905) реалістично змалював життя дрібної шляхти та сільської інтелігенції.
У творах «Гуси», «До місяця», «Звечора», «Останні скарби» та інших наближався до «нової школи» в українській літературі, подаючи на основі монологів, діалогів психологізовані пластичні малюнки з життєвих випадків, концентруючи увагу на душевних зрушеннях, нюансах думок і почуттів героя.
Під впливом польського модерніста Станіслава Пшибишевського звертається до відображення розірваної свідомості зневіреного в житті інтелігента в мініатюрах із химерним сюжетом або ж узагалі без фабули: ліричних медитацій, елегій чи потоку свідомості ліричного героя, який дослухається до «музики своїх нервів»; до символічно-метафоричного змалювання його фантастичних візій, поєднуючи натуралістичний підхід до психологічного аналізу з лірико-символістичною експресією. Всі ці риси проявилися в збірках оповідань «Нарис одної доби» (1899), «Нетлі» (1900), «Метелики» (1900), «Демон руїни» (1901).
У прозі Авдикович став предтечею прихильників українського модерну, передусім «Молодої Музи».
У 1914 році написав оповідання, в яких осудив Першу світову війну («На згарищах», містерії «Ой, у рідному краю, на дикому полі» та інших).
У містерії «Ой у рідному краю та на дикому полі» (1918) помітні елементи містики.
Авдиковичу належать літературознавчі розвідки:
Видав збірки оповідань:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.