Loading AI tools
український письменник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Євге́н Казими́рович На́хлік (нар. 22 січня 1956, Судова Вишня) — український літературознавець, доктор філологічних наук, професор, дійсний член (академік) НАН України. Директор Інституту Івана Франка НАН України. Заслужений діяч науки і техніки України (2016).[1]
Євген Казимирович Нахлік | |
---|---|
Народився | 22 січня 1956 (68 років) Судова Вишня |
Країна | СРСР Україна |
Національність | українець |
Діяльність | письменник |
Alma mater | філологічний факультет Львівського державного університету ім. І. Франка; аспірантура інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР |
Галузь | літературознавство |
Заклад | Інститут Івана Франка НАН України |
Вчене звання | Доктор філологічних наук |
Науковий ступінь | професор |
Нагороди |
Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Євген Нахлік народився 22 січня 1956 року в м. Судова Вишня на Львівщині.
У 1979 році закінчив українське відділення філологічного факультету Львівського державного університету ім. І. Франка. Після закінчення інституту він пройшов ще вишкіл у системі професійно-технічної освіти у Полтаві. У 1981 році переїхав до Києва, де вступив в аспірантуру при інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, яку закінчив у 1984 році. У 1984—1989 роках — молодший науковий співробітник, а в 1989—1991 роках — науковий співробітник відділу української дожовтневої літератури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР.
24 квітня 1985 року на спеціалізованій вченій раді Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР захистив кандидатську дисертацію на тему: «Українська романтична проза 30-60-х років XIX століття» та отримав науковий ступінь — кандидат філологічних наук.
Від березня 1991 року — виконувач обов'язків заступника директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР — керівника Львівського відділення; від 14 листопада 1991 року — заступник директора з наукової роботи Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України — керівник Львівського відділення. Організатор академічного літературознавства. 1991 року організував відновлення, а фактично створив заново на цілком новій кадровій та матеріально-технічній базі Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, перетворене 2012 року на Інститут Івана Франка НАН України.
24 вересня 2009 року на спеціалізованій вченій раді Київського національного університету імені Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію «Тарас Шевченко і польські та російські романтики (Індивідуальність письменника в інтертекстуальних зв'язках і типологічних збіжностях)» та отримав науковий ступінь — доктор філологічних наук.
Старший науковий співробітник зі спеціальності українська література (1996). Від 13 квітня 2011 року — директор-організатор, а від 25 квітня 2012 року — директор Інституту Івана Франка НАН України та професор зі спеціальності українська література.
Євген Нахлік є відомим літературознавцем широкого профілю — історик української літератури, літературний критик, компаративіст, славіст, полоніст, русист. Інтерпретатор, біографіст, джерелознавець, текстолог. Дослідник творчості Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка, Івана Франка, Івана Котляревського, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, «Руської Трійці», Леоніда Глібова, Богдана Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Адама Міцкевича, Юліуша Словацького, Зигмунта Красінського.
З ініціативи та під керівництвом Євгена Нахліка в Інституті Івана Франка НАН України (донедавна — Львівське відділення Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України) видаються серії: «Літературознавчі студії» (вийшло 18 книжок), «Франкознавча серія» (14 книжок), «Літературні пам'ятки» (7 книжок), «Бібліографічна серія» (5 книжок), «Літературні портрети» (2 книжки) та ін. Під науковим керівництвом Євгена Нахліка захищено дев'ять кандидатських дисертацій з філології.
З травня 2024 року член редакційної ради художньо-аналітичного альманаху «Кременецький культурний контекст»[2].
Автор понад 350 наукових публікацій, серед них 11 монографій, 2 колективних монографій, 7 розділів в академічних історіях, зокрема, в «Історії української літератури» (т. 1 (2013); т. 2 та т. 3 (2014))[3], «Історії Львова» (т. 2, 2007), співавтор 4 університетських і 2 шкільних посібників, підручників та хрестоматій (зокрема «Літературна Львівщина: Хрестоматія для вивчення літератури рідного краю», 2004), сотень статей, передмов, рецензій тощо. Упорядник і коментатор видань творів Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, української новелістики кінця XIX — початку ХХ століття.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.