Історія Яворова
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Галицьке місто Яворів пройшло насичений і цікавий історичний шлях — від поселення на торговельному шляху Львів-Ярослав до міста-районного центру Львівської області незалежної України; тут жили і працювали яскраві особистості національної історії та культури.
Перебуваючи у різні періоди у складі королівської Польщі, Австро-Угорської монархії, Радянського Союзу, яворівці активно боролися за своє національне визволення. Адже від заснування Яворова й до нинішнього дня у місті переважало українське населення[1].
Яворів з його околицями, як і інші регіони України, пережив важкі часи феодального, соціального і національного поневолення та руйнівних набігів монголо-татарських і турецьких орд. Найтривалішими поневолення були з боку Польщі та Угорщини (XIV–XVI століття), Великого Польсько-Литовського князівства (XVI століття), знову Польщі (XVI–XVIII століття), Австрії і Австро-Угорщини (XVIII — початок XX століття), Російської імперії (1914–1915 роки), Польщі (1919–1939 роки), СРСР (1939–1941 роки), нацистської Німеччини (1941–1944 роки), і знову Радянського Союзу (1944–1991 роки). Протягом століть Яворів неодноразово переносив спустошливі пожежі, а його населення — смертоносні епідемії. Проте і в таких умовах Яворів розвивав свою господарську діяльність, народні промисли, освіту, вів будівництво церков, самобутнє і неповторне мистецтво — різьба по дереву, вишивка, ткацтво, писанкарство, хорове мистецтво.