Єзуїтський монастир (Вінниця)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Єзуїтський монастир (Вінниця) — споруда сакральної архітектури, збудована у XVII столітті за прикладом феодальної фортеці коштом старости Брацлавського воєводства Валентія-Александра Калиновського, який пожертував 30000 злотих і 2 адміністративно-територіальні одиниці — хутір Кайдачиху і село Казаниху для ордену єзуїтів[1]. Серед благодійників, що долучились до створення Вінницького дому єзуїтів, були луцький латинський єпископ Анджей Ліпський, Теофіла Хмелецька — удова київського воєводи Стефана Хмелецького, та київський каштелян Олександр Пісочинський[2]. Згодом було споруджено ансамбль монастиря — до головного комплексу було приєднано костьол, колегіум та конвікт (гуртожиток).
Ансамбль Єзуїтського монастиря. Вінниця | |
---|---|
Єзуїтський комплекс. Місто Вінниця, вул. Соборна | |
49°13′55″ пн. ш. 28°28′30″ сх. д. | |
Тип споруди | споруда |
Розташування | Україна, Вінниця |
Початок будівництва | 1620-ті рр. |
Кінець будівництва | 1640-1650-ті рр. |
Вартість | 30000 злотих Речі Посполитої |
Стиль | Ренесанс, бароко (раннє), класицизм |
Належність | Єзуїтський орден |
Адреса | вул. Соборна 17 — 23 |
Єзуїтський монастир у Вікісховищі |
Пам'ятка перебуває під захистом держави під охоронним номером 54 та внесений до списку споруд, що не підлягають приватизації. Єзуїтський комплекс віднесений до номінації «Перлина Поділля» в рамках обласного конкурсу «7 чудес Вінниччини»[3].