Юн Фоссе

Юн Фоссе

Стаття у Вікіпедії

Медіафайли у Вікісховищі

Юн Фоссе^[1][2][3] (норв. Jon Fosse; 29 вересня 1959, Геуґесунн, Норвегія) — норвезький письменник та драматург. Нині мешкає в місті Берген. Пише новонорвезькою мовою (норв. nynorsk). Лавреат Нобелівської премії з літератури 2023 року^[4][2].

Цитати

В нашій літературі є цілий ряд серйозних і поважних імен, зі старшого покоління назву романіста Дага Сульстада й лірика Ельдрід Люнден, а з молодшого – це, скажімо, письменниця Ганне Ерставік і поет Стайнар Опстад. Проте жоден з названих авторів не зажив особливої слави за межами Норвегії. Хоча, як на мене, то існує досить слабкий зв’язок поміж літературною якістю та популярністю творів в іншому мовному середовищі. Ще додам, що зараз в Норвегії почали писати більше драматичних творів[5].

Для кожного митця слова мова – це сировина, те, що він використовує для роботи, так би мовити. Проте зазвичай в певний момент мова – чи якась субстанція в самій мові – переймає на себе керування і скеровує процес написання. Як на мене, літературна творчість повинна бути і природною, і штучною водночас[5].

Для мене важко зрозуміти, що саме важливо для українського читача. Проте кохання та смерть є всюди, хоч і трохи по-різному знаходять своє вираження. А ще в цьому романі близько, мабуть, сприйматиметься образ дружби, яка триває навіть після смерті. Сподіваюся, українському читачеві сподобається роман «Ранок та вечір». І навіть якщо не сподобається, дозвольте вам, мої українські друзі, щиро побажати добра[5].

Література для Норвегії надзвичайно важлива. Історично склалося так, що найвідомішим норвежцем поза межами своєї країни був і залишається саме письменник, – Генрік Ібсен. Та й перші вагомі історичні відомості про Норвегію теж черпали з літератури – це і норвезько-ісландські саги, і королівські пісні Снорре. Водночас, норвезька література дуже багатоманітна. Тут пишуть чимало романів, – а в тому числі і детективів, – що користуються неабиякою популярністю в Норвегії та, незрідка, за кордоном[5].

Мова, мистецтво слова саме по собі має властивість переносити у трансцендентне. І як на мене, це те, до чого і варто прагнути. І якщо абстрагуватися від інших причин, то принаймні для того, щоб писати щиро[5].

Мої твори таки релігійні за духом. І моя творчість це все ж таки певні пошуки. Я й сам не знаю, чому, але літературна творчість стала в моєму житті тією сферою, в якій власне і відбуваються релігійні пошуки, і де панує релігійність. Така особливість, мабуть, свідчить про те, яке скромне місце релігія займає у моєму житті, а зрештою й про те, як мало може сказати релігія у Скандинавії. А ще, коли текст, коли література, так би мовити, вдається, то в цьому теж безперечно є щось незбагненне. А від цього один крок до містичного. Я намагаюся сказати, що пишу насправді не я[5].

Мої твори такі досить «норвезькі». А в Норвегії їх часто називають навіть західнонорвезькими. Зараз мої п’єси ставлять на всіх континентах. Збірку моїх драматичних творів видали не тільки англійською, але й перською, цієї весни цілий ряд вистав заплановано у Південній Кореї, ще кілька поставлять у Бразилії та Аргентині, і це поряд із постійними постановками у Німеччині та Франції. І я гадаю, що такий успіх не може бути пов’язаний із національними особливостями моїх творів, а радше універсальними цінностями Або ж сумішшю місцевого колориту та глобальних ідей, – як тепер кажуть, «гло-місцевого»[5].

Цілком очевидно, що найчастіше думку можна описати словами лише приблизно, або ж поверхово. Така сама природа мови. Можливість повністю висловити істину – ілюзія. Всі погоджуються з тим, що мова понятійна категорія. Та мова – це більше ніж набір понять. На щастя. І завдяки цьому, зокрема, й існує поезія. Я вважаю себе, власне, насамперед поетом, – чи тоді, коли пишу прозу, чи п‘єси, а чи лірику[5].

Чимало з моїх прозових творів перекладено багатьма мовами, проте це небагато, якщо порівнювати з моїми п’єсами. Загалом мої твори перекладено 40-ма мовами світу (зокрема, роман «Ранок та вечір» перекладено шведською, данською, німецькою, французькою, нідерландською, а тепер і українською, на стадії завершення переклади ісландською, португальською та японською)[5].

Щодо моєї творчості, то останніх кілька років я пишу переважно п’єси, і якщо порівнювати з іншими норвезькими драматургами, то за кількістю постановок мої твори поступаються місцем лише Ібсену. Хоч я також пишу прозу і вірші. Мою прозу досить високо цінують у літературних колах, але надзвичайної популярності вона не здобула, а поетичні твори найменш відомі[5].

Я вважаю, що мистецтво, а в тому числі й література, давно почало набирати риси глобального феномену, а література – таким же поступом, як і музика. В кожному разі та література, яку я пишу, і яку я люблю. [...] гадаю, мої твори набули такої надзвичайної популярності не стільки завдяки національному колориту, скільки наперекір йому[5].

Примітки

1. ↑ Нобелівську премію з літератури присуджено норвежцю Юну Фоссе. // Zbruč. — 2023. — 5 жовтня.
2. 1 2 Що відомо про Юна Фоссе, який отримав Нобелівську премію з літератури // BBC News Україна. — 2023. — 5 жовтня.
3. ↑ Лауреатом Нобелівської премії з літератури став норвежець Юн Фоссе // Interfax-Україна. - 2023. - 5 жовтня.
4. ↑ Суспільне Культура: Хто отримав Нобелівську премію з літератури 2023 року: став відомий переможець
5. 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 Йон Фоссе: «Мистецтво, а в тому числі й література, давно почало набирати риси глобального феномену»

п • о • рЛауреати Нобелівської премії з літератури 1901—1925 Сюллі-Прюдом (1901) • Моммзен (1902) • Б'єрнсон (1903) • Ф. Містраль / Ечеґарай-і-Ейсаґірре (1904) • Сенкевич (1905) • Кардуччі (1906) • Кіплінг (1907) • Ойкен (1908) • Лагерлеф (1909) • Хейзе (1910) • Метерлінк (1911) • Гауптман (1912) • Тагор (1913) • Роллан (1915) • Гейденстам (1916) • Г'єллеруп / Понтоппідан (1917) • Шпіттелер (1919) • Гамсун (1920) • Франс (1921) • Бенавенте-і-Мартінес (1922) • Єйтс (1923) • Реймонт (1924) • Шоу (1925) 1926—1950 Деледда (1926) • Бергсон (1927) • Унсет (1928) • Манн (1929) • Льюїс (1930) • Карлфельдт (1931) • Голсуорсі (1932) • Бунін (1933) • Піранделло (1934) • О'Ніл (1936) • Мартен дю Ґар (1937) • Бак (1938) • Сіланпяя (1939) • Єнсен (1944) • Г. Містраль (1945) • Гессе (1946) • Жід (1947) • Еліот (1948) • Фолкнер (1949) • Расселл (1950) 1951—1975 Лагерквіст (1951) • Моріак (1952) • Черчилль (1953) • Хемінгуей (1954) • Лакснесс (1955) • Хіменес (1956) • Камю (1957) • Пастернак (1958) • Квазімодо (1959) • Перс (1960) • Андрич (1961) • Стейнбек (1962) • Сеферіс (1963) • Сартр (1964) • Шолохов (1965) • Аґнон / Закс (1966) • Астуріас (1967) • Кавабата (1968) • Беккет (1969) • Солженіцин (1970) • Неруда (1971) • Белль (1972) • Вайт (1973) • Юнсон / Мартінсон (1974) • Монтале (1975) 1976—2000 Беллоу (1976) • Алейксандре (1977) • Зінґер (1978) • Елітіс (1979) • Мілош (1980) • Канетті (1981) • Гарсія Маркес (1982) • Голдінг (1983) • Сейферт (1984) • Сімон (1985) • Шоїнка (1986) • Бродський (1987) • Махфуз (1988) • Села (1989) • Пас (1990) • Гордімер (1991) • Волкотт (1992) • Моррісон (1993) • Ое (1994) • Гіні (1995) • Шимборська (1996) • Фо (1997) • Сарамаґо (1998) • Грасс (1999) • Гао (2000) 2001—2025 Найпол (2001) • Кертес (2002) • Кутзее (2003) • Єлінек (2004) • Пінтер (2005) • Памук (2006) • Лессінг (2007) • Ле Клезіо (2008) • Мюллер (2009) • Льйоса (2010) • Транстремер (2011) • Мо Янь (2012) • Манро (2013) • Модіано (2014) • Алексієвич (2015) • Ділан (2016) • Ісіґуро (2017) • Токарчук (2018) • Гандке (2019) • Ґлік (2020) • Гурна (2021) • Ерно (2022) • Фоссе (2023) • Канг (2024)

Поділіться цитатами з вашими друзями: