Українська

Більше інформації відмінок, однина ...

по-бі́-да

Іменник, неістота, жіночий рід, I відміна (парадигма відмінювання 1 О; тип відмінювання 1a за класифікацією А. А. Залізняка). Корінь: -побід- ; закінчення: -а

поет., заст. перемога ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Зосі не сподобалася така швидка побіда над хлопцем. І. С. Нечуй-Левицький, «Причепа», 1868 р. [СУМ-11] ◆ Зацвітуть Україна і Русь // Після днів світової побіди, // І тоді я додому вернусь. В. М. Сосюра, «Мати», 1927 р. [СУМ-11]

Найтісніша спорідненість

Від праслов'янської форми *poběda, від якої також виникли д.-рус. побѣда, також у знач. «поразка», рос. победа, укр. побіда, білор. пабеда, ст.-слов. побѣда (νίκη), болг. победа, мак. победа, сербохорв. по̏беда.

Список перекладів
Російська_ru: победа