боронити

Українська

боронити І

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бороню́	борони́в борони́ла	борони́тиму	—
Ти	боро́ниш	борони́в борони́ла	борони́тимеш	борони́
Він Вона Воно	боро́нить	борони́в борони́ла борони́ло	борони́тиме	—
Ми	боро́ним(о)	борони́ли	борони́тимем(о)	бороні́м(о)
Ви	боро́ните	борони́ли	боро́нтимете	бороні́ть
Вони	боро́нять	борони́ли	борони́тимуть	—
Дієприсл. теп. ч.	боронячи́
Дієприсл. мин. ч.	борони́вши
Склад. майб. ч.	буду/будеш… борони́ти

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне (тип дієвідміни 4c/b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -борон-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bɔrɔˈnɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. обороняти, захищати кого-, що-небудь. ^{[≈ 1][≠ 1][▲ 1][▼ 1]} ◆ — Мене од всіх ти боронив І. П. Котляревський
2. неперех. не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти. ^{[≈ 2][≠ 2][▲ 2][▼ 2]} ◆ Собаки, ворони Гризуть шляхту, клюють очі; Ніхто не боронить Т. Г. Шевченко
   1. чому, рідк. перешкоджати, заважати. ^{[≈ 3][≠ 3][▲ 3][▼ 3]} ◆ Вони [перші п'єси] краще задумані і краще виготовлені. А тепер — чи поспіх тому боронить, чи що друге, тілько недостає того почування правди, що в перших бувало Панас Мирний

Синоніми

1. ?
2. ?
3. ?

Антоніми

1. ?
2. дозволяти
3. ?

Гіпероніми

1. обороняти
2. забороняти
3. перешкоджати, заважати

Гіпоніми

1. ?
2. ?
3. ?

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

• борони Боже (боронь Боже)
• нехай Бог боронить (хай Бог боронить)

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

обороняти, захищати кого-, що-небудь
Польськаpl: bronić (pl)

не дозволяти, не давати робити що-небудь; забороняти

перешкоджати, заважати

Джерела

• Словник УЛІФ: боронити
• Словник УЛІФ: боронити

боронити ІІ

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бороню́	борони́в борони́ла	борони́тиму	—
Ти	боро́ниш	борони́в борони́ла	борони́тимеш	борони́
Він Вона Воно	боро́нить	борони́в борони́ла борони́ло	борони́тиме	—
Ми	боро́ним(о)	борони́ли	борони́тимем(о)	бороні́м(о)
Ви	боро́ните	борони́ли	боро́нтимете	бороні́ть
Вони	боро́нять	борони́ли	борони́тимуть	—
Дієприсл. теп. ч.	боронячи́
Дієприсл. мин. ч.	борони́вши
Склад. майб. ч.	буду/будеш… борони́ти

бо-ро-ни́-ти

Дієслово, недоконаного виду, перехідне (тип дієвідміни 4c/b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -борон-; суфікс: -и; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• • МФА: [bɔrɔˈnɪte]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. рідк. те ж саме, що боронувати. ◆ Оре плугом, кіньми боронить П. П. Чубинський

Синоніми

Антоніми

Гіпероніми

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела