він

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

він Особовий займенник однини чоловічого роду.

відмінок
називний	він
родовий	його́, до/у ньо́го
давальний	йому́
знахідний	його́, на/у ньо́го
орудний	ним
місцевий	на/у нім/ньо́му

Як діал. з прийменниками в оруднім і місцевім відмінку можуть бути форми без н: (у) їм, до/на йо́го, на йо́му.

Префікс: в-; корінь: -ін-.

Вимова

• • МФА: [wʲin]

• прослухати вимову

• УФ: [в'ін]

Семантичні властивості

Значення

1. Уживається на означення предмета мовлення, вираженого іменником чоловічого роду однини в попередньому реченні або після цього займенника.
   ◆ І поверзлось мені, що оце і є він, шлях мій. Марко Вовчок
   ◆ Я пану вимурував дім І свій проклін лишив на нім. Дмитро Павличко, Бистрина
   ◆ [Потоцький:] Як вовка не держи, він в ліс втече при першій нагоді... Карпенко-Карий
   ◆ Всі з острахом одхилялись од нього [Матюхи] й давали дорогу. Андрій Головко
   ◆ немає прикладів застосування.
   • У сполуч. із «сам» виділяє певний предмет мовлення з ряду йому подібних. ◆ Він почув гордість, самоповагу, наче не панич Льольо, а сам він оживить мертві стіни сахарні [цукроварні]. Михайло Коцюбинський
   • У сполуч. з часткою ось (от) набуває вказівного характеру. ◆ [Орфей:] Де се мій клевець? Ой Амфіоне, поможи шукати! Я щось не бачу... Ось він... Леся Українка
2. род. в. Уживають у значенні присвійного займенника.
   ◆ Пізнати дурного по сміху його. Номис
   ◆ Ловила й Катря на собі його погляд не раз — настирливий. Андрій Головко
3. Виступає в значенні частки з відтінком неозначености в словосполуках штибу «нехай (хай) йому біс», «хто (біс тощо) його знає», «чорт його бери».

Синоніми

1. —
2. —
3. —

Антоніми

1. ми
2. —
3. —

Гіпероніми

1. займенник
2. —
3. —

Гіпоніми

Холоніми

Мероніми

Усталені й термінологічні словосполучення, фразеологізми

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Слово походе зі стсл. онъ, що виникло з псл. *onъ. У свою чергу сл. «він» споріднене з рос. он, она, оно, они, діял. ён, біл. ён, вон, болг. он, она, оно, они, унó, мак. он, пол. on, діял. un, чес. on, ona, ono, слц. on, діял. vun і van, слн. òn, ón, діял. ùn, wàn, ǫn, схв. ôn, òna, òno, діял. õn, onȁ, onȍ, вл. wón. Найближчий відповідник в инших мовах — лит. anàs, anà, aniẽ, anõs. Балтійські й слов'янські форми об'єднано в протоб.-с. *anas. Далі зв'язки з иншими і.-є. мовами віднайти важко. Відотворюють протоі.-є. *h₁énos, що складається з кореня *h₁é, що розвинувся в [o] (даний корінь також присутній у псл. *otъ → стсл. отъ → укр. від), і наростка *nos, що розвинувся в [n].

Переклад

предмет мовлення

Індонезійськаid: dia Іспанськаes: él (es) Італійськаit: egli (it), lui (it) Англійськаen: he (en) Арабськаar: هو (huwa) Болгарськаbg: той (bg) Білоруськаbe: ён (be) Грецькаel: αυτός Гіндіhi: यह (yah), वह (vah) Данськаda: han (da) Есперантошeo: li (eo) Естонськаet: tema (et), ta (et) Китайськаzh: 他 (tā) Корейськаko: 그, 걔 Латинськаla: is Литовськаlt: jis Нідерландськаnl: hij Німецькаde: er (de) Польськаpl: on Російськаru: он (ru) Румунськаro: el (ro) Сербськаsr (кир.): он Суахіліsw: yeye Турецькаtr: o Угорськаhu: ő Французькаfr: il (fr) Фінськаfi: hän (fi) Чеськаcs: on Шведськаsv: han Японськаja: 彼, かれ (kare)

Джерела