Ященко Леопольд Іванович

Леопо́льд Іва́нович Я́щенко (* 2 червня 1928, Київ — 2 квітня 2016) — український музикознавець, фольклорист, диригент, композитор. Кандидат мистецтвознавства (1961). Засновник та керівник хору «Гомін» (1969). Лауреат Шевченківської премії (1993).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ященко.

Ященко Леопольд Іванович
Зображення
Основна інформація
Дата народження	2 червня 1928(1928-06-02)
Місце народження	Київ, Українська СРР, СРСР
Дата смерті	2 квітня 2016(2016-04-02) (87 років)
Місце смерті	Київ, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Національність	Україна
Професія	диригент, композитор, музикознавець
Освіта	Київська консерваторія
Жанр	українські народні пісні
Колективи	Етнографічний хор «Гомін»
Нагороди

Біографія

Народився 2 червня 1928 року в Києві.

У 1947–1949 навчався у Київському державному музичному училищі ім. Р. Глієра, у 1954 закінчив історико-теоретичний факультет Київської консерваторії, у 1957 — аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

З листопада 1957 по грудень 1962 обіймав посаду молодшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. У 1961 захистив кандидатську дисертацію на тему «Українське народне багатоголосся». У 1962 став старшим науковим співробітником відділу фольклористики.

1968 — був звільнений з посади через підписання колективного листа української громадськості до ЦК КПРС з приводу закритих судових процесів над інакодумцями. Перейшов на творчу роботу.

У 1969 організував етнографічний хор «Гомін», метою якого було відродження у Києві українського календарного фольклору, народних звичаїв і свят: колядок, щедрівок, веснянок, святкування Купала тощо. Проте 28 вересня 1971 Леопольда Ященко було виключено із Спілки композиторів України за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором», а хор ліквідовано як «націоналістичний». Того ж року Л.Ященка виключили зі Спілки композиторів СРСР за «націоналістичну діяльність».

Відтак Л. Ященко працював методистом-організатором, а в 1972–1973 — завідувачем дитячого сектору при Будинку композиторів України, у 1975–1976 керував фольклорним ансамблем при Київському інституті народного господарства. Перебуваючи в опалі, працював маляром 3-го розряду будівельної бригади на заводі «Молния» (Баришівка), теслярем у радгоспі «Рославичі».

У 1984 став керівником Клубу народної хорової пісні, того ж року організував етнографічний хор, який співав на алеях Гідропарку. У 1985 хор приписали до Будинку культури «Київметробуду», а в 1988 йому повернули назву «Гомін». У 1989 Леопольда Ященка поновили у Спілці композиторів України, а хор «Гомін» першим у Києві публічно виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна».

У 1992 вступив до Національної всеукраїнської музичної спілки.

У червні 1997 в Києві зареєстровано нове громадське об'єднання: Клуб шанувальників народної пісні «Гомін». У його складі під керівництвом Леопольда Івановича працюють: хор «Гомін», академічний ансамбль «Криниця» (при Будинку вчених), чоловічий гурт «Козаки» та гурт музик «Родина Вербовецьких».

2 квітня 2016 року Леопольд Іванович помер у Києві на 87-му році життя залишивши у спадок десятиліття невпинної роботи по відродженню та розповсюдженню української пісні та фольклору, українських народних звичаїв та свят в Україні.^[1]

Родина

• Батько — Іван Якович Ященко (1903—1944), інженер-електрик
• Мати — Галина Митрофанівна (1901—1931), учителька української мови і літератури
• Дружина — Орел Лідія Григорівна (нар. 1937), етнограф, провідний спеціаліст Музею народної архітектури та побуту України
• Син — Іван (нар. 09.07.1959), перекладач з анґлійської та італійської мов
• Син — Тарас^[de] (07.01.1964 — 16.03.2017), композитор, піаніст

Праці та твори

Автор праць

Видання й публікації // Леопольд Ященко: життя для Пісні

• «П. Д. Демуцький (нарис про життя і творчість)» (1957),
• «Г. Г. Верьовка (нарис про життя і творчість)» (1965),
• «Українське народне багатоголосся» (1962).
• «Державна заслужена капела бандуристів Української РСР» Музична Україна, Київ — 1970 78С(С2)2 Я97
• «Україна в обрядах на межі тисячоліть» (добірка пісень; 2001),
• «Українська родина» (добірка пісень; 2000),
• «Пісні Черкащини» (збірник; 2004),
• «Шевченків край» (добірка пісень; 2005),
• «Колядки та щедрівки» (репертуарний збірник, 2005),
• «Красна весна, тихе літо» (репертуарний збірник, 2007)

Упорядник і автор вступних статей до видань

• «Українські народні романси» / Упорядкування, передмова та примітки Леопольда Ященка. Відповідальний редактор Микола Гордійчук. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1961. – 411 c.
• «Буковинські народні пісні» (1963)
• «Українське народне багатоголосся» (1963)

Твори

• кантата «Поема про Україну» (1954),
• пісні та хори на власні тексти,
• обробки народних пісень,
• понад 100 статей з питань музичної культури та фольклору, сценаріїв фольклорних свят, музичних творів.

Відзнаки та премії

• Премія ім. П.Чубинського (1992)
• Шевченківська премія (1993) за активну діяльність щодо збереження, відродження та популяризації української народної творчості.

Вшанування пам'яті

• 8 грудня 2022 року Київська міська рада перейменувала провулок Василя Жуковського на провулок Леопольда Ященка.^[2]