Цинвальдит

Цинвальдит (англ. zinnwaldite; нім. Zinnwaldit m) — мінерал, літіїста слюда шаруватої будови. Група слюд.

Цинвальдит
Абревіатура	Znw[1]
Ідентифікація
Сингонія	моноклінна сингонія
Колір риси	білий
Інші характеристики
Названо на честь	Zinnwald-Georgenfeldd
Цинвальдит у Вікісховищі

Етимологія та історія

Цинвальдит був вперше описаний у 1845 році австрійським геологом, мінералогом і геофізиком Вільгельмом фон Гайдінгером (1795–1871), який назвав мінерал на честь його місця розташування (першого місцеположення) у районі Цинвальд в Рудних горах між Саксонією та Богемією^[2]. Ще в 1810 році німецький хімік Мартін Генріх Клапрот (1743–1817) опублікував перший хімічний аналіз звичайної слюди з Цинвальді^[3] і виявив кремнезем, галун, оксид заліза, оксид марганцю та поташ. У 1826 році німецький хімік Крістіан Готтлоб Гмелін (1792–1860) опублікував хімічний аналіз літієвої слюди з Цинвальда, в якому також були виявлені літій і фтор.^[4][5].

Загальний опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. К. Лазаренком: KLiFe²⁺Al[AlSi₃>O₁₀(F, OH)₂].
• 2. За К. Фреєм: K₂(LiFe²⁺Al)₂(AlSi₃)₂O₂₀)(F, OH)₄.
• 3. За «Fleischer's Glossary» (2022): KLiFeAl(AlSi₃)O₁₀(F, OH)₂.

Склад у % (з родовища шт. Массачусетс, США): K₂O — 13,15; Li₂O — 4,06; FeO — 7,98; Al₂O₃ — 16,77; SiO₂ — 53,46; F+H₂O — 2,50. Домішки: Fe₂O₃; MgO, MnO.

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Спайність досконала по (001). Утворює тонко- та товстотаблитчасті кристали, лускуваті аґреґати. Густина 2,9-3,0. Тв. 2,5-4,0. Колір блідо-фіолетовий, жовтуватий або сірувато-коричневий, рідше темно-зелений, фіолетовий, чорний. Блиск скляний. На площинах спайності перламутровий полиск. Непрозорий або слабо просвічує. Дуже еластичний. Походження метасоматичне. Асоціація: топаз, каситерит, вольфраміт, лепідоліт, сподумен, берил, турмалін, флюорит.

Поширення

Зустрічається в ґрейзенах і пегматитах, у олововмісних пневматолітичних відкладах разом з вольфрамітом, шеєлітом, каситеритом, флюоритом, топазом, берилом, турмаліном, сподуменом та ін. Руда літію, іноді рубідію. Рідше в гранітах та високотемпературних кварцових жилах.

Численні локалітети. Циновець (Zinnwald), Чехія. Альтенберг, Саксонія та Вальдштайн (гірський масив), Баварія, Німеччина. У Тердаль (Tørdal) — район у муніципалітеті Дрангедал у графстві Вестфолд-ог-Телемарк, Норвегія. Корнуолл, Англія. Острів Мадагаскар. У США, штати Вірджинія, Каліфорнія, Південна Дакота, Аляска. На Нарссарссуак і на плато Кангердлуарсук, Гренландія. Від префектура Яманасі та префектура Гіфу, Японія.

Ріновиди

Розрізняють:

• цинвальдит 1М (політипна моноклінна модифікація цинвальдиту з елементарною коміркою в один шар);
• цинвальдит 2М (політипна модифікація цинвальдиту з двома пакетами в елементарній комірці, які повернуті один відносно одного на 1200);
• цинвальдит 3Т (політипна тригональна модифікація цинвальдиту з елементарною коміркою в три шари);
• цинвальдит залізистий (різновид цинвальдиту, який містить понад 10 % FeO),
• кріофіліт (різновид цинвальдиту, у якого частина Li замінена на Fe²⁺, а F на групу OH^-).

Див. також

• Список мінералів
• Цинвальдитове родовище

Примітки

1. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
2. Wilhelm von Haidinger: Handbuch der bestimmenden Mineralogie (1845), S. 521.
3. Martin Heinrich Klaproth: Gemeiner Glimmer von Zinnwalde. In: Beiträge zur chemischen Kenntniss der Mineralkörper — Fünfter Band (1810), S. 64 ff.
4. Christian Gottlob Gmelin: Analysis of Lithion-Mica from Zinnwald in Bohemia. In: Edinburgh Journal of Science (1826), Band 3, S. 222 ff.
5. Christian Gottlob Gmelin: Chemische Untersuchung eines Lithion-Glimmers von Zinnwalde in Boehmen. In: Annalen der Physik (1826), Band 82, S. 215 ff.

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Цинвальдит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Цинвальдит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
• Zinnwaldite. Handbook of Mineralogy. https://rruff.info/doclib/hom/zinnwaldite.pdf
• Dana, E.S. (1892) Dana's system of mineralogy, (6th edition), 626-627.

Посилання