Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Центуріо́н, або кенту́ріон (лат. centurio, МФА: [kɛn̪ˈt̪ʊ.ri.oː]) — офіцер середньої ланки у давньоримській армії у IV ст. до н. е. — IV ст. н. е. Командир центурії (кентурії). Користувався великою повагою серед громадян Риму. Символом влади центуріона була виноградна палиця, що уособлювала дисципліну. У середньовічній Східноримській армії називався кентарх (грец. κένταρχος, kentarchos).
Слово centurio походить від centuria, і буквально значить «сотник», «начальник сотні».
У своїй класичній вимові «кенту́ріо» запозичене також до грецької мови (κεντυρίων) від якої походить і церк.-слов. кентуріонъ. Грецькою мовою це слово також могло перекладатися як ἑκατόνταρχος або κένταρχος, слов'янською — як сотникъ.
Залежно від старшинства, відповідає різним офіцерським військовим званням сучасності: від лейтенанта (наймолодший центуріон за рангом мав звання centurio hastatus posterior) до підполковника (найстарший центуріон називався приміпілом).
Поява професійних офіцерів-центуріонів у Римській армії пов'язана з військовою реформою Гая Марія у 107 році до н. е. Згідно з новою організацією війська, у легіоні налічувалося 60 центуріонів, по 6 в кожній когорті. Маніпула складалася з двох центурій, отже, у ній було два центуріони: першої центурії або передній (prior) та другої центурії або задній (posterior). Центуріон першої центурії першої когорти командував всією когортою в цілому та мав звання приміпіла (лат. primus pilus або primipilus, буквально — «перша шеренга»), він був найвищим за рангом серед усіх центуріонів і, фактично, був третьою за званням людиною в легіоні (після легата і шести військових трибунів). Платня центуріона в 2-3 рази перевищувала платню солдатів. Зазвичай, центуріони мали можливість кар'єрного зростання — від 6-го центуріона 10-ї когорти (centurio hastatus posterior) до приміпіла; подальше кар'єрне зростання і шанси на отримання посади військового трибуна були невеликі. Отримання звання центуріона автоматично переводило людину у стан «вершників».[джерело?] У часи імперії приміпіли ставали, зазвичай, намісниками імператора у провінціях — прокураторами.
У часи Республіки центуріони набиралися з найдосвідченіших солдатів, або призначалися командиром (в останньому випадку, навіть без достатніх років служби).
У часи імперії центуріони переважно були вихідцями зі старих та найбільш романізованих прошарків середнього класу. Це випливає з того, що серед імен центуріонів навіть у III столітті практично не зустрічається латинських, так само, рідкісними є прізвища сучасних чи недавніх імператорів, які, зазвичай, брали собі вільновідпущеники чи люди, що отримували римське громадянство. З ряду досліджень та військових списків випливає, що більшість центуріонів походили з досить знатних та заможних сімей і отримували звання без проходження служби простими легіонерами. Деякі з центуріонів були дітьми вислужених солдатів. Також регулярно зустрічається відносно нечисельна група центуріонів зі стану вершників. За місцем походження серед центуріонів можна виділити три великі групи — в першу чергу, це італіки, особливо до I століття нашої ери, потім вихідці з римських колоній, перш за все західних, їх частка різко зросла в часи Траяна-Адріана, та вихідці з місцевих колоній чи з сильно романізованої знаті.[1]
Обладунки центуріонів у різні періоди римської історії були неоднаковими. Найпоширеніший опис:
Окрім того, центуріон мав окремий намет, тяглову тварину для перевезення багажу, коня для верхової їзди, та зброєносця («денщика») з-поміж обозної прислуги. Вести документацію центуріону допомагав писар з-поміж легіонерів.
До вбрання центуріонів належали і їхні військові нагороди. За часів Імперії такі давньоримські відзнаки, як нагородні списи, прапорці, фалери та вінки, за рідкісними винятками, вручалися лише воєначальникам — від центуріона й вище.
 |
4. А коли Він до Капернау́му ввійшов, то до Нього набли́зився сотник, та й благати зачав Його,
6 кажучи: «Господи, мій слуга лежить удома розсла́блений, і тяжко страждає». 7 Він говорить йому: «Я прийду́ й уздоро́влю його». 8 А сотник Йому відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стрі́ху мою. Та промов тільки слово, — і ви́дужає мій слуга!» |
 |
(Євангеліє від Матвія, переклад І. І. Огієнка)
|
Проживав же один чоловік у Кесарі́ї, на йме́ння Корни́лій, сотник по́лку, що звавсь Італійським.
2 З усім домом своїм він побожний був та богобійний, подавав людям щедру ми́лостиню, і за́вжди Богові молився. 3 Явно він у видінні, десь коло години дев'ятої дня, бачив Ангола Божого, що до нього зійшов і промовив йому: „Корни́лію!“ 4 Він поглянув на нього й жахнувся, й сказав: „Що, Господи?“ Той же йому відказав: „Моли́тви твої й твоя ми́лостиня перед Богом згадалися... |
|
(«Дії святих Апостолів», переклад І. І. Огієнка)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
