Торунь (село)

село Торунь
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Хустський район
Тер. громада	Міжгірська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA21120190220057530
Основні дані
Засноване	1600
Населення	1344
Поштовий індекс	90015
Телефонний код	+380 3146
Географічні дані
Географічні координати	48°40′27″ пн. ш. 23°36′12″ сх. д.H G O
Середня висота; над рівнем моря	685 м
Місцева влада
Адреса ради	90015, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с. Торунь, 503
Карта
	Торунь
	Торунь
Мапа
	Торунь у Вікісховищі

То́рунь — село в Україні, в Міжгірській селищній громаді Закарпатської області.

Коротка інформація село Торунь, Основні дані ...

Закрити

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Торунь.

У селі річка Торунька впадає у річку Ріка. Торунь дав назву перевалу, що веде з Прикарпаття на Закарпаття.

Щора

Згадки: перша згадка у 1770. Інші згадки за хронологією: 1904 — Fenyvesvölgy, Scsora, 1907 — Fenyvesvölgy, 1913 — Fenyvesvölgy, 1944 — Scsora, Щора.

Рапалосалаш

Згадується в 1655 як Rapalloszallasa alias Izapataka.

Згідно з інвентарним описом Жигмонда Ліпчеї 1646-го року, поселення Рапалосалаш (себто, "Рапіловичів салаш") знаходилось недалеко від місця злиття присліпської та торунської рік, а іншу свою назву ("Ізапоток" або "Чорна Іза") воно якраз і отримало від давньої назви річки Присліпчанки. Окрім того, в документі 1646-го року Жигмонд Ліпчеї доволі детально описав історію про те, як його батько — Гергей Ліпчеї — після купівлі села Рапалосалаш вигнав звідти кенеза Рапіловича (самого засновника поселення), замінивши його своєю людиною із Ляхівця (суч. Лісковця) — Іваном Куручичем.

Перша достовірна згадка про село Торунь відноситься до 1635-го року.

Село належало до володінь Липчеїв.

Саме з цього періоду в документах починає фігурувати комонім «Turun-Patak», який спочатку без змін використовувався для позначення невеликого гірського поселення, а з часом трансформувався в «Toronya» і «Torun». Чеський дослідник Владімір Шмілауер (1895—1983) вважав, що в назві даного населеного пункту чітко прослідковується слов'янська лексема «ТОУРЪ», себто «тур» — слово, яким колись позначали нині вже вимерлих представників роду європейських диких биків (останнього тура було вбито у 1627 році). Згідно з даними Шмілауера назву села можна вивести від імені реально існуючої (можливо на час заснування села вже лише живої в абстрактних поняттях) тварини. Цікаво, що ще й зараз на околиці села Торунь живою і загальновживаною є назва одного із місцевих урочищ — «Турово», що деякою мірою підкріплює подані вище висновки.^[1]

На Торуньському перевалі є австрійський військовий цвинтар часів Першої світової війни, також угорський ДОТ приблизно 1940 р.

Церква Введення пр. богородиці (1809)

Докладніше: Церква Введення в храм Пресятої Богородиці

У 1751 р. в селі згадують церкву Стрітення: «деревяна, добра… Образами украшена, нижні нові, верхні старі… Кладбище вода миєт, что опасностю угрожает саму церков, однакож огороженна плотом».

У 1801 році «Прислоп з Торуном має дві церкви деревяні: єдну в Торуни (очевидно, в Прислопі) рока 1797 поставлену, но ся не маєт вежі, ани креста ани чаші, на что просят вірники 255 ринских из фонда религійного. Друга церква в Торуни доста добра, вміщаєт 210 вірников, снарядами посередно сооружена».

Теперішню церкву, збудовану із смереки, датують 1809 pоком, і вона настільки подібна до прислопської церкви, що напрошується думка про спільних авторів обох церков. Тризрубна церква має високу башту з бароковим завершенням, покритим бляхою, чудовий ґанок з різьбленими стовпчиками, різьблений карниз та вінці зрубів, профільовані в формі «качурів». Це декоративне багатство доповнюється в інтер'єрі різьбленим проходом між бабинцем та навою, перекритою коробовим склепінням. Нижній ярус іконостаса має дев'ять полів, а другий і третій — по дванадцять.

На жаль, у 1994 р. церкву і дзвіницю оббито блискучим металевим покриттям, а ґанок засклено.

Біля церкви стоїть дерев'яна дзвіниця, яка своєю художньою вартістю та архаїкою форм не поступається більшій дзвіниці в сусідньому Прислопі. Споруджена із соснових напівколод, дзвіниця має двоє воріт у нижньому ярусі, аркові отвори у верхньому, профільовані випуски вінців зрубів^[2].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1432 особи, з яких 687 чоловіків та 745 жінок.^[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1341 особа.^[4]