Радимно

Ради́мно (пол. Radymno) — місто в південно-східній Польщі, на річці Сян. Належить до Ярославського повіту Підкарпатського воєводства.

Радимно Radymno|станція= |опис зображення=
Герб
Центр Радимно Центр Радимно
Основні дані
49°57′ пн. ш. 22°48′ сх. д.
Країна	Польща
Регіон	Підкарпатське воєводство
Засновано	1366
Магдебурзьке право	1431
Площа	13,62 км²
Населення	▼ 5 193 (01.07.2021)
· густота	408 (2008[1]) осіб/км²
Висота НРМ	202,5  м
Міста-побратими	Курсель-ле-Лан (1996), Ру́дки
Телефонний код	(48) 16
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	RJA
GeoNames	760727, 7532676
OSM	↑2647747 ·R (Ярославський повіт)
SIMC	0972594
Поштові індекси	37-550
Міська влада
Вебсайт	www.radymno.pl
Мапа
Радимно у Вікісховищі

Історія

Церква Успіння Богородиці (зруйнована у 1961 р.)

Стара дерев'яна церква (1806—1905)

Костел святого Лаврентія, Радимно

1366 року король Польщі Казімєж ІІІ надав привілей шляхтичу Бернарду з Шинвальду. 1498 року було пограбоване загонами молдовського господаря Штефана ІІІ.

1733 року російськими мародерами під час безкоролів'я в Речі Посполитій було сплюндровано в Радимно двір-резиденцію біскупа Александера Антонія Фредро — його улюблене місце перебування, місце зустрічей тодішньої духовної та світської еліти.^[2]

Від 1860 року у місті діє залізнична станція Радимно.

1 квітня 1930 р. територія містечка Радимно Ярославського повіту Львівського воєводства розширена за рахунок північної частини території села Сколошів з межею по залізничній колії^[3].

27 березня 1934 р. Радимно отримало статус міста^[4].

До 1947 р. на українсько-польському етнічному прикордонні (1931 р. — 2 000 мешканців, у тому ч. 500 українців).

На 1 січня 1939-го в місті з 4150 жителів було 750 українців, 150 польськомовних українців, 2000 поляків і 1250 євреїв^[5].

Під час Другої світової війни в місті діяла делегатура Українського допомогового комітету^[6].

16 серпня 1945 року Москва підписала й опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном. Українці не могли протистояти антиукраїнському терору після Другої світової війни. Частину добровільно-примусово виселили в СРСР (625 осіб — 180 родин)^[7]. Решта українців попала в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і була депортована на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині^[8].

Тепер — місто Ярославського повіту Підкарпатського воєводства Польщі.

Пам'ятки

• Церква Успіння Пречистої Діви Марії (Успіння Пресвятої Богородиці), УГКЦ — знищена 1961 року владою Польської Народної Республіки.^[9]
• Костел святого Лаврентія; разом з костелами святого Мартина (Семенівка), Святої Трійці (Устя-Зелене) і Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Рудки) належить до групи тринавних базилік, які характеризують, зокрема, скромні лінійні архітектонічні поділи^[10].

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року^[11][12]:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	2693	549	1921	223
Жінки	2821	515	1810	496
Разом	5514	1064	3731	719

Відомі люди

Народилися

• один із засновників УВО, крайовий провідник ОУН Головінський Юліан,
• українська оперна співачка Теофілія Братківська.

Пов'язані з містом

• Гуґо Коллонтай — польський освітній діяч, заарештований московитами у місті під час виїзду на еміграцію

Померли

• Александер Антоній Фредро — Перемиський, Холмський єпископ РКЦ.

Примітки

1. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. .
2. Ks. Jan Kwolek. Fredro Aleksander Antoni (1674—1734) / Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1948. — t. VII/2, zeszyt 32. — S. 105. (пол.)
3. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 lutego 1930 r. o zmianie granic miasta Radymna w powiecie jarosławskim, województwie lwowskiem. (пол.)
4. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [Архівовано 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
5. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 109.
6. Кубійович В. Українці в Ґенеральній Губернії 1939-1941. — Буенос-Айрес : В-во Юліяна Середяка, 1975. — С. 130-131.
7. Нові джерела щодо примусового переселення українців у 1944—1946 роках (за матеріалами Державного архіву Львівської області). Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 3 квітня 2018.
8. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ЯРОСЛАВ. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 3 квітня 2018.
9. Cerkiew Zaśnięcia Najświętszej Marii Panny
10. Betlej A. Kościół parafialny p. w. Św. Trójcy w Uściu Zielonym // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I : Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — S. 308. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
11. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
12. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Radymno // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 458. (пол.) — S. 458—459. (пол.)