Loading AI tools
українська акторка, співачка, викладачка З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ната́лія Полови́нка (нар. 27 липня 1965, Ольгопіль) — українська акторка, співачка, викладачка, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006).
| Половинка Наталія Юхимівна | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 липня 1965[1] (59 років) |
| Місце народження | Ольгопіль, Вінницька область, Українська РСР, СРСР |
| Роки активності | від 1988 і досі |
| Громадянство |  СРСР →  Україна |
| Національність | українка |
| Професія | акторка, співачка, педагог |
| Освіта | ВУКіМ (1984) і Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка (1989) |
| Співацький голос | мецо-сопрано |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | український традиційний, класична музика |
| Колективи | «Майстерня пісні», «Слово і голос» |
| Нагороди |   |
 Цитати у Вікіцитатах | |
Народилася в учительській сім'ї Юхима і Олени Колісників. Перші роки провела в Кіцмані.
У 1973–1980 роках навчалася в Ольгопільській середній школі, у 1980–1984-му — у Вінницькому музичному училищі імені Миколи Леонтовича.
1984-1989 — Львівська державна консерваторія імені Миколи Лисенка, клас фортепіано в професорки Марії Тарнавецької.
1991 — стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія).
Від 1988-го до 2007 року Наталія Половинка — актора та музична керівниця театру імені Леся Курбаса. Ролі:
Половинка провадила співочу майстерню в театрі, створила музичне оформлення до вистав «Апокрифи», «Сни», «Хвала Еросу» та «Silenus Alcibiadis», є музичною режисеркою вистав «Благодарний Еродій», «Марко Проклятий» та ін.
1991 рік, стажування у Центрі Єжи Ґротовського (Понтедера, Італія) дає поштовх для усвідомлення призначення і початку персональної творчої дороги — Половинка створює персональні проєкти:
2001 року спільно з режисером Сергієм Ковалевичем Наталія Половинка засновує міжнародний мистецький центр «Майстерня пісні», стрижнем ідеології якого є — модель особистого розвитку, що базується на законах Традиції і традиційних технологіях і здійснюється в сучасному соціокультурному просторі у сучасних художніх формах. Це громадська організація, у якій працюють 20 осіб із усього світу, опираючись на три засади: зв'язок із цією землею, зв'язок зі світом, пов'язання з цією державою. «Майстерня пісні» реалізувала численні міжнародні проекти. Зокрема, Половинка спільно з Ковалевичем є авторкою музичних і театральних проектів «Майстерні пісні»:
Створивши оригінальну методологію роботи з голосом, Половинка веде майстерні голосу та співу в Колумбійському, Пенсильванському, Єльському університетах (США), Уельському університеті (Велика Британія), викладає в студії «Ательє» Міжнародного інституту Єжи Ґротовського (Польща).
З 2008 року солістка та викладачка Державної академічної чоловічої хорової капели хлопчиків та юнаків «Дударик» (Львів).
У 2010 — Наталія Половинка створює Львівський муніципальний театральний, художньо-дослідницький та освітній центр «Слово і голос» і стає його художньою керівницею та акторкою[2].
Половинка співпрацює з Академічною чоловічою хоровою капелою України імені Миколи Ревуцького, з такими музикантами і композиторами, як Богдана Фроляк, Алла Загайкевич, Йожеф Ермінь, Ярослав Мигаль, Клаус Куґель і Пятрас Вішняускас.
«Спів — це зусилля переходу через прірву. Береш біль у руки і йдеш. І цим кажеш: „Таке можливе“. І цим зцілюєш світ»[3].
Ось так Половинка висловила своє кредо. Ці слова стосуються всієї її творчості — і вокальної, і акторської. Кожна її робота вражає внутрішньою напругою й гострим драматизмом — на грані можливого. Завдяки цій особливості глядач чи слухач сприймає твір всім собою, у його глибинній суті.
Наталя Половинка — одна з небагатьох у світі виконавиць традиційного співу як такого в усіх його жанрах: давні духовні наспіви України, канти, псалми, українські народні пісні, український класичний романс — і разом з тим є виконавицею імпровізаційної та класичної музики.
Учень співочої школи Наталії Половинки і режисера Сергія Ковалевича є український співак Юрій Йосифович.
| Нагорода | Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|---|
| Національна премія кінокритиків «Кіноколо» | 2018 | Найкраща акторка | Тера | Номінація |
| 2021 | Мати Апостолів | Номінація | ||
| New York Film Week (США) | 2021 | Найкраща акторка | Мати Апостолів | Перемога |
| International Filmmaker Festival of New York (США) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Ontario International Film Festival (Канада) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Terni Film Festival (Італія) | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль «Кіно і ТИ» | 2021 | Найкраща жіноча роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Paris Film Awards (Франція) | 2022 | Почесне згадування: Найкраща акторка | Мати Апостолів | Перемога |
| Silk Road Film Awards Cannes (Франція) | 2022 | March Award за найкращу жіночу роль | Мати Апостолів | Перемога |
| Фестиваль незалежного кіно в Каннах (Франція) | 2022 | Найкраща акторська робота | Мати Апостолів | Перемога |
| Five Continents International Film Festival | 2022 | Найкраща кіноакторка | Мати Апостолів | Перемога |
| Московський міжнародний кінофестиваль | 2014 | Приз «Срібний Георгій» за найкращу жіночу роль | Брати. Остання сповідь | Перемога |
| Фестиваль «Херсонеські ігри» (Севастополь) | 2001 | Найкраща акторка | Апокрифи | Перемога |
| Фестиваль «Боспорські агони» (Керч) | 2001 | Найкраща акторка | Апокрифи | Перемога |
| Премія НСТДУ | 2003 | Премія імені Віри Левицької | Н/Д | Перемога |
| 2019 | Премія за найкраще сценічне відтворення надбань українського народу | Н/Д | Перемога | |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
