Мецо-сопрано

Мецо-сопрано (італ. mezzo-soprano від mezzo — половина, середина і soprano — верхній) — жіночий співочий голос з робочим діапазоном від ля малої октави до до третьої октави.

Основні вокальні діапазони

Жіночі

Сопрано Мецо-сопрано Контральто

Чоловічі

Контратенор Тенор Баритон Бас

Реальне використання

Деякі ролі, призначені для сопрано, часто виконують мецо-сопрано. Це надає ролям повноту і драматичну глибину, що часто їм підходить. До таких ролей відносяться Деспіна в опері «Так чинять усі» і Церліна в «Дон Жуан» Вольфганга Амадея Моцарта. Інші ролі, призначені для драматичних сопрано, розташовані між сопрано і мецо. Мецо часто грають Сантуццу в «Сільській честі» П'єтро Масканьї, леді Макбет в «Макбеті» Джузеппе Верді, і навіть Ізольду в «Трістані та Ізольді» Ріхарда Вагнера. Ці приклади показують, що кордон між сопрано і меццо-сопрано чітко не визначений.

Різновиди

У вітчизняній традиції розрізняють два види мецо-сопрано — Ліричне і драматичне^[1], натомість в західній, подібно до сопрано — три види, також колоратурне^[2]:

• Колоратурне мецо-сопрано (італ. Mezzosoprano leggero). Ролі, яку вони співають часто вимагають не тільки володіння нижнім регістром, але й верхньою теситурою для виконання швидких пасажів і прикрас. Колоратурні мецо-сопрано можуть співати роль субреток або ліричних мецо-сопрано.

До колоратурного мецо-сопрано належать такі партії^[2] — ** Розіна («Севільський цирульник», Джоаккіно Россіні)

• • Юлій Цезар («Юлій Цезар», Гендель)

• Ліричне мецо-сопрано (італ. Mezzosoprano lirico), гладкий і чутливий голос, добре підходить для ролей травесті.

До ліричного мецо-сопрано нвлежать такі партії^[2] — ** Керубіно («Весілля Фігаро», В. А. Моцарт)

• • Донна Ельвіра («Дон Жуан», Вольфганг Амадей Моцарт)
  • Дідона («Дідона і Еней», Генрі Перселл)

• Драматичне мецо-сопрано (італ. Mezzosoprano drammatico) має сильний середній регістр, теплий високий регістр і загалом потужніший, ніж ліричне або колоратурне меццо-сопрано.

До драматичного мецо-сопрано належать такі партії:^[2]

• • Амнеріс («Аїда», Джузеппе Верді)
  • Азучена («Трубадур», Джузеппе Верді)
  • Кармен («Кармен», Жорж Бізе)
  • Клітемнестра («Електра», Ріхард Штраус)
  • Марфа («Хованщина», Модест Мусоргський)

Джерела

• Меццо-сопрано // Лисько Зіновій. Музичний словник. Репринт. Вид. К. : Музична Україна, 1994. 168 с.

Посилання

• Мецо-сопрано // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — [Л – М]. — С. 383.

Примітки

1. стаття в БСЭ. Архів оригіналу за 9 вересня 2010. Процитовано 21 березня 2012.
2. Boldrey, Richard (1994). Guide to Operatic Roles and Arias. Caldwell Publishing Company. ISBN 978-18-7776-164-5.