Міжштатна автомагістраль 84 (Орегон-Юта)

Міжштатна автомагістраль 84 (Interstate 84, I-84) — міжштатга автомагістраль на північному заході США. Швидкісна автомагістраль проходить від Портланда (Орегон), до злуки з міжштатною автомагістраллю 80 поблизу Еко (Юта). Її ділянки, що проходять через Орегон та Айдахо, також відомі як Меморіальний автошлях В'єтнамських ветеранів.^[1][2] Спочатку автомагістраль слугувала відгалуженням І-80 для обслуговування Тихоокеанського північного заходу й первинно була пронумерована 80N.

Міжштатна автомагістраль 84
Загальні дані
Країна	США
Мережа	Interstate Highway System
Номер	84
Довжина	769,62 миля
OpenStreetMap	r402507 ·R
Міжштатна автомагістраль 84 у Вікісховищі

Загальна довжина I-84 складає 1239 км.

Автомагістраль обслуговує та з'єднує Портланд, Бойсі й Огден. Солт-Лейк-Сіті опосередковано обслуговується I-84 через з'єднання з міжштатною автомагістраллю 15 в Огдені. Сіетл також опосередковано обслуговується I-84 через з'єднання з I-82. З'єднання I-84 з I-80 транспортно сполучає ці міста Північного Заходу США з рештою країни на сході.

I-80N, як правило, будувалася коридором автошляху США 30 (U.S. Route 30) та автошляху США 30S, що самі великою мірою прокладені Орегонським шляхом колоністів 19-го сторіччя; позначення автошляху US 30S було знято з експлуатації у 1970-х роках після завершення заміни автостради на I-80N. Автомагістраль була позначена I-84 у 1980 році після вступу у 1977 році у дію змін у настановах, що знеохочували нумерування автошляхів з суфіксами географічного напрямку.^[3] Перенумерування призвело до появи двох автомагістралей I-84, з розташуванням іншої на Північному Сході ЗДА.

Опис маршруту

Орегон

Західний кінець I-84 у Портланді

Довжина I-84 в Орегоні складає 604 км. Міжштатна автомагістраль 84 починається від міжштатної автомагістралі 5. Через 8,7 км I-84 перетинає паралельну I-5 розвантажувальну автомагістраль I-205. У мегаполісі Портланда I-84 іноді називають «Банфілд-фрівей» або просто «Банфілд», хоча офіційною назвою є Банфілдська швидкісний шлях. Ця автострада названа на честь Томаса Г. «Гаррі» Банфілда (1885—1950), який був головою комісії з транспорту Орегону у 1943—1950 роках. I-84 прямує на схід й слідує за розташованним вздовж автошляхом США 30. У повіті Мултнома, слідом за Портландом автострада проходе міста Грешам, Феєрв'ю, Вуд-Вілладж та Траутдейл.

Колумбійська ущелина й I-84 з Краун-Пойнт (Орегон)

Відразу після виїзду з Траутдейла I-84 та автошлях США 30 йдуть майже на 240 км на схід уздовж південного берега річки Колумбія (і північної кордону Орегону), з першими 130 км у національному мальовничому краї Колумбійської ущелини, що розтяглася від Траутдейла до майже Біггс-Джанкшена, проходячи через міста Худ-Рівер й Зе-Даллес у повітах Худ-Рівер й Васко відповідно. Від Зе-Даллесу на південь відходе автошлях США 197.

Міжштатна автомагістраль 84 далі проходить:

• у повіті Шерман через Біггс-Джанкшен, де перетинається з автошляхом США 97; а також місто Арлінгтон;
• у повіті Морроу місто Бордман, після якого уліво відходить автошлях США 730;
• у повіті Юматілла після Юматільського військового сховища з півночі долучається міжштатна автомагістраль 82; у Станфілді долучається з півночі автошлях США 395; місто Пенделтон, від якого на південь від автостради 84 відходе автошлях США 395; На схід від Пендлтона, I-84 піднімається на Емігрантську гору з 6% вгору на Сині гори (Блю маунтенс);
• автомагістраль досягає 1278 метрів над рівнем моря перед спуском у долину річки Гранд-Ронде та міста Ла-Гранде у повіті Юніон;
• у повіті Бейкер місто Бейкер-Сіті; після Хантінгтона автомагістраль переходе у гірську часову зону;
• у повіті Малер автомагістраль коротко слідує південно-західним берегом річки Снейк (водосховище Браунлі);й місто Онтаріо.

1 березня 2016 року обмеження швидкості від Худ-Рівер до Онтаріо було підвищено на 5 миль на годину до 70 миль на годину (112,65 км/год), у той час, як швидкість руху вантажівок була підвищена до 65 миль на годину (104,61 км/год).^[4]

Айдахо

Довжина I-84 у Айдахо складає 444 км. Після входу у Айдахо автомагістраль проходе основні міста Скарбної долини — району Великого Бойсі. Міжштатна автомагістраль 84 у Айдахо проходить:

• у повіті Пайєтт місто Фрутланд, де її перетинає автошлях США 95;
• у повіті Каньйон місто Колдвелл де перетинається з автошляхами США 20 й 26; й місто Нампа;
• у повіті Ада місто Міридіан та Бойсі, де до неї долучаються автошляхи США 20 й 26;
• у повіті Елмор місто Маунтен-Хом;
• у повіті Гудінг у громаді Блисс автошляхи США 20 й 26 відходять від автомагістралі;
• у повіті Джеромі у 8 км від міста Твин-Фолс перетинається автошляхом США 93;
• у повіті Мінідока місто Хейбюрн;
• у повіті Кассія від автомагістралі відходе уліво на схід міжштатна автомагістраль 86 та автошлях США 30;
• перед переходом до Юти автомагістраль коротко проходить повіт Онеїда.

У 2014 році обмеження швидкості на сільських ділянках І-84 у штаті Айдахо було підвищено до 80 миль за годину (130 км/год).^[5]

Юта

Довжина I-84 в Юті складає 191 км.

У Айдахо автомагістраль проходить:

• у повіті Бокс-Елдер перевал Раттл-Снейк-Пасс, місто Трімонтон, де до неї долучається міжштатна автомагістраль 15; та Брігам-Сіті, де автомагістраль йде вздовж Першої трансконтинентальної залізниці до Огдена;
• у повіті Вебер міста Норт-Огден й Огден, де міжштатна автомагістраль 84 відходить на південний схід від міжштатної автомагістралі 15;
• автомагістраль проходить каньйон Вебер понад річкою Вебер через північно-східний кут повіту Дейвіс й повіт Морган, де з автостради видно штаб-квартиру збройового підприємства Браунінг Армс компані; також у каньйоні Вебер видно незвичне скельне утворення неподалік від автостради Диявольський слайд,^[6] та Тазенд-Майл-Трі, — дерево, що посаджене працівниками залізниці Юніон-Пасифік, щоб відзначити 1000 миль (1609 км) від початку залізниці, що розташоване у місті Омаха (Небраска);^[7]
• у повіті Самміт біля Еко автомагістраль впирається у міжштатну автомагістраль 80; поблизу кінця автомагістралі розташовано місто-привид, що раніше було залізничної станцією; та водосховище Еко з дамбою Еко.

Східний кінець I-84 в Еко (Юта)

Історія

Попередній щит І-84, як видно у Корбетті, штат Орегон (травень 1973).

Коридор від Портланда до Юти був запропонований, як одна з національних «автомагістралей з платним проїздом» ще у доповіді Бюро громадських доріг 1939 року.^[8] Вона була офіційно включена до Міжштатної системи автомобільних магістралей, створену у 1956 році, й спочатку пропонувалося її пронумерувати як міжштатну автомагістраль 82; проте цього ніколи не сталося, а позначення "82" було надано пізніше іншій дорозі, що з'єднала Елленсбург (Вашингтон), Якімою (Вашингтон), областю Трай-Сіті та Хермістоном (Орегоном). Автомагістралі було надано позначення І-80Н у плані 1958 року, частково для зв'язку з попереднім автошляхом США 30. Портландський сегмент автомагістралі (тоді — I-80N) пропонувався пройти як Маунт-Худська автострада через Грешам, Сенді на півдні від гори Маунт-Худ. Такі плани були офіційно облишені у 1978 році після успішного Портланського автомагістрального повстання.  

Американська асоціація державних автошляхів й транспортних службовців встановила керівні принципи, що рекомендували позбутися суфіксів напрямку (такі як I-80N) у нумерації автошляхів й перенумерувати їх. У 1977 році урядовці Айдахо рекомендували перенумерувати I-80N на I-84. Цей рух був підтриманий урядовцями Юти (які спочатку пропонували її як I-82), але відкинутий урядовцями Орегону та Вашингтона. Проте таке нумерування було затверджено 7 липня 1977 року й надано час до виконання позначення автомагістралі до 1 липня 1980 року.^[3] Після перенумерування I-84 була порушена Міжштатна автошляхова нумерувальна конвенція, через те, що вона опинилась південніше за міжшатну автомагістраль 82, що має менше числове значення.^[9]

Допоміжні маршрути

• Буаз, штат Айдахо: I-184

Примітки

1. «Idaho S1227: Archived copy (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 грудня 2014. Процитовано 14 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)»
2. «Oregon SB 461: http://gov.oregonlive.com/bill/2013/SB461/» [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.]
3. Highway Resolutions: Route 84. Utah Department of Transportation. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 18 травня 2008.
4. Njus, Elliot (29 лютого 2016). Speed limits jump this week on some Oregon highways. oregonlive.com (амер.). Архів оригіналу за 13 серпня 2019. Процитовано 13 серпня 2019.
5. Staff (21 липня 2014). ITD: Interstate speed limits going up to 80 mph, for real this time. Idaho Statesman. Процитовано 15 вересня 2014.
6. Unknown. The Devil's Slide, Weber Canyon, Utah. California Digital Library, Board of Regents, University of California. Featuring content donated by Bancroft Library. Процитовано 6 січня 2007.
7. F.V. Hayden and Daniel M. Davis. Sun Pictures of Rocky Mountain Scenery, Photographic Collection. Utah State University Special Collections and Archives. Архів оригіналу за 12 січня 2007. Процитовано 6 січня 2007.
8. Bureau of Public Roads (27 квітня 1939). Toll Roads and Free Roads. Government Printing Office. с. 17. OCLC 2843728. Архів оригіналу за 21 червня 2018. Процитовано 21 червня 2018.
9. Interstate 84 – Idaho. Idaho Transportation Department. May 2006. Архів оригіналу за 1 вересня 2010. Процитовано 21 червня 2018.

Посилання

• Географічні дані про Міжштатна автомагістраль 84 (Орегон-Юта) // OpenStreetMap