Автошлях США 20 (U.S. Route 20,U.S. Highway 20, US20)— американський автомобільний шлях, шосе східно— західного напрямкуСистема номерних автомобільних доріг США, що простягається від Тихоокеанського північного заходу до Нової Англії. «0» у номері шляху вказує, що автошлях США 20 є маршрутом узбережжя-до-узбережжя, а також основним. Довжина у 5415км робить його найдовшою дорогою у Сполучених Штатах.[1] Його маршрут приблизно паралельний маршруту нової Interstate 90 (I-90), що, у свою чергу, є найдовшою міжштатною автомагістраллю у США. Існує розрив в офіційному позначенні США 20 через Єллоустонський національний парк ненумерованими дорогами, що використовувались для перетинання парку.
Автомагістралі США,state highways in Oregond,Massachusetts State Highway Systemd,numbered roads in Indianad,numbered highways in Ohiod,numbered highways in Idahod,numbered highways in Wyomingd,Montana Highway SystemdіNebraska State Highway Systemd
Автошлях США 20 та автошлях 30 порушують загальні правила нумерації автошляхів США в Орегоні, починаючи зі США 30, що починається на північніше автошляху США 20 у Асторії та проходить паралельно на півночі по всій території країни (річка Колумбія та міжтатна 84). Двоє йдуть паралельно до Колдвелл, Айдахо. Автошлях США 20 не був запланованим маршрутом узбережжя-до-узбережжя на той час як автошлях США 30. Автошлях США 20 спочатку закінчувався біля східного входу у Йеллоустонський парк й був продовжений далі лише 1940 року.[1]
Східний кінець шосе розташовано в Бостоні, Массачусетс, на площі Кенмор, де він впирається у штатний автошлях 2. Його західний кінець розташовано у Ньюпорті, Орегон, на перехресті з автошляхом США 101 за 900м від Тихого океану.[2]
Remove ads
Шосе проходить через такі штати:
Орегон
Автошлях США 20 починається на перехресті з автошляхом США 101Ньюпорті (повіт Лінкольн) у 900 метрах від Тихого океану, місто Толідо у тому ж повіті і проходить на схід у напрямку Айдахо через береговий хребет Центрального орегонського узбережжя,
У штаті Монтана автошлях США 20 проходить лише 16км у повіті Галлатін, проходить місто Вест-Єллоустоун й входить у Єллоустоунський національний парк у Вайомінгу з заходу.
Вайомінг
Східна частина автошляху США 20 перетинає штат Вайомінг з північного заходу на південний схід.
З Гері до Саут-Бенду, автошлях США 20 побудований як розвантаження шосе дюн. Протягом 1930-х та 40-х років шосе Дюн (автошлях США 12), ставало сильно переповненим, оскільки житлові будинки та громади розвивалися у дюнах Індіани. Сьогодні по США є численні громадивздовж автошляху США 20 й на березі озера, включаючи Гері, Портадж, Бюрнс-Харбор, Портер, Честертон, Пайнс та Мічиган-Сіті.
повіт Беркшир місто Піттсфілд, де до нього приєднується автошлях США 7, й Лі, де перетинається та йде обабіч з Interstate 90,
повіті Хемпден з перериванням на повіт Хемпшир (місто Хантігтон), й знову повертається до повіту Хемпден з містами Рассел, Вестфілд (перетин зі автошляхом США 202), Спрінгфілд (перетин з міжштатною автомагістраллю 91), Норт-Вілбрахам, Палмер,
повіт Вустер міста Фіскдейл (перетин з міжштатною автомагістраллю 84), Чарлтон-Сіті, Норт-Оксфорд, Обурн (перетин з міжштатною автомагістраллю 395), Мілбері, Норт-Боро,
повіт Мідлсекс, де після його межі перетин з міжштатною автомагістраллю 495, після міста Марлборо, Саут-Садбері, Вейланд, Вестон (перетин з міжштатною автомагістраллю 95), Волтам, Вотертаун, Автошлях США 20 прямує за маршрутом старої Бостон-Пост-роад йі проходить повз Вестсайд-Інн, найстаріший безперервно працюючий Інн в Америці у Садбері, що пов'язан з поетом Генрі Лонгфелло. У 1926 році після того як інженери встановили, що великі перевезення вантажних автомобілів на Бостон-Пост-Роуд пошкоджують фундаменти Вестсайд-Інн, тодішній власник Генрі Форд, наказав побудувати 1,5-мильний об'їзд. Після його завершення 11 грудня 1928 року він продав його штату Массачусетс за 1 долар й ніколи не отримав готівку за чеком. За даними Бостон Херальд, об'їзд коштував Форду 288 тисяч доларів.
повіт Саффолк й далі до Бостона через Олстон та Фенвей— Кенмор. Офіційний східний кінець автошляху США 20 розташовано на площі Кенмор на перехресті Коммонвелс авеню, Бікон-стріт та Бруклін-авеню, де продовження стає штатним шляхом 2, що продовжується на невелику відстань до автошляху США 3
проходе з півночі на південь, оскільки розділяє проїжджу частину з США <span typeof="mw:Entity" id="mwAbE"> </span> 7. Він відомий як «Сходи Якова», коли він перетинає Беркширські пагорби між Лі в графстві Беркшир і Честер у графстві Хампден. Від Честера до Вестфілда, США 20 і залізниця Бостона та Олбані йдуть по річці Вестфілд аж до широкої долини річки Коннектикут.
Remove ads
До системи автомобільних шляхів США маршрут у Новій Англії та Нью-Йорку був позначений як Ново-англійський міжштатний маршрут 5 (NE-5), частина системи міждержавних маршрутів Нової Англії, що існувала між 1922 та 1927 роками. Близько 1923 року, від Спрінгфілда до Пітсфілда, NE-5 був відомий як «Сходи Якова» а від Бостона до Олбані— «Хабвей». Коли автошлях США 20 вперше було введено в експлуатацію, воно поглинуло NE-5 повністю.
Між Форт-Доджем та Дуб'юком, маршрут було розширено до чотирьох смуг.
Історичні назви
Частка автошляху США 20 на схід від Ілліноя, як правило, йде шляхом Єллоустонської стежки.
У штаті Массачусетс, автошлях США 20 слідує Бостонською поштовою дорогою у Вейланді та Судбері.
У штаті Нью-Йорк, частина автошляху США 20 слідує за старою Черрі-Валлі Тюрпайк і досі її називають цим ім'ям у деяких місцях.
Від Буффало на захід до Клівланда, автошлях США 20 слідує Буффало-Стейдж дорогою.[3]
Між Фремонтом, Огайо та Перрісбургом, штат Огайо, шлях сягає кінця 1830-х років. Тоді він був відомий як дорога Маумі та Вестерн-Резерв роад. Її призвісько «Багнюкова пика» від слави «найгіршої дороги на континенті» через дири багна у які попадали колеса возів й сповільняло тяглові тварини. Мандрівникі іноді витрачали 3 дні, щоб проїхати 1 милю. Вона досі підписана як Маумі-стріт у Анголі, Індіана.