Московський педагогічний державний університет
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Московський педагогічний державний університет — навчальний і науковий заклад в Москві, що включає 18 факультетів і 7 філій в інших містах Росії. Указом президента Росії від 2 лютого 2009 року включено до Державного зводу особливо цінних об'єктів культурної спадщини народів Російської Федерації.
| Московський педагогічний державний університет рос. Московский педагогический государственный университет | |
|---|---|
| МПГУ | |
 | |
| Головний корпус МПДУ, в минулому — Аудиторний корпус МВЖК. Парадний вхід. | |
| 55°39′29″ пн. ш. 37°28′42″ сх. д. | |
| Тип | державний |
| Країна |  Росія |
| Розташування | Москва, Росія |
| Гасло | Верен традициям, открыт инновациям |
| Назва на честь | Бубнов Андрій Сергійович і Ленін Володимир Ілліч |
| Засновано | 1872 |
| Ректор | Матросов Віктор Леонідович |
| Студентів | ~ 14 000 |
| Приналежність | Міністерство науки та вищої освіти РФd[1] |
| Складається з | Institute of History and Politics MPGUd |
| Випускники | Категорія:Випускники Московського педагогічного державного університету |
| Штаб-квартира | Москва |
| Адреса | Москва, вул. Мала Пироговська, 1 |
| Сайт | mpgu.edu |
| Нагороди |   |
 | |
 Moscow Pedagogical State University у Вікісховищі | |
Історія Московського педагогічного державного університету починається з 1872 року, коли були засновані Московські вищі жіночі курси (далі МВЖК), що існували до 1918 року (з перервою на 1888—1900 роки). У 1918 році МВЖК перетворені в Другий Московський державний університет (МДУ II). У 1930 році Другий МДУ розділений на три самостійні виші, у числі яких був Московський державний педагогічний інститут (МДПІ), що став правонаступником університету. У 1990 році МДПІ отримав статус університету та свою сучасну назву.
В період 1932—1938 років інститут носив ім'я Андрія Сергійовича Бубнова, в 1941—1997 роках — ім'я Володимира Ілліча Леніна.
Курси Гер'є (1872—1888)
Перший в Росії вищий навчальний заклад для жінок з університетською програмою був заснований професором Московського університету Володимиром Івановичем Гер'є. Відкриття курсів відбулося 1 листопада 1872 року.
Програма навчання спочатку була дворічною, проте з 1876/77 навчального року стала трирічною. Спеціалізація майже не передбачалася, переважали історико-філологічні дисципліни. Ніяких формальних прав закінчення курсів Гер'є випускницям не давало.
Курси працювали в приміщенні І Московської чоловічої гімназії (1872—1873), потім у приміщенні Музею Політехнічної виставки на вулиці Пречистенці (1873—1877) і в будівлі, спеціально збудованій для Політехнічного музею (1877—1888 року).
Число слухачок на курсах було на ті часи досить високим: до середини 1880-х років воно перевищувало 200 осіб. 1886 року Міністерством народної освіти заборонило прийом на курси, в 1888 році вони закрилися.
Серед викладачів курсів у різний час були: В. І. Гер'є, П. Г. Виноградов, М. С. Корелін і В. О. Ключевський (історія); М. І. Стороженко, М. С. Тихонравов, О. М. Веселовський і В. Ф. Міллер (історія мов і літератури); В. С. Соловйов і Л. М. Лопатін (історія філософії); Ф. І. Буслаєв і К. М. Биковський (історія мистецтв); Ф. О. Бредіхін (астрономія); О. Г. Столєтов (фізика) та багато інших.
«Загальнодоступні читання» і «колективні уроки» (1888—1900)
З 1886 року (коли був припинений прийом на курси Гер'є) в Політехнічному музеї почалося читання «загальнодоступних лекцій» для жінок, організоване систематично за окремими циклами. В основному лекції читали ті ж професори, що працювали перед тим на Курсах, і проходили вони в тих же приміщеннях. «Загальнодоступні лекції» тривали до 1892 року, коли вони були закриті урядом.
З того ж 1886 існували «колективні уроки», організовані Московським суспільством виховательок і вчительок, що відрізнялися ухилом в бік природничих наук. У 1892 році більшість викладачів і слухачок «загальнодоступних читань» влилася в «колективні уроки», що проводилися до 1900 року, коли були знову відкриті Московські вищі жіночі курси.
Серед викладачів «читань» і «уроків» в різний час були: В. І. Гер'є (філософія історії); П. Г. Виноградов, М. С. Корелін, В. Й. Ключевський і О. О. Кізеветтер (історія); О. А. Мануйлов (політекономія); О. М. Веселовський (історія літератури); Л. М. Лопатін і П. І. Новгородцев (філософія); В. К. Цераський (астрономія); а також І. М. Сєченов, К. А. Тімірязєв, В. І. Вернадський та багато інших.
Московські вищі жіночі курси (1900—1918)
II Московський державний університет (1918—1930)
16 жовтня 1918 року за рішенням Народного комісаріату освіти Курси були перетворені в Другий Московський державний університет у складі трьох факультетів: історико-філологічного, фізико-математичного та медичного. У 1921 році в Другому Московському державному університеті був організований педагогічний факультет, який у майбутньому визначив спеціалізацію університету.
Московський державний педагогічний інститут ім. А. С. Бубнова (1930—1938)
1930 року на основі Другого Московського університету створено три самостійні інститути:
- Другий Московський державний медичний інститут (нині Російський державний медичний університет);
- Московський державний інститут тонкої хімічної технології (нині Московська державна академія тонкої хімічної технології імені М. В. Ломоносова);
- Московський державний педагогічний інститут на базі педагогічного факультету.
Московський державний педагогічний інститут ім. В. І. Леніна (1941—1990)
В роки війни Московський державний педагогічний інститут продовжував навчання і наукову роботу, яка переривалася лише на короткий термін з 17 жовтня по 17 листопада 1941 року під час облоги у столиці. Через війну були переглянуті навчальні плани і програми, з переходом на скорочене 3-річне навчання. Серед них також відомий радянський історик та педагог Петро Васильович Гора.
Багато студентів і викладачів, аспірантів МДПІ пішли на фронт. Четверо з них удостоєні звання Героя Радянського Союзу: А. Ф. Акімова, В. Л. Бєлік, Д. Ф. Жмуровський, Н. Ф. Рубцов.
1944 року при МДПІ відкриті Вищі педагогічні курси, тоді ж інститут отримав право захисту дисертацій на факультетах. В роки війни до МДПІ приєднані Московський Дефектологічний інститут (на його основі в МДПІ створений дефектологічний факультет) та МДПІ імені К. Лібкнехта. Московський художній учительський інститут і Московський учительський інститут іноземних мов стали факультетами Міського педагогічного інституту (з 1946 року — МДПІ ім. В. П. Потьомкіна). У 1960 році до МДПІ приєднаний Московський міський педагогічний інститут ім. В. П. Потьомкіна.
У 1950—1960-ті роки МДПІ ім. Леніна отримав і неофіційну назву — «співаючий інститут». Випускниками МДПІ з'явилися такі відомі барди як Юрій Візбор, Ада Якушева, Юлій Кім, Юрій Ряшенцев та інші.
Московський педагогічний державний університет (після 1990)
1 серпня 1990 року Московському державному педагогічному інституту повернуто статус університету, який отримав нову сучасну назву — Московський педагогічний державний університет.
Університет став першим і єдиним педагогічним вишем Росії, акредитованим як наукова організація поряд з такими вишами як МЕІ, МІФІ, МДТУ ім. Н. Е. Баумана
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Орден Леніна
- МДПІ був віднесений до категорії вишів (в числі 50 інститутів), що виконують найважливіші науково-дослідні роботи в СРСР.
Сьогодні на 18 факультетах МПДУ в шести корпусах, розташованих в різних районах Москви, навчаються понад 14 тисяч студентів. Ведеться навчання іноземних студентів. Відкрито кілька філій Університету в містах Росії.
Університет готує фахівців: учителів з усіх шкільних предметів, дефектологів, соціологів, журналістів, юристів, психологів і т. д. За деякими наукам у МПДУ можна отримати ступінь бакалавра і магістра відповідної освіти або науки. Найкращим студентам призначають стипендії Президента РФ, Уряду РФ, О. Ф. Лосєва, П. С. Новікова.
В МПДУ діє 32 дисертаційних ради, з них 22 докторських. Ведеться активна діяльність в галузі фундаментальних і прикладних наукових досліджень в 13 галузях науки. Бібліотека МПДУ містить унікальні за своєю цінністю видання; загальний фонд — близько 2 млн книг. Одна з найстаріших і найбільших вишівських бібліотек РФ.
В числі випускників ВНЗ різних років історики, журналісти, письменники, політики, адміністратори, барди (Юрій Візбор, який написав у 1953 р. у співавторстві з Юрієм Ряшенцевим Гімн МДПІ [Архівовано 11 січня 2012 у Wayback Machine.], Юлій Кім, Ада Якушева, Юрій Ряшенцев та інші; завдяки їм одним із жартівливих назв вишу стало «Московський державний співаючий інститут») і, звичайно ж, науковці і педагоги.
Факультети та підрозділи МПДУ
|
|
- Бабкін Михайло Анатолійович — доктор історичних наук, професор.
- Введенський Ростислав Михайлович — історик, доктор історичних наук, професор.
- Гора Петро Васильович — професор.
- Гребенча Михайло Кузьмич
- Данилевський Ігор Миколайович — історик, доцент.
- Євенчік Софія Львівна — історик, доцент.
- Кобрин Володимир Борисович — історик, доктор історичних наук, професор.
- Муригіна Надія Федорівна — історик, спеціаліст з античної історії.
- Нарочницький Олексій Леонтійович — історик, академік Академії наук СРСР, доктор історичних наук, професор.
- Нікітін Микола Никифорович — математик.
- Нечкіна Милиця Василівна — історик, академік Академії наук СРСР, доктор історичних наук, професор.
- Павленко Микола Іванович — історик, доктор історичних наук, професор.
- Студенікін Михайло Тимофійович — радянський педагог, історик, завідувач кафедри методики викладання історії (1989—2015).
- Халєєва Ірина Іванівна (* 1946) — радянський та російський філолог, ректор університету (1986—2016).
- Хуторськой Андрій Вікторович — доктор педагогічних наук, член-кореспондент Російської академії освіти[2] (2006), дійсний член (академік) Міжнародної педагогічної академії (1996)
- Щагін Ернст Михайлович — історик, професор.
- Чаплигін Сергій Олексійович — фізик, академік Академії наук СРСР.
- Цузмер Мойсей Якович — біолог.
- Азарська Олександра Олександрівна (1948) — педагог, психолог, дефектолог, вчений-дослідник, Заслужений раціоналізатор України, академік та віце-президент АМТН України.
- Антонов Олексій Тихонович — художник, член Спілки художників СРСР, кандидат наук, професор живопису.
- Архангельський Олександр Миколайович (1962) — журналіст, телеведучий.
- Венедиктов Олексій Олексійович — головний редактор радіостанції «Ехо Москви».
- Візбор Юрій Йосипович (1934—1984) — бард.
- Громов Сергій Васильович (1957—2000) — російський педагог.
- Захаров Вадим Арісович (1959) — російський художник, редактор, один з ключових персонажів московського концептуалізму.
- Кім Юлій Черсанович (1936) — російський поет, композитор, драматург, сценарист, бард.
- Ковальов Костянтин Петрович (К. Ковальов-Случевського) (1955) — письменник, історик, теле- та радіоведучий.
- Колєсова Олена Федорівна (1920 -1942) — розвідниця, командир диверсійної групи партизанського загону спеціального призначення, Герой Радянського Союзу.
- Парнах Максим Олександрович (1957) — російський художник, педагог.
- Персонов Роман Іванович (1932—2002) — радянський і російський фізик — спектроскопіст.
- П'єцух В'ячеслав Олексійович (1946) — російський письменник.
- Ротанов Микола Михайлович — художник, член Спілки художників СРСР.
- Харитонов Євген Вікторович — російський поет, історик літератури і кіно, перекладач болгарської поезії і фантастики, критик, музикант.
- Чесноков Дмитро Іванович (1910—1973) — радянський вчений-філософ, партійний діяч.
- Юрганов Андрій Львович (1959) — доктор історичних наук, професор кафедри вітчизняної історії стародавнього світу та середніх віків факультету архівної справи Історико-архівного інституту в складі РДГУ (з 1997 р.).
Wikiwand in your browser!
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
