село в Україні, у Розівській селищній громаді Пологівського району Запорізької області З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Кузнеці́вка (німецька колонія поселенців № 8, «Wickerau», а також іменувалася як Wikkera, Kusnezowka, Kuznecewkn, Кузнецовка)[2] — село в Україні, у Розівській селищній громаді Пологівського району Запорізької області. Населення становить 361 осіб. До 2018 орган місцевого самоврядування — Кузнецівська сільська рада.
село Кузнецівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Запорізька область |
Район | Пологівський район |
Тер. громада | Розівська селищна громада |
Код КАТОТТГ | UA23100230140082974 |
Облікова картка | Кузнецівка |
Основні дані | |
Засноване | 1824 |
Перша згадка | 1824 (201 рік)[1] |
Населення | 361 |
Площа | 0,115 км² |
Густота населення | 3139,13 осіб/км² |
Поштовий індекс | 70322 |
Телефонний код | +380 6162 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 47°21′41″ пн. ш. 36°59′13″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
220 м |
Водойми | річки Суха Яла |
Відстань до обласного центру |
183 км |
Відстань до районного центру |
8,8 км |
Найближча залізнична станція | Розівка |
Відстань до залізничної станції |
5 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 70300, Запорізька обл., Пологівський р-н, селище Розівка, вул. Каштанова, буд. 14. (Тимчасова адреса: інд.69001, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, б.7, каб.6) |
Сільський голова | Дернова Надія Євгеніївна |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Село тимчасово окуповане російськими військами 24 лютого 2022 року в ході російсько-української війни.
Село Кузнецівка знаходиться біля витоків річки Суха Яла, на відстані 3,5 км від сіл Багатівка, Зоряне та Шевченківське (Куйбишевський район). Поруч проходить залізниця, станція Платформа 361 км за 1 км.
Поблизу Шевченківського знайдено кам'яні знаряддя доби бронзи (II тисячоліття до н. ери).
Німецька назва села походить від однойменного найменування прусського поселення нім. Wickerau (сучасне найменування пол. Wikrowo).
Німецька колонія № 8 Вікерау над Водяним буєраком, лівим відгалуженням Сасахулахом, була заснована в 1824 роках на площі в 1560 десятин землі. Була розміщена у 75 км на північний захід від Маріуполя німецькими переселенцями (26 сімей) із Ельблонга (нім. Elbing) Західної Пруссії.
За даними 1859 року у Вікерау було 26 подвір'їв, 361 мешканців, 1 завод.[3]
До 1917 року у складі Катеринославської губернії, Маріупольського / Олександрівського повітів, Маріупольського колоніального округу, Олександро-Невської (Грунауської) волості.
У радянський період у складі Запорізькій / Дніпропетровської областей, ім. В. В. Куйбишева (Царекостянтинівський) / Люксембурзький німецький район.[4].
У 1931 році утворена сільська рада.
Під час Другої світової війни село було спалене. За післявоєнні роки воно повністю відбудоване.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 713-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Запорізької області», увійшло до складу Розівської селищної громади[5].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Розівського району увійшло до складу Пологівського району[6].
Село належало до приходу Грюнау (нім. Grünau): протестантська деномінація — Євангелістський релігійний прихід.
У 1912 році була початкова школа з чотирма класами освіти. Учитель села навчав 15 школярів.
Першими переселенцями, що заснували село, були: Brodt, Deutschmann, Golbing, Goldbeck з Wolfdorf/Rosenberg-Opr., Hochbaum, Janke, Kenner, Koschke, Litke, Mähler, Ohm, Preiss, Richter, Riegel, Tuchel, Weissohr, Wulfert.
У 1857 році в селі було 26 дворів і 10 безземельних сімей.
Рік | К-сть насел. |
---|---|
1859 | 414/361 |
1885 | 706 |
1897 | 339 |
1905 | 312 |
1908 | 390 |
1911 | 408 |
1912 | 412 |
1918 | 412 |
1919 | 388 |
За декілька кілометрів від села 20 січня 2015 р. о 15:00 було підірвано залізничний міст на 360 км ділянки Комиш-Зоря—Розівка. Під час теракту мостом рухався залізничний потяг за маршрутом Кривий Ріг—Сартана. Внаслідок вибуху 20 вагонів із концентратом перекинулись і зійшли з рейок. Залізничне сполучення із частиною України, що ще не перебуває під ДНР, припинене. З Маріуполя та Волновахи можна дістатися до України тільки через Бердянськ.[7]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.