Каніфоль

Каніфо́ль (від назви давньогрецького міста Колофон), га́рпіус^[1] (від нід. harpuis)^[2] — крихка, скловидна, аморфна, з раковинним зламом маса від темного-червоного до світлого-жовтого кольору. Входить до складу смол хвойних дерев і отримується як залишок після відгону із них летких частин. Сильнополярна смола^[3].

Каніфоль
З матеріалу	plant resind
Каніфоль у Вікісховищі

Каніфоль

Структура абієтинової кислоти — основного компоненту каніфолі

Каніфоль розчиняється в органічних розчинниках (спирті, етері, бензолі, хлороформі), не розчиняється у воді. Температури розм'якшення і плавлення залежать від складу (джерела) і коливаються в межах 50—70 °C і 100—120 °C відповідно. Складається з суміші (у вмісті переважають смоляні кислоти (80-95 %)) ненасичених кислот, основна з яких — абієтинова кислота (C₁₉H₂₉COOH). Каніфоль не має вираженої точки плавлення і застигання.

Каніфоль і її похідні застосовують для проклейки паперу і картону, як емульгатор у виробництві синтетичного каучуку, гуми, пластмас, штучної шкіри, лінолеуму, мила, лаків і фарб, електроізоляційних мастик і компаундів. Застосовують також як флюс у лудінні і паянні. Крім того, каніфоллю натирають смички струнних музичних інструментів, взуття балерин.

Див. також

• Скипидар
• Сургуч

Примітки

1. Гарпіус // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
2. Словник іншомовних слів / за ред. О. С. Мельничука. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1974.
3. Каніфоль: що це, хімічна формула і застосування. Архів оригіналу за 22 лютого 2022.

Посилання

• Алфавітний перелік небезпечних факторів хімічного та біологічного походження, що внесені до державного реєстру небезпечних факторів хімічного та біологічного походження МОЗ України