Заха Хадід

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Хадід.

Дама За́ха Мохаммад Хаді́д (англ. Zaha Mohammad Hadid; 31 жовтня 1950, Багдад, Ірак — 31 березня 2016, Маямі, США) — британська архітекторка, скульпторка, ювелірка, художниця та викладачка іракського походження. Лауреатка Прітцкерівської премії з архітектури 2004 року. Представниця деконструктивістського напрямку в архітектурі. Засновниця архітектурного бюро Zaha Hadid Architects.

Заха Хадід
араб. Susana horia
Народження	31 жовтня 1950(1950-10-31) Багдад, Ірак
Смерть	31 березня 2016(2016-03-31) (65 років) Маямі, Маямі-Дейд, Флорида, США ° heart attackd[1]
Поховання	Бруквудський цвинтарd[2]
Релігія	іслам
Країна	Велика Британія
Навчання	Архітектурна школа архітектурної асоціаціїd (1977), Американський університет Бейрута і Berkhamsted Schoold
Діяльність	архітекторка, дизайнерка, викладачка університету, дизайнерка прикрас, мисткиня, скульпторка, художниця
Праця в містах	Баку[3], Берлін[3], Вайль-на-Рейні[3], Рим[3], Гонконг[3], Лондон[3], Нью-Гейвен[3], Чикаго[3], Бостон[3], Іст-Лансінг[3], Цинциннаті[3], Інсбрук, Копенгаген, Нью-Йорк, Москва, Сарагоса і Мілан
Архітектурний стиль	деконструктивізм
Найважливіші споруди	Центр водних видів спорту, Центр Гейдара Алієва[4], Оперний театр Ґуанчжоу[5], Центр сучасного мистецтва (Цинциннаті)[6], Дубайська опера, BMW Central Buildingd, Bridge Paviliond, Lilium Towerd[7], Бергізель, Phaeno Science Centerd, CMA CGM Towerd, Riverside Museumd, MAXXId, one-northd, CityLifed, Havenhuisd, Capital Hill Residenced[8] і Vitra Fire Stationd
Членство	Королівська академія мистецтв
Заклад	Гарвардський університет, Іллінойський університет в Чикагоd і Віденський університет прикладних мистецтв
Нагороди
Батько	Mohammed Ali Hadedd
Брати, сестри	Foulath Hadidd
Сайт	zaha-hadid.com
Заха Хадід у Вікісховищі

Біографія

Народилася у Багдаді (Ірак) у 1950 році в родині колишнього Міністра фінансів Іраку Мохаммада Хадіда, який був на посаді у 1958—1963 рр. Здобула науковий ступінь з математики у Американському Університеті в Бейруті перед переїздом на навчання до лондонської Школи Архітектури при Асоціації Архітектури. Після закінчення школи працювала зі своїми колишніми викладачами Ремом Колгасом та Елією Зенгелісом у роттердамському архітектурному бюро Office for Metropolitan Architecture, ставши однією з його співзасновників у 1977 році.

Дипломний проєкт Заги Хадід називався «Тектонік Малевича» (К. Малевич (1878—1935) ). У змісті проєкту відобразилися мистецькі ідеї іншого вихідця з України харків'янина В. Татліна (1885—1956).

У 1980 році відкрила у Лондоні власне архітектурне бюро Zaha Hadid Architects. Протягом 1980-их викладала у Асоціації Архітектури та інших престижних закладах у всьому світі. Керувала кафедрою Кендзо Танге у Вищій Школі Дизайну при Гарвардському Університеті, кафедрою Саллівена у Школі Архітектури при Іллінойському університеті в Чикаго.

Будинки за проєктам Захи Хадід зведені в різних країнах світу — від Німеччини і Італії до Гонконгу і Азербайджану. Серед її проєктів — лондонський олімпійський комплекс водних видів спорту, оперний театр в Гуанчжоу (Китай), Центр Гейдара Алієва у Баку, також вона розробила проєкт одного з стадіонів для чемпіонату світу з футболу у Катарі у 2022 році^[9].

Заха Хадід — перша жінка, нагороджена Прітцкерівською премією, а також перша і єдина жінка, що отримала Королівську золоту медаль RIBA.

31 березня 2016 року в 65-річному віці померла від серцевого нападу в Маямі, де лікувалася від бронхіту.

Нагороди

• Прітцкерівська премія (2004);
• Стерлінгівська премія (2010, 2011);
• Королівська золота медаль RIBA (2016);
• Дама-командор Ордена Британської імперії.

Ранні будівлі (1991—2005)

• 
  Пожежна станція «Вітра» у Вайль-на-Рейні, Німеччина (1991–93)
• 
  Бергісельська^[en] вежа для лижних стрибків, Інсбрук, Австрія (1999-2002)
• 
  Центр сучасного мистецтва, Цинциннаті (1997-2003)
• 
  Науковий центр «Phæno»^[en], Вольфсбург, Німеччина (2000-2005)
• 
  Науковий центр «Phæno»^[en] усередині
• 
  Адміністративна будівля заводу BMW у Лейпцигу, Німеччина (2001-2005)
• 
  Одна з будівель музею «Ordrupgaard»^[en], Копенгаген, Данія (2001-2005)

Великі проєкти (2006—2010)

• 
  Мостовий павільйон у Сарагосі, Іспанія (2005–2008)
• 
  Інтер'єр Національного музею 21-го століття^[en] у Римі, Італія (1998–2010)
• 
  Оперний театр Гуанчжоу, Гуанчжоу, Китай (2003–2010)

Великі проєкти (2011—2012)

• 
  Музей Ріверсайд^[en], Глазго, Шотландія (2004–2011)
• 
  Центр водних видів спорту, збудований до Літніх олімпійських ігор 2012 року, Лондон (2005–2012)
• 
  Музей мистецтв Бродів^[en] у Східному Лансінгу, Мічиган (2007–2012)
• 
  Галактичне СОХО у Пекіні, Китай (2008–2012)