Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Загребська жупанія (хорв. Zagrebačka županija, угор. Zágráb vármegye; лат. Comitatus Zagrabiensis) — назва історичної жупанії з центром у Загребі в хорватсько-угорському королівстві, Хорватському королівстві та Королівстві Хорватія і Славонія.
Загребська жупанія, як і інші жупанії, розвинулася з ранньосередньовічної жупи, яка за правління Арпадовичів (1102—1011) переросла у королівську жупанію. Після Золотої булли Андраша II (1222) королівські жупанії перетворилися на автономні органи шляхетського самоврядування. У той проміжок часу Загребська жупанія простягалася між річками Крапина та Лоня, або до річки Купа. Протягом ХІІІ сторіччя процес структурування управління жупаній завершився, а потім територія Загребської жупанії побільшала за рахунок сусідніх менших жупаній (в XIV ст. в неї влилася Горська жупанія). Жупанія простиралася від Загір'я до Крижевців, Сисака, Карловаця та через Горський Котар аж до моря. У добу османської навали Загребська жупанія мала спільну управу з Крижевецькою. Як самостійна одиниця поновилася 1756 року у зв'язку з кінцем воєн з Османською імперією, а 17 липня 1759 року було офіційно затверджено цю назву (Comitatus Zagrabiensis): того дня імператриця і королева Марія Терезія подарували їй герб і печатку.[1] Наприкінці XVIII століття територія Загребської жупанії розширилася на північну частину Северинської жупанії, яка існувала з 1777 по 1786 рік із центром у Карловаці. В часи реформ Йосифа II Загребську жупанію разом із рештою жупаній майбутнього хорватсько-славонського королівства (за винятком Вировитицької та Сремської) було включено до Загребського округу (хорв. Zagrebačko okružje), який існував у 1785—1790 рр.
1845 року жупанію відновлено, а після хорватсько-угорської угоди вона опинилася у складі новоствореного хорватсько-славонського королівства. У той час вона межувала з австрійськими Штирією і Крайною, австрійсько-угорською Боснією і Герцеговиною та хорватсько-славонськими Вараждинською, Б'єловарсько-Крижевецькою, Пожезькою і Модруш-Рієцькою жупаніями. Так тривало до 1918, коли хорватський парламент розірвав державно-правові відносини з Австрією та Угорщиною. Опинившись у Королівстві СХС, вона разом із Вараждинською жупанією (без Меджимур'я) у 1922 році увійшла до складу новоствореної Загребської області.[2]
Жупанія у першій половині ХІХ ст. поділялася на шість котарів (районів): Загребський, Светоіванський, Посавський, Покупський, Прекупський та Горський. На початку ХХ ст. жупанію було поділено на такі котари:
| Котари | |
|---|---|
| Котар | Центр |
| Велика Гориця | Велика Гориця |
| Дуго Село | Дуго Село |
| Двор | Двор |
| Глина | Глина |
| Загреб | Загреб |
| Карловаць | Карловаць |
| Костайниця | Костайниця |
| Петриня | Петриня |
| Писаровина | Писаровина |
| Самобор | Самобор |
| Стубиця | Доня Стубиця |
| Светий Іван-Зелина | Светий Іван-Зелина |
| Сисак | Сисак |
| Топусько | Топусько |
| Яська | Ястребарсько |
| Центр жупанії | |
| Загреб | |
| Муніципальні міста | |
| Карловаць | |
| Петриня | |
| Сисак | |
1910 року жупанія налічувала 594 052 жителі, які поділялися на такі мовні спільноти:[3]
Згідно з переписом населення 1910 р., жупанія включала такі релігійні громади:[4]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.svg)
