Топ питань
Часова шкала
Чат
Перспективи
Руська мова
офіційна, літературна та розмовна мова Великого князівства Литовського, Молдавського князівства та східнослов'янських воєводств Речі Пос З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Remove ads
Рýська мóва — самоназва мови русинів (предків українців і білорусів) з XII—XVII століття. Офіційна мова Великого князівства Литовського (до 1696), нею видано головні збірники законів, відомі як Литовські Статути. Найдовше терміни «русини» та «руська мова» для етнічної та мовної самоідентифікації вживали українці Буковини, Галичини та Закарпаття (аж до кінця XIX — початку XX ст.). Зовнішня назва — «рутенська мова».
Remove ads
Remove ads
Походження
Термін
Узагальнити
Перспектива
Значення терміна «руська мова» може значно різнитися у межах як усіх східнослов'янських мов, так і в самій українській. Різний сенс схожих лексем у споріднених мовах приводить до міжмовної омонімії («фальшивих друзів перекладача»). Аналогічний випадок з терміном «словенщина», «словенчина»: словац. slovenčina означає «словацька мова», а співзвучне йому словен. slovenščina — не «словацька», а «словенська мова».
Українська мова
- Руська мова — те ж саме, що й давньоруська / давньоукраїнська мова / давньобілоруська мова. Пов'язана з топонімом і етнонімом «Русь»[3]. На думку Ю. Шевельова, саме звідси йде й пізніша суперечність між українською назвою руський («український») та російською русский («російський»). Він стверджує, що оскільки Київ був ядром, а сучасні російські землі — одною з провінцій, вони надалі перейняли («перебрали») назву метрополії. Науковець у зв'язку з цим проводить паралель між Росією і Румунією, вказуючи на те, що остання продовжує вживати назву Стародавнього Риму (România означає «Римська земля»). Багатозначність посилював широкий сенс терміна ıазыкъ, ѧзыкъ, що міг значити і «мова», і «земля», і «народ»[4].
- Руська мова — те ж саме, що староукраїнська мова або старобілоруська. Термін руський (інколи славеноруський тощо) переважав до середини XVII ст., він вживався по відношенню до всіх православних Русинів в ті часи, і не тільки до предків українців та носіїв її українського виду, а й до предків білорусів, і в принципі щодо мови всіх православних слов'ян Речі Посполитої. На землях, що належали Угорщині (Закарпаття), такої неоднозначності не існувало.
- На українських землях, що входили до складу Австрійської імперії, «руська мова» або також «русинська мова» означало «українська мова»[3].
З огляду на те, що відоме вживання деякими україномовними авторами слова «руський» в сенсі «російський»[3], «руською мовою» могли звати і російську. Таке вживання терміна могло бути звичайним в українських землях у складі Російської імперії, де українців прийнято було звати «малоросіянами», а українську мову — «малоросійським наріччям». Очевидно, що саме ця міжмовна омонімія і призвела до подужання назви «український»[4]. Згідно зі Словарем української мови Б. Грінченка, термін руський наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. вживався в сенсі «український» у Галичині та на Буковині[5].
Російська мова
У сучасній російській мові термін «руський» (рос. русский) може вживатися у двох значеннях: «російський» і «давньоруський». Слід мати на увазі, що ці значення нечітко розмежовані, що може спричинити складнощі при перекладі («Русская церковь», «мать городов русских», «Русская земля»). Це також призводить до хибного розуміння українського тексту російськомовними: «Очень интересное пояснение — „русский язык, то есть староукраинский“».
Remove ads
Приклад
Узагальнити
Перспектива
- Гл̃ющи(м) бо Грекω(м) / παυ̃σον τήν γλώσσαν σο̃υ από κάκου και χείλη σο̃υ του̃ μή λαλη̃σαι δόλον.
- Славέнски прεвóдимъ, Оудέржи язык(ъ) свóй ω(т) зла / и оустнѣ́ своѣ έжε нε гл̃áти лсти:
- Руски исто(л)кóвуεмъ / Гамýй языкъ свой ω(т) злогω, и оуста твои нεхай нε мовятъ зрады.
(Мелетій Смотрицький, «Грамматіки славенския правилноє Сvнтаґма»)
Віршований приклад
|
|
Див. також
Примітки
Джерела
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Remove ads