Грайворон

Гра́йворон (рос. Грайворон) — місто в Росії, адміністративний центр Грайворонського району Бєлгородської області. Історично відноситься до Харківщини^[1] та Північної Слобожанщини. Розташоване біля кордону з Україною, за 15 км від залізничної станції Хотмижськ та за 78 км від обласного центру.

місто Грайворон
Грайворон
Герб Грайворону Прапор
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Бєлгородська область
Муніципальний район	Грайворонський район
Код ЗКАТУ:	14232501
Код ЗКТМО:	14632101001
Основні дані
Час заснування	1678 (347 років)
Статус міста	1838
Населення	6 091 особа (2008)
Площа	10 км²
Густота населення	609,1 осіб/км²
Поштовий індекс	309372
Телефонний код	+7 47261
Географічні координати:	50°29′00″ пн. ш. 35°40′00″ сх. д.
Часовий пояс	+3 (влітку +4)
Водойма	річка Ворскла
Найближча залізнична станція	Хотмижськ
Відстань
До залізничної станції:	15 км
До центру регіону (км):  - фізична:  - залізницею:  - автошляхами:	65
Вебсторінка	graivoron.ru/sitemap/
Мапа
Грайворон Грайворон
Грайворон у Вікісховищі

Населення міста становить 6091 особу (2008; 6 196 в 2002, 6,0 тис. в 1989, 5,9 тис. в 1970, 5,1 тис. в 1959, 4,6 тис. в 1939, 8,9 тис. в 1926).

Географія

Місто розташоване на берегах Ворскли (притока Дніпра) та Грайворонки (ліва притока Ворскли), за 7 км від кордону з Україною. На 2002 рік у місті було 1877 приватних господарств та 17 багатоповерхівок.

Походження назви

На гербі міста Грайворона можна побачити чорно-сірого птаха на жовтому тлі. Місцеві перекази твердять, що назва слободи, яка була заснована слобідськими козаками, походить з української мови. Кажуть, що ця назва пов'язана чи то з воронячим граєм (тобто «криком»), чи то з воронячою зграєю. Але можливо, що назва міста, так само як і назва українського Гайворона в Кіровоградській області, походить від зовсім іншого птаха, а саме грака, а не крука чи ґави.

Історія

Грайворон на українській частині Діалектологічної мапи руської (та російської) мови, яка складена в Імператорській Академії наук у 1914 році.

Грайворон як слобода Охтирського слобідського козацького полку був заснований 5 серпня 1678 року українськими козаками (черкасами) — переселенцями з Правобережної України — біля устя річки Грайворонка, де вона з'єднується з річкою Ворсклою.

Грайворон був сотенним містом Грайворонської сотні Охтирського слобідського козацького полку.

У 1765 році, після ліквідації урядом Російської імперії полкового устрою в Слобідській Україні, Охтирський полк був реорганізований в Охтирський гусарський полк російської армії, а його територія ввійшла до складу Слобідсько-Української губернії. Грайворон став казенною слободою.

У 1779 році в складі Хотмижського повіту був приєднаний до Слобідсько-Української губернії.

23 березня 1838 року Грайворон отримав статус міста та став повітовим містом новоутвореного Грайворонського повіту Курської губернії. До міста переводяться повітові органи влади з Хотмижську, який раніше був центром скасованого Хотмижського повіту^[2][3].

Дитячий ревматологічний санаторій (Будинок купця Дмитрієнка)

За часів Української Народної Республіки: за законом від 2-4 березня 1918 року про адміністративно-територіальний поділ України — Грайворонський повіт землі Слобожанщина.

16 лютого 1943 року місто звільнене від німців силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 2.02 — 3.03 1943 року^[4].

13 березня 1943 року Грайворон знову зайняли німецькі війська.

7 серпня 1943 року місто остаточно звільнене від німецьких військ силами Воронезького фронту РСЧА під час Харківської наступальної операції 3.08 — 23.08 1943 року^[4].

6 січня 1954 року Грайворонський район Курської області ввійшов до складу новоутвореної Бєлгородської області.

У 1964 році, під час реорганізації Бєлгородської області, Грайворонський район скасовано, а місто увійшло в Борисівський район області.

З 1989 року Грайворон знову стає районним центром відновленого Грайворонського району.

22 травня 2023 року в місті почалася паніка, жителі почали виїжджати, оскільки сусідні села Гора-Поділ та Козинка зайняли підрозділи Легіону «Свобода Росії» та Російського добровольчого корпусу^[5].

Населення

За переписом 1897 року, у місті проживало 6 340 осіб (3 061 чоловік і 3 279 жінок)^[6]. Розподіл населення за мовою згідно з переписом 1897 року^[6]:

Мова	Осіб	Відсоток
російська	3 490	55,05 %
українська	2 743	43,26 %
єврейська	69	1,09 %
циганська	13	0,21 %
польська	9	0,14 %
інші	12	0,25 %
Разом	6 340	100 %

Герби міста

Крім офіційно затвердженого, існує ще й неофіційний символ Грайворона. На ньому, поруч із чорним птахом, знаходиться силует дивовижного будинку у готичному стилі. Це — примітна місцева пам'ятка, дім купця Дмитрієнка, тепер дитячий ревматологічний санаторій.

• 
  Герб Грайворона, затвержений у 1841 році
• 
  Герб радянських часів
• 
  Проект герба 1995 р.

Герб 1841 року

25 жовтня 1841 року був затверджений герб Грайворона^[7]. Це був щит, поділений навпіл по горизонталі. У верхній частині був розташований герб губернського міста Курськ. В нижній частині щита на золотому полі зображено ворона, який летів вправо. Крила його розташовані діагонально.

Економіка

В місті працюють заводи: електромеханічний, цегельний, паркетний, сироробний; харчовий комбінат.

Відомі люди

• Вовк Хведір Ївлампійович — український кобзар. Помер і похований у Грайвороні.
• Казан Іван — український кобзар. 1889-го року у Грайвороні обраний кобзарським цехмайстром «всієї Слобожанщини, Криму і Поазов'я».
• Майський Михайло Семенович — український письменник.
• Орлов Василь Сергійович — російський художник.
• Славутинський Степан Тимофійович (1821—1884) — український письменник, белетрист.
• Шухов Володимир Григорович (1853—1939) — російський інженер, архітектор й винахідник, почесний академік АН СРСР
• Ушенко Іван Калістратович (1913—2001) — український хімік
• Черниченко Юрій Дмитрович (1929—2010) — російський публіцист, письменник українського походження.

Галерея

• 
  Каплиця святого Йоасафа Бєлгородского
• 
  Храм святого Миколая
• 
  Дитяча бібліотека
• 
  Духовно-просвітницький центр в ім’я Святителя Йоасафа Бєлгородського
• 
  Центр міста. Вулиця Леніна
• 
  Загальноосвітня школа. Колишня чоловіча гімназія (побудована 1910 року)
• 
  Озеро Ведмедівка
• 
  Озеро Моховате
• 
  Петровська круча

Література

• Ігор Роздобудько. Східнослобідська геральдика. // Східна Слобожанщина. Українці навколо України. [Архівовано 5 травня 2015 у Wayback Machine.]
• Потто В. А. Історія Охтирського полку — Санкт-Петербург, тип."Балашов і Ко",1902.— І, ІІ томи (рос.)
• Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863– 680с. з додатками

Примітки

1. Належав до Хотмижського повіту Харківського намісництва
2. Хотмижськ став позаштатним містом Грайворонського повіту
3. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.23-25 — 680с. з додатками
4. Довідник «Визволення міст: Довідник звільнення міст під час Великої Вітчизняної війни 1941—1945». М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Єлисеїв та інші. М.: Військове видавництво МО СРСР, 1985.-588с.
5. Бої йдуть у трьох населених пунктах: у Бєлгородській області часткова евакуація, — росЗМІ. focus.ua. 22 травня 2023. Процитовано 22 травня 2023.
6. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г.Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. http://www.demoscope.ru. Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. (рос.)
7. Міські поселення в Російської імперії. Т.ІІІ. Складене за наказом міністерства внутрішніх справ — СПб.:друкарня К.Вульфа,1863 — С.24 — 680с. з додатками

Посилання

• Інформаційний портал Грайворонського района [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]
• Енциклопедія «Мой город» [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.]
• Міський форум [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Історія міста [Архівовано 25 серпня 2009 у Wayback Machine.]
• Галерея та супутниковий знімок