Loading AI tools
шведський письменник детективного жанру, драматург З Вікіпедії, вільної енциклопедії
| Геннінг Манкелль | ||||
|---|---|---|---|---|
| швед. Henning Mankell | ||||
 Геннінг Манкелль читає лекцію на тему своєї творчості. Парковий театр, 8 грудня 2007 року. | ||||
| Ім'я при народженні | Геннінґ Ґеорґ Манкелль — швед. Henning Georg Mankell | |||
| Народився | 3 лютого 1948 Стокгольм, Швеція | |||
| Помер | 5 жовтня 2015 (67 років) Гетеборг[1] ·рак легень | |||
| Поховання | Örgryte old cemeteryd | |||
| Громадянство |  Швеція | |||
| Національність | швед | |||
| Діяльність | прозаїк, драматург, режисер і видавець | |||
| Сфера роботи | детективний роман[2], дитяча та підліткова літератураd[2] і драма[2] | |||
| Мова творів | шведська | |||
| Роки активності | від 1968 | |||
| Жанр | роман, п'єса, детектив, трилер | |||
| Magnum opus | Faceless Killersd, The Dogs of Rigad, The White Lionessd, The Man Who Smiledd, Sidetrackedd, The Fifth Womand, One Step Behindd, Firewall[d], The Pyramidd, Before the Frostd, An Event in Autumnd, The Troubled Mand, Chronicler of the Windsd, Secrets in the Fired, The Return of the Dancing Masterd, The Man from Beijingd, Kennedy's Braind і Italian Shoesd | |||
| Батько | Ivar Mankelld | |||
| У шлюбі з | Eva Bergmand | |||
| Діти | Jon Mankelld | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Геннінг Манкелль у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ге́ннінг Гео́рг Ма́нкелль також Ге́ннінґ Ґео́рґ Ма́нкелль (швед. Henning Georg Mankell, 3 лютого 1948, Стокгольм — 5 жовтня 2015) — шведський прозаїк, драматург, режисер і видавець, автор детективних романів про комісара Курта Валландера. Останнім часом жив переважно в Мозамбіку, а на літо повертався до Швеції. З 1998 року до смерті був одружений з дочкою шведського режисера Інґмара Бергмана, мав четверо дітей — Томаса, Маріуса, Мортена і Йона[3]. Його книжки розійшлися тиражем понад 40 мільйонів примірників[4].
Геннінґ Манкелль народився в сім'ї юриста Івара Геннінґссона Манкелля та Інґрід Біргітти Манкелль (до шлюбу Бергстрем). Названий на честь діда — шведського композитора Івара Геннінґа Манкелля. Батьки розлучилися, коли йому був один рік, і хлопчик ріс разом із старшою сестрою спершу у Свеґу, що в Гер'єдалені, де його батько працював суддею[5], а потім у Буросi, що у Вестер'єтланді. Мати наклала на себе руки, коли синові було двадцять років.
Манкелль із самого дитинства мріяв стати письменником, але цікавився також театром. Він вступив до театральної школи й уже вісімнадцятилітнім почав свою кар'єру на посаді помічника режисера у стокгольмському театрі Riks. З 1968 року він працював театральним режисером і письменником, поставивши собі мету викривати сучасне суспільство. Він брав участь у акціях протесту проти війни у В'єтнамі, колоніальної війни Португалії в Африці й режиму апартеїду в Південно-Африканській Республіці[6]. Також співпрацював із журналом Folket i Bild/Kulturfront.[6] У 70-х роках Манкелль перебрався до Норвегії, де, зокрема, брав участь у діяльності Робітничої комуністичної партії Норвегії, але так і не став її членом[6],[7]. Згодом, у 2002, Манкелль матеріально підтримав ліву норвезьку газету Klassekampen («Класова боротьба»), купивши її паї на 50 000 норвезьких крон[8][9].
У 1972-му Манкелль вирушив у подорож до Африки й провів два роки в Замбії. Африка назавжди стала його другою батьківщиною. «Я стою однією ногою в снігу, а другою — в піску», — сказав він про себе в одному з інтерв'ю.
Його літературна діяльність почалась у 1973-му з роману «Підривник гір», у якому йдеться про історію робітничого руху. Романи і п'єси письменника мали соціальну скерованість.
Наприкінці 70-х років Манкелль став регулярно їздити до Африки, спершу до Зімбабве, а тоді до Мозамбіку. В середині 80-х років він заснував у Мапуту театральну трупу, а в 1986-му очолив театр Avenida, єдиний професіональний театр у Мозамбіку. Письменник по півроку проводив то в Швеції, то в Африці. Його враження від Африки знайшли відображення в романі «Червона антилопа» (2001) про хлопчика-бушмена.
Наступні десять років Манкелль працював режисером і художнім керівником театру Theater von Västerbotten у Шеллефтео, а з 1984 року — театру Kronoborg у місті Векше. Будучи зайнятий цією роботою, він нічого не публікував з 1984 по 1990 рік.
«Безликий убивця» — перший роман із серії про детектива Курта Валландера — вийшов у світ 1991 року, мав великий успіх у Швеції й одержав кілька нагород. Однак тільки з третьої книжки про Валландера під назвою «Біла левиця» серія детективів здобула міжнародне визнання. Ці детективи написано за традицією романів шведських письменників Май Шевалль і Пера Валее про комісара поліції Мартіна Бека. Численні твори цієї Манкеллевої серії екранізовано, деякі з них — кілька разів. Така творчість не означала, що письменник відійшов від соціальної тематики. Всі твори наповнені роздумами про шляхи розвитку Швеції, проблеми емігрантів і про потребу боротися з будь-якими видами екстремізму. Манкелль і досі вділяє немало місця політичним і громадянським темам, як-от у романі «Китаєць» 2008, у якому описано особисті переживання автора.
Манкелль — автор численних книжок для дітей і юнацтва, як-от «Загадка вогню» (1996) і «Хлопчик, що спить на засніженому ліжку» (1998). У 2003-му Манкелль у спіавторстві з акторами театру Граца і «Авенідо» написав і поставив п'єсу Butterfly Blues.
Письменник створив свій власний видавничий дім Leopard Förlag, щоб підтримувати молоді таланти з Африки і Швеції. У 2007 році він пожертвував 15 мільйонів шведських крон для «Дитячих сіл SOS» у Мозамбіку[10]. Також через організацію «Рука в руку» пожертвував гроші на село Нелвілі, що на півдні Індії[11].
Геннінґ Манкелль був на борту корабля MS Sofia, одного з «Флотилії свободи», яка спробувала порушити ембарго, яке Ізраїль наклав на сектор Газа[12]. У результаті захоплення «Флотилії свободи» 31 травня 2010, Манкелля депортували до Швеції. Він послідовно закликав до санкцій проти Ізраїлю[13]. Вважають, що письменник стоїть на заваді перекладу його книжок мовою іврит[14].
У червні 2008 року Манкелль став почесним доктором Сент-Ендрюського університету в Шотландії. 2009 року Манкелль одержав Премію миру імені Е. М. Ремарка міста Оснабрюк за свою працю в Африці. Частину призового фонду Манкелль пожертвував на проект німецького режисера Крістофа Шлінґензіфа на будівництво концертного залу в одній із африканських країн.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
