Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Броунов Петро Іванович (нар. 21 грудня 1852 (2 січня 1853) — 24 квітня 1927 року) — російський географ і метеоролог, доктор фізичної географії, ординарний професор Університету Святого Володимира, член-кореспондент Петербурзької та Російської академій наук, член-кореспондент АН СРСР.
Броунов Петро Іванович | |
---|---|
Народився | 21 грудня 1852 (2 січня 1853) або 1852[1] Санкт-Петербург, Російська імперія |
Помер | 24 квітня 1927 або 1927[1] Ленінград, РСФРР, СРСР |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | географ, метеоролог, викладач університету, науково-педагогічний працівник |
Alma mater | Санкт-Петербурзький університет |
Галузь | метеорологія |
Заклад | Санкт-Петербурзький університет, Київський університет |
Вчене звання | професор |
Членство | Академія наук СРСР Петербурзька академія наук |
Народився 21 грудня 1852 року в Санкт-Петербурзі. Після закінчення в 1875 році математичного відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету продовжив у ньому підготовку до викладацької діяльності. У 1877—1880 роках працював у службі погоди Головної фізичної обсерваторії (тепер Головна геофізична обсерваторія імені О. І. Воєйкова). Після захисту магістерської дисертації «Поступальний рух циклонів та антициклонів в Європі і особливо в Росії» у 1882 році поступив приват-доцентом у Санкт-Петербурзький університет. Отримав ступінь доктора фізичної географії у 1886 році, захистивши дисертацію «Часові барометричні максимуми в Європі». У 1887 році відряджений за кордон для ознайомлення з метеорологічними і магнітними установами Західної Європи. Читав лекції з фізики і фізичної географії на Вищих жіночих курсах у 1887—1890 роках. Затверджується у званні ординарного професора у 1890 році Університету Святого Володимира в Києві. Викладає фізичну географію, земний магнетизм. Водночас обіймає посаду директора Метеорологічної обсерваторії. У 1892 році організував Придніпровську мережу метеорологічних станцій, перед якою поставив широку програму агрометеорологічних спостережень і всебічного вивчення клімату України. У 1895 році його призначають членом Ученого комітету міністерства землеробства і завідувачем метеорологічного бюро цього міністерства. У 1900 році обирається професором географії Санкт-Петербурзького університету.
Золота медаль Російського географічного товариства у 1888 році.
Один із засновників агрометеорології. Найважливіші наукові праці стосуються метеорології та фізичної географії. Значну увагу приділяв питанням будови і загального вигляду Земної кулі. Увів поняття «зовнішньої» (географічної) оболонки Землі в 1910 році, яка становить предмет фізичної географії як науки. Запропонував методи передбачення руху циклонів за зміною тиску та положенням ізотерм на синоптичній карті в 1878 році, обґрунтував утворення і рух циклонів. Виявив у житті культурних рослин «критичні періоди», коли вони дуже чутливі до нестачі вологи або тепла. Підготував атлас ізокліматичних зон Землі в 1925 році.
Основні праці:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.