Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
А́нгел[1][2] або я́нгол (заст. укр. а́нгол[3]) — в християнській, мусульманській і юдейській релігіях посередник між Богом і людьми, що виконує волю Бога. У вузькому значенні — духовна істота, створена Богом. У християнській релігії ієрархія янголів складається з дев'яти ступенів, що включають серафимів, херувимів, престолів (що споглядають Бога й відображають його славу), архангелів та інші. Добрі янголи служать Богові й людям (наприклад, янгол-охоронець), злі янголи (диявол, сатана), які збунтувалися проти Бога, схиляють людей до гріха.
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Причина — наявні перекладацькі та смислові помилки. (січень 2016) |
Грецьке слово «ангелос» (дав.-гр. ἄγγελος) — прямий переклад івритського «мал'а́х» (івр. מלאך) з тим же значенням, яке походить від архаїчного кореня «посилати», засвідченого в угаритській мові; прямо з івриту позичено й арабське слово «мала́к» (араб. ملاك).
Ангел мовою Біблії — малах, що означає посланець — певна сила, вид духовного впливу, через які Всевишній впливає на світ[4].
Переважно янголи розуміються як особливі духовні істоти, створені Богом для служіння Йому. Проте янголом також може називатися і людина, послана Богом іншій людині з певною метою[5].
Апостол Павло називає янголів службовими духами (До євреїв 1:14 [Архівовано 10 січня 2014 у Wayback Machine.]). Янголи безтілесні, втім, деякими богословами допускається, що вони мають відмінне від людського духовне тіло. Володіють розумом, почуттями та свободою волі, котрі перевершують людські, але в той же час обмежені їхніми призначеннями[6]. Янголи виконують різні завдання: передусім прославляють Бога, в тому числі Ісуса Христа, та сприяють спасінню людей — приносять звістки як окремим особам, так і спільнотам, пояснюють істину, підтримують у важкі часи, втручаються в перебіг подій для здійснення Божої волі, допомагатимуть Христові під час суду[7]. Вони здатні творити великі знамення, руйнування, проте нездатні творити надприродні чудеса (Псалми 71:18).
Янголи не пізнають цілком Бога, а також не знають майбутнього, якщо його не відкрито їм Богом. Їм притаманна здатність дуже швидко, або й миттєво, переміщуватися в просторі, ігноруючи будь-які матеріальні перепони. Разом з тим вони мають здатність впливати на матеріальний світ згідно свого завдання. В той же час вони обмежені законами простору і не можуть одночасно перебувати в різних місцях. Янголи безсмертні та не потребують розмноження, не мають потреби в їжі чи будь-яких інших потреб, притаманних людському тілу[6].
Янголів було створено Богом, як вважається більшістю богословів, до створення світу. Деякі богослови й конфесії уважають, що янголи здатні схрещуватися з людьми, породжуючи велетнів (Буття 6:2-4). З іншого погляду, у цьому випадку під синами Божими малися на увазі нащадки Сифа, а дочками людськими — нащадки Каїна. Число янголів дуже велике, місцями зазначається, що людина навіть не здатна виразити його[8]. В Об’явленні 5:11 вказується, що їх «десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч», тобто, принаймні 100 млн, але це число може відображати і просто дуже велику кількість[9].
Попри поширені марновірства, богослів'я заперечує, що душі померлих людей стають янголами. В Біблії згадуються вірні, що воскреснуть для життя в небі, проте їхнє призначення описується відмінним від янгольського[10].
Ті янголи, що відкинули своє призначення, звуться палими янголами, демонами чи бісами. Палим янголами приписується обман людей з метою завадити їхньому спасінню. Біси спонукають до гріховних вчинків, спотворення Святого Писання, видають себе за чистих янголів, богів чи Бога. Також біси здатні вселятися в предмети, істот, у тому числі людей, щоб придушити людську свободу[11].
У християнській традиції янголи поділяються на чини за ступенем сил, даних їм при створенні. У трьох Посланнях ап. Павла (між 48 й 58 рр.) названі додатково до власне янголів як найнижчого чину: Престоли, Панування, Начала, Влади й Сили. У своєму коментарі «Правила святих апостолів» св. Григорій Богослов (нар. бл. 394) пише, що існують дев'ять янгольських чинів: Янголи, Архангели, Престоли, Панування, Начала, Сили, Сяйва, Сходження й Сили розумні (Розуміння).
Св. Кирило Єрусалимський виділяє також дев'ять чинів, хоча в такому порядку: Ангелів, Архангелів, Сили, Панування, Начала, Влади, Престоли, Херувимів многоочих (Єз. 10:21 й 1:6) і Серафимів (Іс. 6:2-3).
В одній зі своїх проповідей св. Амфілохій Іконійський перераховує: Херувими, Серафими, Архангели, Панування, Сили й Влади.
Основою для створення церковного вчення про янголів є написана в V столітті книга Діонісія Ареопагіта «Про небесну ієрархію» (грец. «Περί της ουρανίας», лат. «De caelesti hierarchia»), більше відома в редакції VI століття. За Діонісієм Ареопагітом ангели розташовуються в такому порядку:
Перший чин (вища ієрархія)
Другий чин (середня ієрархія)
Третій чин (нижча ієрархія)
Янголи уявляються як недоступні людському сприйняттю, проте здатні набувати чуттєвих образів для спілкування з людьми. Їхнім типовим чуттєвим образом є крилата, іноді багатоока прекрасна людина, що відображає духовні якості янголів: досконалість, швидкість, незалежність від матеріальних перепон, і здатність бачити більше, ніж доступно людям[6]. В цьому наявна паралель з язичницькими зображеннями Ерота, Ніки, геніїв[8].
Одне з найраніших відомих християнських зображень янгола — це юнак в білій туніці, що зображено в катакомбах Присціллі в Римі III ст. На римських зображеннях до IV ст. янголи типово безкрилі. Перше крилате наявне на мозаїці в базиліці Санта-Пуденціана IV ст. З V ст. янголи зазвичай зображаються в туніках, палліях (плащах), римських сандалях, та крилатими, з німбами над головою. Як небесні воїни можуть зображатися в обладунках та зі зброєю[8].
Віра у янголів є невід'ємною частиною віри мусульманина (Аль-Бакара 2:177). Янголи невидимі та з'являються лише пророкам. Існують янголи-посланці, охоронці та писарі — котрі записують вчинки людини, щоб оголосити їх на суді. Окремі групи янголів опікуються різними подіями в житті людей, а також силами природи. На відміну від християнства, в ісламі поклоніння і молитви янголам заборонені.
Юдейський філософ та рабин Маймонід, який у своїх працях робив спроби примирити вчення Арістотеля з положеннями Тори в їх більш традиційному розумінні, так висловлювався щодо янголів.
Ангели є інтелекти, відокремлені від матерії. Ті мінливі образи, у яких з'явилися пророкам, породжені дією сили уяви. Ангели описуються як тілесні істоти, щоб дати простонароддю уявлення про їхнє існування, досконалість, діяльність. Однак, щоб відрізнити їх у свідомості натовпу від Бога, їм надано щось від зовнішності безсловесних тварин, а саме - крила. Ангелам приписаний політ, оскільки це найдосконаліший і найшвидший з видів пересування, властивих тваринам, і оскільки політ є метафорою позапросторового та позачасового буття відокремлених інтелектів. | ||
— Маймонід, Путівник розгублених[ru] https://www.machanaim.org/philosof/more_nev/more_s.htm |
Слову «янгол» в Старому Заповіті найчастіше відповідає «мал'ах» (מַלְאָךְ), тобто «посланець», що включає і духів, і людей. Згадується і книзі Буття, Суддів, Аггея, Псалмах, Йова, Ісайї, Малахії, Суддів, першій книзі Самуїла. Тільки в післябіблійному івриті воно стало позначати саме янголів-духів.
У Старому Заповіті містяться основні відомості про янголів. Вони згадуються як у людській подобі, так і фантастичних тварин; служать Богу, приносять пророкам звістки, супроводжують їх у видіннях, рятують праведників від мученицької смерті. Саме в Старому Заповіді згадується, що янголи володіють індивідуальністю та мають власні імена[14].
Частина Богословів у християнстві і юдаїзмі притримуються думки про те, що у книзі Буття говориться про янголів, які колись вступали в одруження з людьми, народжуючи велетнів (нефілімів). Для цього вони перероджувалися у людське тіло і сходили на землю:
Ці погляди викладені у апокрифічних книгах Єноха і Ювілеїв, цієї думки притримувалися багато авторів (Юстин Філософ, Амвросій та ін.). В теперішній час цих поглядів притримуються Свідки Єгови. Більшість прославлених своїм екзегетичними працями отців Церкви (Іван Золотоустий, Єронім, Августин та ін.) притримувалися думки, що під «синами Божими» розуміють нащадків Сифа.
Також є версії на основі послання Юди, що янголи, згадані тут, і є ті самі, що «І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.» (Юд. 1:6).
Послання Павла до Євреїв «І коли знов Він уводить на світ Перворідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.» (Євр. 1:6).
У книзі Ювілеїв ізраїльський народ прирівнюється до янголів. У книзі Єноха стверджується, що існують янголи, котрі керують стихіями природи, опікуються місцями та народами та наводиться автентичний перелік їхніх імен. Наприклад, Барадиїл керує градом, а Гавриїл доглядає за Раєм. Кумранські рукописи згадують серед янголів «князів світла», котрі вестимуть сили добра у фінальній битві[14].
В Новому Заповіті янголи також являлись багатьом: священнику Захарії, Діві Марії (Благовіщення), Йосифу Обручнику, пастухам[ru], волхвам, Марії Магдалині та іншим жінкам-мироносицям, апостолам, Корнилію сотнику .
Янголи служили Ісусу Христу під час спокус в пустелі: «Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.» (Мф. 4:11).
Бачення янголів лежить в основі одкровення, данного святому Іоанну Богослову: «Кому з Анголів Він промовив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм! Хіба ж не всі вони служебні духи, що їх посилають до послуг тим, які мають успадкувати спасіння?» (Євр. 1:13-14).
У більшості перекладів Біблії при згадуванні грішних янголів використовують малу літеру, а при згадуванні святих Янголів — велику.
У середньовіччя сформувалось уявлення про співвідношення янголів-оборонців і семи відомих на той час у Європі планет Сонячної системи. До середньовічної Європи прийшли арабські уявлення про янголів — покровителів планет. Так, мусульманський мислитель аль Барселоні гадав, що Місяцем керує янгол Гавриїл, а Сонцем — Рафаїл. У рамках Кабали також була розроблена своя система порівнянь, яку пізніше застосовували в пророкуванні й магії.
«Крила кольору хмар» — фантастичний роман Дари Корній і Тали Владмирової, що вийшов в 2015 році у видавництві Клуб сімейного дозвілля. Твір розповідає про пригоди дівчини, яка дізнається про те, що є нащадком янголів. З розвитком сюжету читач знайомиться із авторською типологію янголів.
«Нострадамус і всі скорботи»[15] — п'єса Олеся Барліга, що містить персонажа янгола на ім'я Адан'арвер. Він зазначає:
Всі янголи мають вузьку фахову специфіку: воїни, вісники, месники і спостерігачі. Я якраз спостерігач – як камера спостереження на вулиці, завжди слідкую за тим, що відбувається навколо
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.