Loading AI tools
вид викопних ссавців З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Stephanorhinus kirchbergensis або носоріг Мерка — викопний вид носорогів, що належав до роду Stephanorhinus, з середнього до пізнього плейстоцену Євразії. Його ареал охоплював від Західної Європи до Східної Азії. Серед останніх представників роду він співіснував разом із Stephanorhinus hemitoechus (вузьконосий або степовий носоріг) у західній частині ареалу.
| Stephanorhinus kirchbergensis | |
|---|---|
 | |
| Переважно повний череп з Німеччини | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Непарнопалі (Perissodactyla) |
| Родина: | Носорогові (Rhinocerotidae) |
| Рід: | †Stephanorhinus |
| Вид: | †S. kirchbergensis |
| Біноміальна назва | |
| †Stephanorhinus kirchbergensis (Jäger, 1839) | |
| Синоніми | |
|
Список
| |
Stephanorhinus kirchbergensis був великим носорогом, особливо великий екземпляр з Польщі досягав орієнтовної висоти в холці 1,82 метра[1]. Кістки скелета міцні й масивні. Череп витягнутий, носова перегородка окостеніла лише до його переднього (переднього) кінця. Симфіз нижньої щелепи відносно довгий, і нижня щелепа має горизонтальну високу товсту гілку[2].
Його ареал охоплює від Європи до Східної Азії, але, здається, відсутній на Піренейському півострові[3][4]. Він був переважно присутній в Європі в міжльодовикові періоди, де він становив частину угруповання Palaeoloxodon antiquus, де зустрічався поряд зі слоном з прямим бивнем (Palaeoloxodon antquus), вузьконосим носорогом (Stephanorhinus hemitoechus) і бегемотом (Hippopotamus amphibius)[5]. Передбачається, що він віддавав перевагу закритим лісам і лісовим середовищам існування, на відміну від відкритих галявин, яким віддає перевагу S. hemitoechus[5]. Його ареал сягав Північного полярного кола з черепом віком 70—48 000 років, відомим з арктичної Якутії в долині річки Чондон[6] і нижньою щелепою пізнього середнього плейстоцену з долини річки Яна[7]. Зуби відомі з печер у Приморському краї, припускають, що вони датуються між 50 000 і 25 000 років тому на основі дат інших кісток, знайдених у родовищі, які є найсхіднішими відомими записами[8] разом із записами середнього плейстоцену західної Японії[9]. Зуб S. cf. kirchbergensis невідомого віку відомий з пустелі Лут у східному Ірані[10].
Він досить поширений протягом плейстоцену в Північному Китаї[11], але є більш рідкісним компонентом південнокитайських угруповань[12], відомий приблизно з 30 місць у регіоні[13]. Антуан (2012) стверджує, що D. choukoutienensis, D. lantianensis, D. yunchuchenensis є місцевими назвами таксона без уточнення[11]. Його ареал значною мірою контролювався льодовиковими циклами, при цьому види відчували повторювані цикли розширення та звуження в міру просування льодовикових щитів, це пояснює відносну рідкість його останків порівняно з шерстистим носорогом[3]. Протягом останнього льодовикового періоду ареал виду значно скоротився, причому наймолодші записи в Італії були на стадії морських ізотопів (MIS) 4 і 3[14]. Радіовуглецеве датування залишається з Алтаю приблизно 40 000 років тому[15]. Наймолодші достовірні записи в Китаї походять з Печери носорога в Хубеї, вік якої відноситься до раннього пізнього плейстоцену[12]. Хоча менш чіткі останки відомі поблизу Харбіна в Хейлунцзяні, вік яких вважається 20 тисяч[13]. Припускають, що записи з печери Мігонг на південь від річки Янцзи в районі Трьох ущелин датуються MIS 2 (29 000—14 000 років тому)[16].
Цей носоріг споживав як гілки та листки дерев і кущів, так і низинну рослинність. Його дієта, здається, змінювалася залежно від місцевих умов[17][18][19]. Аналіз рослинного матеріалу, вбудованого в зуби з місцевості Ноймарк-Норд у Німеччині, виявив залишки Populus (тополя або осика), Quercus (дуб), Crataegus (глід), Pyracantha, Urtica (кропива) і Nymphaea (латаття), а також невизначені рештки Betulaceae, Rosaceae і Poaceae[20]. Збережені залишки рослин, знайдені разом із зубами на черепі арктичних хондонів, включали гілочки Salix (верби), Betula (берези) і рясні Larix (модрини), а також фрагменти Ericaceae (верес); осоки помітно були відсутні[6]. Зразок із відкладень еємського інтергляціалу в Гожуві-Велькопольському в Польщі містив гілочки Corylus (ліщини), Carpinus (граба) і Viscum (омели), поряд із плодовими лусками берези, де ліщина та береза домінували серед пилку[18]. У пилку зразка, знайденого в Спінадеско в Італії, переважали (~50 %) дерева, зокрема Alnus (вільха) і Fagus (бук), з Hippophae rhamnoides (обліпиха), панівним серед кущів, з приблизно 30 % пилку від різних трав'янистих рослин[21].
На кістках S. kirchbergensis зі стоянки Гуадо-Сан-Нікола в центральній Італії відомі порізи, які датуються пізнім середнім плейстоценом, приблизно 400—345 000 років тому[22]. Рештки S. kirchbergensis із порізами також були знайдені в місцевості Меджибож на заході України, датовані MIS 11, приблизно 425—375 000 років тому[23]. На травертиновому місці Таубах у Тюрінгії, Німеччина, яке датується еємським інтергляціалам (приблизно 130 000—115 000 років тому), відомі численні залишки носорога з порізами. Переважна більшість останків були молодими недорослими особинами, поряд зі значно меншою кількістю дорослих. Є припущення, що носороги були вбиті та вирізані на місці неандертальцями[24].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
