Гранат звичайний

Гранат звичайний (Punica granatum) — вид рослин із роду гранат родини дербенникових з їстівними плодами.

Гранат звичайний
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль
Охоронний статус
Найменший ризик  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Миртоцвіті (Myrtales)
Родина:	Плакунові (Lythraceae)
Рід:	Гранатове дерево (Punica)
Вид:	P. granatum
Біноміальна назва
Punica granatum L.

Опис

Класифікація

Гранат звичайний є одним із двох видів роду гранат родини дербенникових. Уперше цей вид класифікував Карл Лінней у XVIII столітті як Punica granatum.

Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.

Плід

На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою червоного забарвлення, насиченою дубильними речовинами, міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть із кістянкою усередині люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має діаметр до 12 см, діаметр кожної зернини всередині — від 1,2 мм до 5 мм. Загалом у великому фрукті граната може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідо-рожевого до яскраво-червоного, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. За формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення й зав'язі плоду.

На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою та багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені в блідо-рожевий або білий колір. Після тривалого утримання граната в несприятливих умовах або внаслідок скисання плоду верхня шкірка чорніє, а зернини стають коричневими, м'якшають, набувають неприємного запаху, починають бродити.

Дерево

Гранатове дерево виростає до 7 метрів заввишки й доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами від одного метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а за нестачі світла припиняється цвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20 см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, листкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.

У південній півкулі дозрівання плодів триває з березня до травня, а у північній  — з вересня і аж до січня.

Вітаміни і застосування

Назва вітаміну	Кількість у %	Користь, застосування
Вітамін С	16 %	Зміцнює імунну систему, кістки, розщеплює холестерин у печінці.
Вітамін В5	9 %	Запобігає дерматитам, невритам, загальним розладам, сприяє обміну речовин.
Вітамін К	9 %	Сприяє обміну речовин у кістках і здоровій роботі нирок, забезпечує рівень коагуляції.
Вітамін Е	5 %	Запобігає анемії; необхідний для вагітних жінок.
Калій	11 %	Сприяє відновленню пошкоджених губ, збагачує еритроцити.
Мідь	5 %	Сприяє утворенню плазми у крові.

Поширення

Природна зона поширення гранатів від Аравійського півострова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.

У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Аризоні; а також на півночі Південної Америки й у Бразилії.

Культурне значення

• 
  Золота монета в 500 драм (Вірменія)
• 
  Румунська марка 1971 року
• 
  Гранатовий фонтан в Гранаді
• 
  Пам’ятник гранату в місті Саве (гранат — символ Ірану)
• 
  Давньоєгипетська фреска із гранатами
• 
  Гранат на гербі французької комуни Грамон
• 
  Гранат на гербі Іспанії
• 
  Фестиваль гранату в Азербайджані, 2011
• 
  Албанія
• 
  Мозаїчний гранат в Єрусалимі
• 
  Порцелянові гранати в Тель-Авіві, Ізраїль
• 
  Гранат в руці Ісуса (Гранада)
• 
  Гранат на кірхі в німецькому місті Айзенберг
• 
  Гранат на церкві в Гранаді
• 
  Мадонна з гранатом, частина картини Боттічеллі, 1487

Гранат досить широко відображений у культурі народів, які їх вирощують: Іран, Іспанія (особливо Гранада), Азербайджан, Вірменія, Ізраїль та інші. В Ірані на честь граната встановлено пам'ятник, в Румунії було випущено марку, а у Вірменії навіть було випущено 2011 року золоту пам'ятну монету в 500 драм. На гербах деяких громад Франції та на значній частині гербів міст Іспанії є зображення граната. Особливо характерне зображення граната на гербах іспанської історичної місцевості Гранада.

Фотогалерея

Квіти та дерева

• 
  Плід із квіткою
• 
  Бутон
• 
  Брунька
• 
  Квітка великим планом
• 
  Квітка з білими краями
• 
  Квітка (Лівія)
• 
  Суцвіття
• 
  Квітка граната із Королівського ботанічного саду Мадриду
• 
  Гранат у ящику
• 
  Гранат у болгарському містечку Мелник
• 
  Гранатове дерево у Валенсії
• 
  Гранатовий магазинчик у Тель-Авіві

Плоди

• 
• 
  Насінини граната
• 
• 
• 
• 
• 
  Чорний гранат з Ірану
• 
  Темно-вишневий гранат
• 
  Напівпрозорий плід
• 
  Гранат з Індії

Страви

• 
  Виробництво соку в Ізраїлі на вулиці
• 
  Мексиканська гостра страва chile en nogada - фарширований перець із гранатом
• 
  Кекс з гранатом (Туніс)
• 
  Кускус із гранатом (Туніс)
• 
  Морозиво з гранатом
• 
  Кучмачі
• 
  Бадріджані, грузинська баклажанна ікра з гранатами
• 
  Фруктовий салат, Швеція
• 
  Цибулевий салат з гранатом, Узбекистан
• 
  Гранатова раіта

Джерела

• Борисова А. Г. Род 921. Гранат — Punica // Флора СССР. В 30-ти томах / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XV. — С. 553. — 742 с. — 4000 экз.
• Даников Н.И. Целебная магия даров юга. — М. : ТОО Леопись, 1998. — С. 71-78. — ISBN 5-88730-039-6.
• Нестерова Д.В. Гранат. — М. : Вече, 2007. — 64 с.

Посилання

• Гранатник звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 125. — ISBN 5-88500-055-7.

• ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
• ДИВО–ФРУКТ ГРАНАТ Українська газета № 45(185) 18-31.12.2008
• Гранат (Гранатник) обыкновенный [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
• Punica granatum L. — Гранат
• Гранат обыкновенный на сайте TROPICOS Nomenclatural Data Base^{[недоступне посилання з листопадаа 2019]}
• Гранат обыкновенный на сайте USDA NRCS National Plant Data Center [Архівовано 3 травня 2013 у Wayback Machine.]
• Гранат карликовый (декоративный) на сайте PALLASE.jimdo [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.]