Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
F-117 Nighthawk (укр. «Найтхок»)[2][a] — одномісний дозвуковий тактичний малопомітний ударний літак американської фірми Lockheed Martin, призначений для таємного проникнення через систему ППО противника і атак стратегічно важливих наземних об'єктів військової інфраструктури (ракетні бази, аеродроми, центри керування і зв'язку тощо).
| F-117 Nighthawk | |
|---|---|
 | |
| F-117 Nighthawk | |
| Призначення: | ударний літак |
| Перший політ: | 18 червня 1981 |
| Прийнятий на озброєння: | жовтень 1983 |
| Знятий з озброєння: | 22 квітня 2008 |
| На озброєнні у: |  США |
| Розробник: | Skunk Works[1] |
| Всього збудовано: | 64 (включно з 5 YF-117) |
| Конструктор: | Skunk Works[1] |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 905 (0,83 М) км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 993 (0,91 М) км/год |
| Бойовий радіус: | 860 км |
| Дальність польоту: | 1720 км |
| Практична стеля: | 13700 м |
| Довжина: | 20,08 м |
| Висота: | 3,78 м |
| Розмах крила: | 13,2 м |
| Площа крила: | 73 м² |
| Споряджений: | 21150 кг |
| Двигуни: | 2 х ТРДД General Electric F404-F1D2 |
| Тяга форсажна: | 4 х 4850 кгс |
F-117 Nighthawk у Вікісховищі | |
Вартість виробництва 111,2 млн дол.[3] Перший політ виконав 18 червня 1981 року. Останній серійний екземпляр Повітряні сили США отримали 1990-го року.
F-117 досить успішно застосовували в низці військових конфліктів.
Літаки цього типу повністю зняли з озброєння в середині 2008 року. Проте їхня експлуатація тривала і у 2021 році.
У результаті аналізу американські військові в 1974 році дійшли висновку, що для успішного удару по Радянському Союзу їм необхідно знайти спосіб подолати радянські ППО. В 1975 році DARPA розпочало проєкт «Гарві» (англ. Project Harvey) зі створення винищувача з малою ефективною площею розсіювання. Серед учасників проєкту була й команда «Skunk works» компанії «Lockheed Martin»[4].
Інженери «Skunk works» на основі рівнянь Максвела розробили програму Echo 1, завдяки якій їм удалося відібрати найкращі з запропонованих проєктів літаків[4].
1 грудня 1977 здійснив перший політ прототип-демонстратор нового літака-винищувача — «Hopeless Diamond»[4].
Усі серійні літаки F-117 випустили в модифікації F-117A, інших модифікацій не існувало. Запропоновані фірмою «Локгід» проєкти F-117B, F-117N (палубного базування) і A/F-117X відкинули.
Офіційна назва F-117 в ВПС США — «Найт Гок»[2] (англ. Night Hawk — «нічний яструб»). Відповідно до системи позначень авіатехніки у збройних силах США літеру F присвоюють винищувачам. Усупереч сформованому в популярній культурі образу «стелс-винищувача», F-117 є тактичним ударним літаком (бомбардувальником/штурмовиком) і ніколи не призначався для виконання винищувальних завдань.
За однією з версій, такі позначення були зумовлені тим, що в ВПС США немає штурмових підрозділів (тільки винищувальні та бомбардувальні). Так, наприклад, штурмовики A-10 Thunderbolt належать до «тактичних винищувальних крил» (англ. Tactical Fighter Wing). Аналогічна ситуація була з тактичним/стратегічним бомбардувальником F-111, що також мав «винищувальне» позначення. Невідомою також залишається причина присвоєння номера «117», який відходить від загальної послідовності[5].
Факт існування літака F-117 вперше офіційно визнали 10 листопада 1988, коли Пентагон випустив прес-реліз з описом історії створення літака і оприлюднив одну ретушовану фотографію.[6] Перший публічний показ двох F-117 відбувся 21 квітня 1990. У 1991 після війни в Перській затоці «Найт Гоук» було продемонстровано на Паризькому авіасалоні.
Спочатку всі F-117 перебували на озброєнні 4450-ї тактичної групи (авіабаза Тонопа, Невада). У 1989 у група увійшла до складу 37-го тактичного винищувального крила. У 1992 році всі літаки перевели на авіабазу Голломен у 49-е винищувальне крило. Вони перебували на озброєнні трьох ескадрилей: двох бойових (8-а винищувальна «Чорна вівця», 9-а винищувальна «Літаючі лицарі») і однієї навчальної (7-а ескадрилья бойової підготовки «Кричущі демони»).
Пілоти F-117 називали себе «бандити» (Bandit). Кожен із 558-ми «бандитів», які коли-небудь літали на «Найт Гоуку», мав свій порядковий номер; так, наприклад, бригадний генерал Грегорі Фіст (Gregory Feest) «Бандит 261» був 261-м пілотом, допущеним до польотів[7].
У ході військової операції НАТО проти Союзної Республіки Югославії у складі авіаційної угруповання ВПС НАТО на авіабазах Шпангдалем і Авіано базувалося 24 тактичних винищувачі F-117А «Стелс» зі складу 49-го винищувального авіаційного крила (авіабаза Голломен, штат Нью-Мексико). Дані літаки брали участь у бойових діях із першого дня повітряної операції. У ході першої фази операції літаки F-117 діяли у складі ударних авіаційних груп (від двох до восьми літаків у групі) на середніх і великих висотах у темний час доби, завдаючи удари високоточними засобами ураження по найбільш важливих об'єктах ППО та об'єктах військово-промислового комплексу Югославії в районах великих населених пунктів (Белград, Новий Сад, Крагуєваць, Ніш, Приштина).
Бойове навантаження на літаки F-117А складало один-два літако-вильоти на добу. Час завдання ударів не перевищував двох-двох із половиною годин. 27 березня 1999 о 22:45 у ході чергового нальоту один літак F-117А збили засоби ППО СРЮ в районі міста Будановичі (40 км західніше Белграда). З 28 березня 1999 з початком другої фази операції і переходом ВПС НАТО до ведення систематичних бойових дій, винищувачі діяли в будь-який час доби, у тому числі у складних метеоумовах, переважно на великих висотах з метою забезпечення безпеки польоту в умовах активних дій мобільних засобів ППО збройних сил СРЮ.
Основними об'єктами ураження, як і раніше, були засоби ППО ВС Югославії, а також стратегічні об'єкти військово-політичного керівництва СРЮ, інфраструктури та військово-економічного потенціалу. Бойову напругу застосування F-117А збільшили до трьох-чотирьох літако-вильотів на добу. Основним варіантом бортового озброєння літака були дві керовані бомби з лазерним наведенням калібру 900 кг, до чотирьох керованих ракет «Мейверік» або протирадіолокаційних ракет «HARM». Прицільно-навігаційні бортові системи літака включали тепловізійну, лазерну і супутникову — «NAVSTAR».[8]
Конструкція літака заснована на стелс-технології. Вперше елементи малопомітності використано при створенні в гітлерівській Німеччині в 1943 році літака Horten Ho 229. Пізніше в розробці експериментального американського «Have Blue» ці технології дещо розширили шляхом використання сучасних теоретичних ідей і результатів практичних експериментів в області дифракції електромагнітних хвиль, матеріалознавства та синергічного впливу форми, конструкції, матеріалу, покриття, додаткових засобів радіоелектронної протидії на зменшення такого показника, як ефективна поверхня розсіювання (ЕПР) літака. Подальший розвиток цих технологій відбувся при створенні Lockheed F-117 Nighthawk. Сам літак побудований за аеродинамічною схемою подібною до «безхвостки», проте замість вертикального кіля використано V-подібне оперення[9]. Зовсім не характерне для дозвукових літаків крило з великою стрілоподібністю (67,5 °) з гострою передньою кромкою, окреслений прямими лініями профіль крила, гранований фюзеляж, утворений пласкими панелями трапецієвидної та трикутної форми, що розташовані таким чином один відносно одного, щоб розсіювати електромагнітні хвилі в бік від РЛС противника. Така форма літака, побудованого за концепцією «площин-відбивачів», отримала назву «фасеточна» (від фр. facette — грань). Розташовані над крилом з обох сторін фюзеляжу пласкі повітрозабірники мають поздовжні перегородки з радіопоглинальних матеріалів. Частина потоку холодного повітря відокремлюється на вході в повітрозабірники і, минаючи двигуни, потрапляє в пласкі сопла, що екрануються крилом і мають розміри 165х25 см, нижні панелі яких покриті теплопоглинальними керамічними плитками, що значно знижує ІЧ-помітність літака. Літак не має зовнішніх підвісок, все озброєння розміщено всередині на фюзеляжі.
Контури щілин, що утворюються в місцях з'єднання ліхтаря кабіни з фюзеляжем, стулки відсіків шасі і озброєння мають пилкоподібну форму, що також забезпечує ефективне розсіювання електромагнітної енергії і запобігає її прямому відбиванню у напрямку прийомопередавальної антени РЛС противника.
У конструкції літака широко застосовані полімерні композитні матеріали і радіопоглинаючі матеріали і покриття. У конструкції планера на частку металевих сплавів припадає тільки 10 відсотків маси. У результаті цих заходів ефективну поверхню розсіювання (ЕПР) літака при опроміненні його локатором спереду знизили, за деякими даними, до 0,025 м²[10][11], що в кілька десятків разів менше, ніж ЕПР звичайних літаків схожих розмірів.
Гранована форма фюзеляжу та незвичайний профіль крила значно погіршують аеродинамічні характеристики літака. У процесі проєктування був досягнутий компроміс, при якому вимоги малої помітності радіолокації взяли гору над вимогами аеродинаміки — аеродинамічна якість літака дорівнює 4 (це трохи краще, ніж у Орбітера Спейс шаттл)[12], в результаті виявляється неможливим політ на надзвуковій швидкості, обмежується радіус дії, зменшується бойове навантаження і маневреність.
Слід зауважити, що, незважаючи на такі радикальні рішення, конструкторам не вдалося досягти кінцевої мети — побудувати літак, невразливий для противника. По-перше, через погіршену аеродинаміку F-117 був погано захищений від атак винищувачів противника, якщо їм вдавалося його виявити. По-друге, закладені в конструкцію ідеї могли знизити видимість лише до певної межі, а також не забезпечували дуже низького ЕПР для радіолокаційних систем, в яких приймач і передавач були рознесені по різних точках. У результаті радянські зенітні комплекси С-200 і С-300 могли вести по ньому вогонь з великими шансами на влучення, а старіші модернізовані С-125 хоч і не гарантували поразки, але також могли становити загрозу. Зокрема, при нальотах на Югославію F-117 був збитий саме за допомогою комплексу С-125 3-ї батареї 250-ї бригади ППО під командуванням сербського полковника Дані Золтана[13].
За всю історію експлуатації літаків F-117, за офіційними даними, було втрачено 7 машин (трохи більше 10 % від загального числа побудованих), в тому числі один F-117 був збитий в ході бойових дій[14].
ВПС США збиралися експлуатувати F-117 щонайменше до 2018 року[19], однак брак грошей на закупівлю нових багатоцільових винищувачів F-22 змусила почати процес зняття «Найт Гока» з озброєння набагато раніше. Офіційно про це було оголошено восени 2006 року. У тому ж році була закрита школа підготовки пілотів F-117, її останній випуск відбувся 13 жовтня[20].
Перші десять F-117 зняли з озброєння в грудні 2006 року. До березня 2008 ВПС США продовжували експлуатувати 15 літаків цього типу[21]. Формально процедура зняття з озброєння завершилася 22 квітня того ж року, коли чотири F-117 востаннє піднялися в повітря, здійснивши переліт на авіабазу Тонопа[22].
У серпні 2020 року американське видання «The Drive» повідомило, що американські військові використовують наявні F-117 під час навчань у ролі літаків супротивника, а починаючи з 2020 року — як літаки супротивника на найбільших військово-повітряних навчаннях «Червоний прапор» (англ. Red flag)[23].
У вересні 2021 року пара F-117 приземлилася в міжнародному авіапорту Фресно, де є авіабаза 144-го винищувального крила для участі в навчаннях у ролі літальних апаратів супротивника для тренування пілотів F-15C/F-15D[24][25].
Вкрай своєрідний зовнішній вигляд літака став джерелом натхнення для деяких дизайнерів, в результаті чого з'явилися, наприклад, концепт Lamborghini F-117 [28], стилізований тюнінг для Ferrari 458 Italia [29] і ноутбук ASUS ROG G73Jh [30][31].
З'являється у наступних фільмах:
Також існує ігра за мотивами цього літака:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
