Глізе 229

Глізе 229 (Gliese 229, також Gl 229 або GJ 229) — червоний карлик, розташований на відстані близько 19 світлових років від Сонця у сузір'ї Зайця. Його маса становить 58 % маси Сонця^[5][9], 69 % радіуса Сонця^[6], і дуже малу проєкцію швидкості обертання — 1 км/с на екваторі зорі^[8].

Gliese 229

Gliese 229 A and B.
Дані дослідження Епоха J2000
Сузір'я	Заєць
Пряме піднесення	06г 10х 34.6154с[1]
Схилення	−21° 51′ 52.715″[1]
Видима величина (V)	8.14
Характеристики
Спектральний клас	M1Ve/T7
показник кольору U−B	+1.222
показник кольору B−V	+1.478
Тип змінності	Спалахуючі зорі
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	+3.9[2] км/c
Власний рух (μ)	Пр.сх.: –137.01[1] мас/р Схил.: –714.05[1] мас/р
Паралакс (π)	173.81 ± 0.99 мас[3]
Відстань	18.8 ± 0.1 св. р. (5.75 ± 0.03 пк)
Абсолютна зоряна величина (MV)	9.33[4]
Фізичні характеристики
Маса	0.58/0.02[5] M☉
Радіус	0.69/0.047[6] R☉
Світність (болометрична)	0.0430[5] L☉
Ефективна температура	3,700[7]/950 K
Обертальна швидкість (v sin i)	1[8] км/с
Інші позначення
BD-21°1377, HD 42581, HIP 29295, LHS 1827, NSV 2863, SAO 171334, TYC 5945- 765-1
Посилання
SIMBAD	дані для GJ+229

Компоненти космічної швидкості цієї зорі: U = +12, V = −11 і W = −12 км/с. Орбіта зорі в Чумацькому Шляху має ексцентриситет 0,07 і орбітальний нахил 0,005.

Субзоряні супутники

Субзоряний супутник було виявлено 1994 року й підтверджено 1995 року як Глізе 229B^[10][11]. Це один із перших двох прикладів доведеного існування коричневих карликів (разом із Тейде 1). Його маса становить від 21 до 52,4 маси Юпітера (0,02—0,05 M_☉). Вона надто мала, щоб розпочалося ядерне горіння Гідрогену, як у зорях головної послідовності, однак температура в його ядрі достатня, щоб ініціювати реакцію злиття дейтронів із протонами з утворенням ядра гелію-3. Утім, вважається, що він давно витратив усе своє дейтерієве паливо^[12]. Тепер цей об'єкт має температуру поверхні 950 К.

У березні 2014 року кандидат на планету масового супернептуна^[en] був зафіксований набагато ближче до орбіти GJ 229. Враховуючи близькість до Сонця, орбіта GJ 229b може бути повністю охарактеризована місією космічної астрометрії Gaia або через пряме зображення.

Система Глізе 229

Планета (по порядку віддалення від зорі)	Маса	Радіус	Велика піввісь (а.о.)	Орбітальний період (день)	Нахил орбіти (°)	Ексцентриситет орбіти	Кіл-ть супутників
GJ 229 Ab	> 32 M⊕	?	?	471	?	< 0,32	?
GJ 229B	< 21—52,4[6] MJ	0,468[6] RJ	?	>10000	?	?	?

Джерела

1. Perryman, M. A. C. та ін. (1997). The Hipparcos Catalogue. Astronomy and Astrophysics. 323: L49—L52. Bibcode:1997A&A...323L..49P.
2. Evans, D. S. (June 20–24, 1966). The Revision of the General Catalogue of Radial Velocities. У Batten, Alan Henry; Heard, John Frederick (ред.). Determination of Radial Velocities and their Applications, Proceedings from IAU Symposium no. 30. University of Toronto: Міжнародний астрономічний союз. Bibcode:1967IAUS...30...57E. {{cite conference}}: |access-date= вимагає |url= (довідка)
3. Perryman та ін. (1997). HIP 29295. The Hipparcos and Tycho Catalogues. Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 29 листопада 2014.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
4. The One Hundred Nearest Star Systems. RECONS. Georgia State University. 1 січня 2012. Архів оригіналу за 26 жовтня 2012. Процитовано 16 квітня 2013.
5. Brandt, G. Mirek; Dupuy, Trent J.; Li, Yiting; Chen, Minghan; Brandt, Timothy D.; Wong, Tin Long Sunny; Currie, Thayne; Bowler, Brendan P.; Liu, Michael C.; Best, William M. J.; Phillips, Mark W. (2021). Improved Dynamical Masses for Six Brown Dwarf Companions Using Hipparcos and Gaia EDR3. The Astronomical Journal. 162 (6): 301. arXiv:2109.07525. Bibcode:2021AJ....162..301B. doi:10.3847/1538-3881/ac273e. S2CID 237532125.
6. White, Stephen M.; Jackson, Peter D.; Kundu, Mukul R. (December 1989). A VLA survey of nearby flare stars. Astrophysical Journal Supplement Series. 71: 895—904. Bibcode:1989ApJS...71..895W. doi:10.1086/191401.
7. Morales, J. C.; Ribas, I.; Jordi, C. (February 2008). The effect of activity on stellar temperatures and radii. Astronomy and Astrophysics. 478 (2): 507—512. arXiv:0711.3523. Bibcode:2008A&A...478..507M. doi:10.1051/0004-6361:20078324. Data from CDS table J/A+A/478/507 [Архівовано 6 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
8. Reiners, A. (May 2007). The narrowest M-dwarf line profiles and the rotation-activity connection at very slow rotation. Astronomy and Astrophysics. 467 (1): 259—268. arXiv:astro-ph/0702634. Bibcode:2007A&A...467..259R. doi:10.1051/0004-6361:20066991.
9. Zechmeister, M.; Kürster, M.; Endl, M. (October 2009). The M dwarf planet search programme at the ESO VLT + UVES. A search for terrestrial planets in the habitable zone of M dwarfs. Astronomy and Astrophysics. 505 (2): 859—871. arXiv:0908.0944. Bibcode:2009A&A...505..859Z. doi:10.1051/0004-6361/200912479.
10. Astronomers Announce First Clear Evidence of a Brown Dwarf. Space Telescope Science Institute news release STScI-1995-48. 29 листопада 1995. Архів оригіналу за 9 липня 2008. Процитовано 24 вересня 2013.
11. Oppenheimer, Ben R. (2014), Companions of Stars: From Other Stars to Brown Dwarfs to Planets and the Discovery of the First Methane Brown Dwarf, у Joergens, Viki (ред.), 50 Years of Brown Dwarfs - From Prediction to Discovery to Forefront of Research, Astrophysics and Space Science Library, т. 401, Springer, с. 81—111, arXiv:1404.4430, doi:10.1007/978-3-319-01162-2_6, ISBN 978-3-319-01162-2, архів оригіналу за 19 лютого 2015, процитовано 17 квітня 2019
12. J. Kelly Beatty; Carolyn Collins Petersen; Andrew Chaikin (1999). The New Solar System. Cambridge University Press.

Посилання

• Коричневі карлики (NASA)