Loading AI tools
астероїд З Вікіпедії, вільної енциклопедії
243 Іда (лат. Ida) — невеликий астероїд головного поясу, що входить до сім'ї Короніди. Відкритий 29 вересня 1884 року австрійським астрономом Йоганном Палізою в обсерваторії міста Відень (Австрія). Названо на честь німфи з давньогрецької міфології, яка няньчила юного Зевса[3]. Пізніші спостереження ідентифікували Іду як кам'яний астероїд типу S (один з найпоширеніших спектральних класів астероїдів).
Відкриття | |
---|---|
Відкривач | Йоганн Паліза |
Місце відкриття | Відень |
Дата відкриття | 29 вересня 1884 |
Позначення | |
Позначення | 243 Ida |
Названа на честь | Idad |
Тимчасові позначення | 1988 DB1, A910 CD |
Категорія малої планети | Астероїд головного поясу |
Орбітальні характеристики[1] | |
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD) | |
Велика піввісь | 2,862471602061 а. о. |
Перигелій | 2,743721700549 а. о. |
Афелій | 2,981221503573 а. о. |
Ексцентриситет | 0,041485093311 |
Орбітальний період | 1768,928206789 д |
Середня орбітальна швидкість | 0,203513064361 °/д |
Середня аномалія | 236,4600827311° |
Нахил орбіти | 1,132233661206° |
Довгота висхідного вузла | 324,0284582866° |
Аргумент перицентру | 110,3175723738° |
Супутники | Dactyl |
Фізичні характеристики | |
Розміри | 32 км |
Середній радіус | 15,7 км[2] |
Маса | 4,2 ± 0,6 ×1016 кг[2] |
Середня густина | 2,6 |
Прискорення вільного падіння на поверхні | 0,3–1,1 cm/s2 |
Друга космічна швидкість | 0,0185 км/с |
Період обертання | 4,634 год |
Пряме піднесення північного полюса | 168,76° |
Схилення північного полюса | −2,88° |
Альбедо | 0,2383 |
Температура | 200 K -73 °C |
Спектральний тип | S (Толен) S (SMASS) |
Стандартна зоряна величина | 9,94 |
243 Іда у Вікісховищі |
Орбіта Іди, як і всі інших астероїдів головного поясу, розташована між Марсом та Юпітером, її орбітальний період становить 4,84 року, а період обертання навколо власної осі — 4,63 години. Іда має неправильну витягнуту форму з середнім діаметром 32 км.
28 серпня 1993 року повз астероїда пролетів автоматичний космічний апарат «Галілео» (США), який виявив у Іди супутник розміром 1,4 км. Супутник отримав назву Дактиль, на честь дактилів — демонів у давньогрецькій міфології, що мешкали на острові Крит, на горі Іда .
Дактиль став першим супутником, виявленим у астероїда. Його діаметр 1,4 км, що становить близько однієї двадцятої діаметра Іди. Його орбіта навколо Іди не може бути точно визначена, але наявних даних вистачило, щоб приблизно оцінити щільність Іди та її склад. Ділянки поверхні Іди мають різну яскравість, що пов'язано з різною кількістю залізовмісних мінералів на них. На поверхні Іди багато кратерів різного діаметра й віку, це одне з найбільш кратерованих тіл у Сонячній системі.
Зображення з «Галілео» і наступні вимірювання маси Іди дозволили отримати багато нових даних про геологію кам'яних астероїдів. Раніше існувало багато теорій, що пояснюють мінералогічний склад астероїдів цього класу. Отримати дані про їх склад можна було лише завдяки аналізу хондритних метеоритів. Вважається, що саме астероїди типу S є основним джерелом таких метеоритів.
Іду виявив 29 вересня 1884 року австрійський астроном Йоганн Паліза у Віденській обсерваторії[4]. Це був 45-й відкритий ним астероїд[5]. Ім'я німфи з давньогрецької міфології, яка виховала Зевса[6], астероїд отримав завдяки Моріцу фон Куффнеру[de] (нім. Moriz von Kuffner), віденському пивовару та астроному-аматору[7][8]. 1918 року астероїд Іда був включений до складу астероїдної сім'ї Короніди, що утворилася в результаті зіткнення двох великих астероїдів 2 млрд років тому[9]. Багато важливих даних про цей астероїд було отримано пізніше, 1993 року, за результатами досліджень в обсерваторії Ок-Ридж і за даними, отриманими під час прольоту КА «Галілео» поряд із астероїдом. У першу чергу — це уточнення параметрів орбіти Іди навколо Сонця[10].
Оцінки маси Іди коливаються від 3,65× 1016 до 4,99× 1016 кг[11]. Прискорення вільного падіння на поверхні в залежності від положення на астероїді змінюється від 0,3 до 1,1 см/с²[12]. Це настільки мало, що космонавт, стоячи на поверхні, може, підстрибнувши, перелетіти з одного кінця Іди на інший, а якщо розігнатися до швидкості 20 м/с, можна і зовсім вилетіти з астероїда[13][14].
Іда — астероїд видовженої форми[15], трохи нагадує круасан[16] з нерівною поверхнею[17][18]. Довжина астероїда в 2,35 рази перевищує ширину[15], а середня частина з'єднує дві геологічно різні частини[16]. Таку форму астероїда можна пояснити тим, що він складається з двох твердих компонентів, з'єднаних областю з пухкого роздробленого матеріалу. Однак знімки з «Галілео» не змогли підтвердити цю гіпотезу[18], хоча на астероїді і були виявлені схили з нахилом 50°, в той час як зазвичай вони не перевищують 35°[12]. Через неправильну форму і високу швидкість обертання розподіл гравітаційного поля поверхнею Іди вкрай нерівномірний[19]. Дія відцентрових сил у масштабах астероїда з такою малою масою і такої форми призводить до вельми помітних спотворень гравітації в різних частинах Іди[12]. Зокрема, прискорення вільного падіння є найнижчим на кінцях астероїда і в його середніх областях (через низьку густину).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.