Чоботарська вулиця
вулиця в Харкові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
вулиця в Харкові, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Чоботарська вулиця — вулиця у Холодногірському районі Харкова. Починається від Різдвяної вулиці і простягається на захід за вулицю Євгена Котляра. Перетинається з вулицями: Ярославська, Дмитрівська, Зброярська. У кінці Чоботарська вулиця підходить до залізниці, яка веде з північного напрямку до вокзалу Харків-Пасажирський.
| Чоботарська вулиця Харків | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Залопань |
| Район | Холодногірський |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 1360 м |
| Координати початку | 49°59′31″ пн. ш. 36°13′21″ сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′41″ пн. ш. 36°12′14″ сх. д. |
| поштові індекси | 61052 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | Центральний ринок |
| Автобуси | 40е, 61е, 67е, 202е, 278е[1] |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 80 |
| Архітектурні пам'ятки | будинки №№ 3, 45, 80 |
| Навчальні заклади | спеціальна вечірня загальноосвітня школа № 23 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450333 |
| Мапа | |
 | |
| Чоботарська вулиця у Вікісховищі | |
Своєю назвою вулиця завдячує ремісникам-чоботарям, які селились на ній. У 30-40-х роках XIX століття вулицю називали також Скринницькою, оскільки тут мав велику майстерню купець на прізвище Скринник[2]. Чоботарська вулиця — чи не єдина з історичних харківських вулиць, назва якої жодного разу не змінювалась. У 1804 році у Харкові було складено офіційний список вулиць, у якому зафіксовано цю назву[3].
Початок забудови Чоботарської вулиці відносять до кінця XVII — початку XVIII століть. У 40-х роках XVIII ст. вона дійшла до Дмитрівського шляху (нині Дмитрівська вулиця).
У 1837 році на Харків була поширена дія «Положения об устройстве губернских городов»[4]. Був утворений Будівельний комітет і введена посада міського архітектора. Забудову міста почали регламентувати. Так, наприклад, на головних вулицях можна було зводити тільки кам'яні будинки. На Чоботарській по лівому боці вулиці почали ставити будинки з каменю, а з правого боку ще дозволено було будувати дерев'яні, оскільки цей бік вулиці поки що був за міською межею.
У 1883 році частину Чоботарської вулиці забрукували.
У 1930 році була побудована трамвайна лінія, яка з'єднала залізничний вокзал, комунальний ринок і Клочківську вулицю. Зараз по Чоботарській вулиці трамвай не ходить.
Будинок № 3 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 628. Житловий будинок кінця XIX — початку XX століття, архітектор невідомий.
Будинок № 17 — колишня Чоботарська синагога. Побудована 1912 р. за проєктом архітектора Бориса Гершковича. Після Другої світової війни у будівлі було розташовано ДАІ. Повернена єврейській громаді 2002 р., зараз у будівлі розташована єврейська школа[5].
Будинок № 36 — Палац фізичної культури «Авангард», архітектор Яновицький Г. О. Знесений.
Будинок № 45 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон. № 629. Прибутковий будинок Бормана, архітектор О. М. Гінзбург, 1908 рік.
Будинок № 51 — Харківська спеціальна вечірня загальноосвітня школа II—III ступенів № 23[6].
Будинок № 80 — пам'ятка архітектури Харкова, охорон № 392. Хлібопекарня, архітектор, імовірно І. І. Загоскін, 1887 рік. Однак, автором цього будинку може бути і В. Г. Кричевський. Будинок проектувався для вдови інженера К. В. Гостиннопольської[7].
За цією адресою до 2013 року було зареєстроване Харківське обласне дочірнє підприємство «Хліб України» (ДАК «Хліб України»)[8]. Також тут розташований Харківський елеватор, який довго не використовувався. В 2020 році розпочато демонтаж будівель елеватора[9].
Наприкінці 70-х років XIX століття на Чоботарській, 32, жив М. М. Бекетов, професор Харківського університету, видатний фізико-хімік[2].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.