Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Чернівецький академічний обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської (Драмтеатр Кобилянської) — державний заклад культури, діяльність якого спрямована на створення, публічне виконання та показ творів театрального мистецтва. Розміщується у будинку міського театру Чернівців.
| Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
|
48°17′30.336000099987″ пн. ш. 25°55′51.060000099998″ сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна[1] і  Австро-Угорщина | |||
| Місто | ||||
| Місце | Чернівці | |||
| Адреса | ||||
| Підпорядкування | Управління культури Чернівецької ОДА | |||
| Назва на честь (епонім) |
Ольга Кобилянська | |||
| Архітектор | Бюро Фельнер & Гельмер | |||
| Місткість | 742 місця | |||
| Тип | театр[1], оперний театр, театральна організаціяd | |||
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
| Відкрито | 1940 | |||
| Оф. відкриття | 1905[2] | |||
| Керівництво | Іван Бутняк (директор-художній керівник) | |||
| dramtheater.cv.ua | ||||
| Ідентифікатори і посилання | ||||
 |
UA-73-101-0016 | |||
| EUTA theatre ID | 1453 | |||
 | ||||
 Чернівецький музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської у Вікісховищі | ||||
Заснований у 1940 році на базі Харківського державного театру революції як «Чернівецький державний український драматичний театр». З 1954 року — «Чернівецький обласний український музично-драматичний театр імені Ольги Кобилянської». Статус «Академічного» — з 22 липня 2008 року. У 2023 було відкрито новий камерний сценічний простір театру — сцену-масйстерню (вул. Лесі Українки, 9).
Велике театральне мистецтво почало з'являтись у Чернівцях наприкінці XVIII ст., коли частину Буковини було включено до Габсбурзької монархії. Першу театральну постановку чернівчани побачили 1784-го року, коли у місті гастролював італійський театр тіней. Спеціалізованого театрального приміщення у столиці Герцогства Буковина не існувало, тому вистави проводились у пристосованих місцях. У 1876 році у місті був збудований перший стаціонарний, щоправда дерев'яний, театр, який прослужив за призначенням до 1904 року[3].
Урочисте відкриття нового міського театру відбулося 3 жовтня 1905 року постановкою п'єси Франца Шьонтана[de] «Марія Терезія»[4].
На сцені місцевого театру демонструвалися опери, оперети, драматичні та комедійні вистави, зінгшпілі західноєвропейських класиків Джузеппе Верді, Ріхарда Вагнера, Йоганна-Фрідріха Шиллера тощо, виступали великі майстри оперної та драматичної сцени Європи: Енріко Карузо, Федір Шаляпін, Соломія Крушельницька, Александр Моіссі[de] та багато інших.
Приміщення театру в Чернівцях використовувалось лише для гастрольних вистав європейських колективів[5]. Тільки після звільнення Північної Буковини від румунської окупації та утворення Чернівецької області у складі УРСР, у місті з'явилась місцева театральна трупа, близько третини якої складали місцеві актори, зокрема Сидір Терлецький. У грудні 1940 року за рішенням Ради Народних Комісарів УРСР творчий колектив Харківського державного театру революції був перебазований на постійну роботу до Чернівців. Художнім керівником театру було призначено заслуженого артиста УРСР Івана Юхименка.
14 січня 1941 року чернівецькій публіці було презентовано прем'єру «Лісової пісні» за драмою-феєрією Лесі Українки. Свій перший сезон в Чернівцях театр закінчив 28 травня прем'єрою вистави «Украдене щастя» за п'єсою Івана Франка. Накресливши репертуарний план на майбутній сезон, колектив 1 червня 1941 року розпочав літні гастролі у місті Станиславові, які проходили з шаленим успіхом, але були перервані початком нацистсько-радянської війни.
Наприкінці червня колектив повернувся до Чернівців, звідки більша частина евакуювалась до Харкова, а велика група акторів і працівників театру (45 чоловік, серед яких Віктор Мізиненко) були мобілізовані до діючої армії. Восени 1941 року театр був евакуйований у Краснодарський край (Армавір), звідти до Кисловодську, потім — Гудермес, Грозний, Дагестан, Оренбурзьку область, Татарську АРСР, Марійську АРСР. За цей період було показано глядачам 115 вистав, дано 20 шефських концертів у військових частинах, шпиталях, військкоматах.
З жовтня 1943 року художнім керівником і директором театру став один з провідних українських режисерів, учень та послідовник Миколи Садовського, Марії Заньковецької, Леся Курбаса — народний артист СРСР Василь Василько.
Перший сезон у визволених Чернівцях театр відкрив 4 листопада 1944 року виставою «Чому не гаснуть зорі» Олександра Копиленка у постановці Василя Василька.
З ініціативи керівника колективу Василя Василька з 1945 року театр став іменуватися: «Чернівецький державний український музично-драматичний театр». При ньому було створено театральну студію, що відкрила шлях у велике мистецтво цілій плеяді митців — народному артисту СРСР Дмитру Гнатюку, народному артисту Молдавської РСР Борису Раїсову[ru]. Вихованцями студії були заслужені артисти України Омелян Савка, Дарій Ластівка та інші артисти.
За роки мистецької діяльності на сцені театру було здійснено понад 500 постановок за творами вітчизняних та зарубіжних драматургів. Але найбільшим досягненням Чернівецького театру стала постановка «Землі» за повістю Ольги Кобилянської (реж. Василь Василько). Вистава мала шалений успіх не лише на Буковині, а й в усіх куточках великої держави: Києві, Харкові, Львові, Москві, Ленінграді, Кишиневі, Одесі, Сімферополі, Донецьку тощо. Фактично цією виставою Василь Василько зініціював створення театрального літопису Буковини і започаткував на українській сцені театр Ольги Кобилянської, завдяки чому через кілька років (Указ ВР УРСР від 21 червня 1954 року) «Чернівецькому державному українському драматичному театрові» було присвоєно ім'я славетної буковинської письменниці.
Крім «Землі» Кобилянської, також було інсценізовано «У неділю рано зілля копала» та «Вовчицю». Також у репертуарі театру були: комедії Степана Васильченка «На перші гулі», Марка Кропивницького «Біда не кожному біда — іншому талан», «Українські вечорниці», історична драма «Лукіян Кобилиця» Я.Балковенка та Григорія Мізюна; з світового репертуару — «Отелло» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; з тогочасного радянського («Весняний потік» Зіновія Прокопенка, «Вода з отчої криниці» Василя Фольварочного) тощо. Справжнім виявом акторської та режисерської майстерності стали вистави за творами сучасних для 1960-х-1980-х років драматургів: Михайла Стельмаха, Нодара Думбадзе та інших, за які творчий колектив неодноразово отримував нагороди на чисельних фестивалях та конкурсах.
Географія гастрольних маршрутів театру сягала найвіддаленіших куточків Радянського Союзу, зокрема Новосибірську. Його виступи бачили практично в усіх радянських республіках, багатьох країнах соцтабору. Творчість отримувала позитивну оцінку глядачів, критики, громадських та державних організацій України, Білорусі, Молдови, Росії, Польщі, Румунії та багатьох інших країн[6].
У різний час в театрі працювали багато відомих і популярних акторів та режисерів, серед яких нині задіяні (за алфавітом, в дужках вказані дати служби в театрі):
Починаючи з 2005 року кожного жовтня в Чернівцях проходить щорічний регіональний фестиваль комедії «Золоті оплески Буковини», у якому беруть участь провідні театральні колективи України, Білорусі, Росії, Румунії тощо.
У свою чергу Чернівецький музично-драматичний театр ім. Ольги Кобилянської регулярно бере участь у фестивалях театрального мистецтва, що відбуваються як в Україні так і за кордоном. На фестивалі «Прем'єри сезону-2011» в Івано-Франківську молодий чернівецький актор Григорій Руденко-Краєвський здобув перемогу у номінації «найкращий дебют» (за роль Лейбла у виставі «Мандрівні зорі, або Життя-Театр» за Шолом-Алейхемом). За резульатами 6-го Міжнародного театрального фестивалю «HOMO LUDENS» («Людина, що грає») у Миколаєві Чернівецький муздрамтеатр отримав спеціальний диплом «За громадянську позицію, майстерність і творче натхнення», а вистава «Лавина» (за Тунджером Джудженоглу) перемогла в чотирьох номінаціях: «найкращий акторський дует» (Анна Моргунова і Олексій Надкерничний), «найкраща режисерська робота» (Людмила Скрипка), «найкраща чоловіча роль другого плану» (Богдан Братко), «найкраща молода артистка» (Анна Моргунова)[17][18].
З вересня 2013 року при Чернівецькому музично-драматичному театрі ім. Ольги Кобилянської організовано «театральну студію», у які навчаються діти, віком від 8 до 15 років. У програмі навчання: розвиток уваги та уяви, сценічна мова та голос, пластична свобода, акторська майстерність, практика на сцені та участь у виставах.
У 2019 році курс актора театру Дмитра Леончика представив виставу «Кіндер сюрприз», а курс актора театру Олексія Надкерничного — «Той самий Мюнхаузен»[19].
Спонсори театру: ТОВ «Машзавод», ТДВ «Трембіта», Трикотажна фірма «Арніка».
Інформаційну підтримку надають Чернівецька обласна державна телерадіокомпанія, Телеканал «Чернівці», радіо «Блиск», Радіо 103,2 FM, «Портал Культура», «БукІнфо», портали «vsemisto.info», «BukNews», «Буковина online», «Буковинська бізнес-довідка».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
