Вій (повість)

«Вій» — повість письменника Миколи Васильовича Гоголя з циклу повістей «Миргород». Назва «Вій» — ім'я слов'янської демонічної істоти, з яким пов'язаний сюжет. Перша редакція повісті була опублікована в книзі «Миргород» 1835 року.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Вій (значення).

Вій
Вий
Ілюстрація Р. Штейна (1901)
Жанр	Жахи, містика
Форма	повість[d]
Автор	Гоголь Микола Васильович
Мова	російська
Написано	1835
Опубліковано	1835
Переклад	Стефан Лабаш, 1874 Ф. Королевський, 1902 А. Харченко, 1930 за редакцією З. Йоффе, 1935 за редакцією П. Панча, 1952
Цей твір у Вікісховищі

Сюжет

Вій — це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами, що в нього повіки на очах спускаються аж до землі. Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув. (Прим. М. Гоголя)[1]

Три студенти київської бурси, Хома Брут, Тиберій Горобець та Халява, вирушили на канікули. Дорогою додому вони заблукали в темряві та попросилися переночувати у найпершому ж хуторі. Один зі студентів, Хома Брут, став жертвою відьми, якою виявилася жінка, що їх прийняла в себе. Вона скочила на нього верхи і скакала полями та байраками, а Хома не міг її скинути. Змучений Хома сотворив молитву, яка йому допомогла звільнитися від чар відьми. Хома сам скочив верхи на стару і став поганяти її, б'ючи поліном. До ранку чари розвіялися — стара перетворилася на прекрасну панночку.

Хома Брут повернувся до Києва і взявся за навчання. Однак через кілька днів отримав наказ від ректора бурси — вирушити до багатого сотника, читати молитви над дочкою-красунею, що от-от помре. Хома, згадуючи про свою недавню пригоду, намагався всіляко відмовитися від доручення, але в нього нічого не вийшло. Люди сотника замкнули його на ніч у церкві разом з померлою, аби той справив по ній молитви. Бурсак подивився в обличчя покійної і переконався, що це та сама панночка, яка осідлала його раніше.

Три ночі Хома читав молитви. У першу ніч померла вилізла з домовини і стала шукати Хому. Догадливий бурсак окреслив навколо себе коло крейдою на підлозі — і нечиста сила не могла його перетнути. У другу ніч відьма закликала на допомогу силу-силенну всякої нечисті, яка шукала Хому, але не могла побачити його через магічне коло. Бурсак вийшов з церкви на ранок весь посивілий. На третю ніч в церкву набилася величезна кількість чудовиськ — усі шукали бурсака. Для того, аби побачити його, привели Вія — найголовнішого серед гномів. Для того, щоб Вій міг глянути, нечисті довелося підіймати йому довжелезні повіки. Хома відчував, що не варто дивитися Вію в очі, однак не витримав і глянув. Негайно Вій вказав на нього пальцем і нечисть накинулася. Хома Брут загинув у ту ж мить. Тут пролунав другий спів півня, і нечисть, кинувшись геть з церкви, застрягла у вікнах і дверях.

Інші два бурсаки, обговорюючи смерть Хоми, стверджують, що якби він не злякався і не подивився в очі Вію, то врятувався б.

Персонажі

• Хома Брут — філософ із київської бурси, жертва Вія.
• Панночка — вона ж відьма, над якою Хома Брут повинен був три ночі читати молитву.
• Вій — монстр, який вбив Брута, з'являється в кінці повісті.
• Халява — студент київської бурси, богослов, разом з Тиберієм і Хомою пішов на вакації та потрапив до відьми.
• Тиберій Горобець — ритор, разом з Хомою і Халявою потрапив до відьми.

Способи називання письменником персонажів твору — богослова Халяви, філософа Хоми Брута і ритора Тиберія Горобця — відіграють важливу роль у тексті повісті «Вій», виказуючи глибоку закоріненість Миколи Гоголя в традиціях української культури^[2].

Українські переклади

• Вій / Пер. А. Харченко // Гоголь М. В. Твори: в 5 т. / Заг. ред. І. Лакизи і П. Филиповича. — К., 1930. — Т. 2.
• Вій / Пер. за ред. З. Йоффе. — Х.: Держлітвидав України, 1935. — 79 с. — (Б-ка читача початківця)
• Вій / Пер. за ред. П. Панча // Гоголь М. Твори: в 3 т. / Заг. ред. М. Гудзія. — К., 1952. — Т. 1. — С. 414—451.

Адаптації

Екранізації

• «Вій» (1909) — німий короткометражний фільм.
• «Вій» (1916) — німий фільм.
• «Вій» (1967) — художній фільм.
• «Вій» (1996) — короткометражний анімаційний фільм.
• «Вій» (2014)  — художній фільм.

За мотивами повісті також знято фільм режисера Олега Фесенко «Відьма» (2006) (робоча назва «Вій — у владі страху»).

Література

• «Вій» (1993) — комікс українською та англійською мовами^[3].

Примітки

1. Вій. Прим. М. Гоголя
2. Вербовий Микола. Один «лексичний парадокс» повісті Миколи Гоголя «Вій». // Ucrainistica. Збірник наукових праць. 2002. С. 73—76. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 23 квітня 2021.
3. Geek, U. A. (3 серпня 2020). Uncomics: Історія українських коміксів • UAGEEK. UAGEEK (укр.). Процитовано 29 грудня 2023.

Джерела

• Микола Гоголь — Вій [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — переклад українською Антона Харченка у Вікіджерелах (вид. 1930)
• Микола Гоголь — Вій [Архівовано 17 жовтня 2011 у Wayback Machine.] — переклад українською Антона Харченка на сайті е-бібліотеки exlibris.org.ua (вид. 1930)
• Микола Гоголь — Вій [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] — переклад українською Антона Харченка на сайті видавництва Абабагаламага (частина збірки Українські повісті, вид. 2014)
• Вербовий М. Українська легенда про Вія? // Слово і час. 1994. № 7. С. 75—77.

Посилання

• Вій — видання 1835 року на сайті Інтернет-архів
• Повість «Вій» Миколи Гоголя / Повний текст за перекладом Антона Харченко [Архівовано 14 лютого 2024 у Wayback Machine.]