Холодний Яр (вірш)

«Холодний Яр» — вірш Тараса Шевченка 1845 року, періоду «трьох літ», у якому поет засуджує соціальну несправедливість, викриває фальсифікаторів національної історії і висловлює жаль з приводу того, що нащадки гайдамаків не піднімаються на боротьбу.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Холодний Яр (значення).

Холодний Яр
Факсиміле рукопису з віршем «Холодний Яр»
Жанр	вірш
Автор	Тарас Шевченко
Написано	1845
Опубліковано	1859

Автографи, списки, датування

Зберігся чистовий автограф вірша у рукописній збірці «Три літа»^[1] та список вірша І. М. Лазаревського кінця 1850-х років з виправленнями Шевченка^[2]. Автограф датовано: «Вьюнища, 17 декабря 1845». Вірш Датується за автографом: 17 грудня 1845 року, місце написання — В'юнище^[3].

Написання і публікація

Первісний автограф не відомий. У квітні — червні 1846 року, перебуваючи в Києві, Шевченко переписав вірш з невідомого автографа до рукописної збірки «Три літа». У середині 1840-х років вірш починає нелегально поширюватися у списках, насамперед у середовищі кирило-мефодіївців та близьких до них осіб. Відомий список В. М. Білозерського^[4] походить від чистового автографа збірки «Три літа». Проти основного тексту він не має різночитань, тільки у рядку 83 переставлено слова: замість «І повіє огонь новий» — «І повіє новий огонь». Значніші відміни зафіксовано у «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» (Прага, 1876 рік, стор. 61 — 63), в якому твір надруковано за списком невідомою рукою середини 1840-х років^[3].

З невстановленого списку, як видно, дуже неякісного, наприкінці 1850-х років вірш переписав І. М. Лазаревський^[5]. Список І. М. Лазаревського не відбивав тексту, створеного поетом у рукописній збірці «Три літа». Рядки 12 — 13 вписано іншою рукою. Рядки 17 — 20 і 21 — 26 переставлено. Переглядаючи цей список після повернення із заслання, Шевченко зробив у ньому виправлення, усунув частину спотворень, почасти відновив варіанти збірки «Три літа», проте правку не доведено до кінця й облишено. Рядки 50 — 52 у списку І. М. Лазаревського передано двома рядками. Шевченко відновив, як і в збірці «Три літа», три рядки^[3].

Список твору мав П. О. Куліш. Найімовірніше, за цим списком вірш вперше опубліковано в Лейпцигу 1859 року видавцем Гергардтом у збірнику «Новые стихотворения Пушкина и Шевченки» (стор. 14 — 17) в редагованій І. Головіним серії «Русская библиотека» (том 8). У першодруці, як і в списку В. М. Білозерського, переставлено слова у рядку 83, є відміни в рядках 2, 23, 80. Твір продовжували переписувати й після повернення Шевченка із заслання. У «Кобзарі» 1907 року В. М. Доманицький подав відміни проти автографа у списку М. О. Максимовича (стор. 132—133). Є відміни проти автографа і в списках у «Кобзарі» 1860 року з рукописними вставками^[6], у рукописній збірці 1889 року^[7], у рукописній збірці «Сочинения Т. Г. Шевченка» 1862 року^[8], у рукописній збірці «Стихотворения Шевченка»^[9], у рукописному «Кобзарі» 1866 року^[10]. Багато різночитань містить список у рукописному «Кобзарі» Д. Демченка^[11]. Частина з них походить від неуважного прочитання джерела, з якого робився список. У рядку 48 замість «Що царики коять» — «Що царики кують»; у рядку 70 замість «Голодні ворони» — «Господні ворони»^[3].

Незначні відміни проти автографа у збірці «Три літа» є у списку, що належав М. О. Максимовичу^[12], у списку О. М. Бодянського^[13]. У списку М. О. Максимовича є лише дві лексичні відміни в рядках 30, 37^[3].

Список невідомою рукою 1864 року^[14] має помітку олівцем у дужках проти назви: «большими буквами», що свідчить про його підготовку до друку. Він міститься у рукописній збірці невідомою рукою під назвою «Пісні Тараса Шевченка. Чигирин. Року 1864. Друкарня Остапенка». Після десяти творів є помітка олівцем: «Доб. Сон, Кавказ, До земляків». А далі іншою рукою списки творів: «Сліпий» (від рядка «Оце і вся моя дума» — і далі), а також повністю записано вірш «Мій Боже милий, знову лихо…» — арк. 19. Список Т. Грушкевича збігається в основному з першодруком^[15][3].

Вперше вірш введено до збірки творів у виданні: «Поезія Тараса Шевченка» 1867 року^[16][3].

Ідейно-тематичний зміст

«Холодний Яр» — політичний вірш, основною формою образотворення якого є ліричний монолог, сповнений обурення й сарказму. Головним «героєм» тут стає власне думка-переживання поета, а на перший план виступають безпосереднє викриття й картання суспільного зла, сатиричні оцінки й характеристики, цим самим твір перегукується з написаним трьома днями раніше посланням «І мертвим, і живим…». Шевченко викриває соціальне гноблення «сердешного люду» панами-кріпосниками («По якому правдивому, // Святому закону // І землею, всім даною, // І сердешним людом // Торгуєте?»), звинувачує ідеологічних фальсифікаторів національної історії від псевдонаукових звинувачень: «Брешеш, людоморе! // За святую правду-волю // Розбойник не стане, // Не розкує закований// У ваші кайдани // Народ темний…». З сатиричною темою викриття українського панства органічно поєднується елегійна тема, пов'язана з гіркими роздумами поета про пасивність сучасників, що забули шлях до Холодого Яру, де «колись гайдамаки // Табором стояли», а тепер «І стежки малої // Не осталось», щоб «Одностайне стати // На ворога лукавого». Гостра інвектива: «Ви — розбойники неситі…» змінюється застереженням кріпосникам: «Бо в день радості над вами // Розпадеться кара, // І повіє вогонь новий // З Холодного Яру»^{[17][18][19][20]}.

Примітки

1. ШЕ, 2015, с. 621.
2. ІЛ, ф. 1, № 88, с. 38 — 41
3. «Холодний Яр» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 1: Поезія 1837-1847. — С. 355-357; С. 740-742.] litopys.org.ua Процитовано 19 червня 2023
4. ДАРФ, ф. 109, 1 експ., № 81, ч. 4, арк. 58 — 63
5. ІЛ, ф. 1, № 88, арк. 19 звор. — 21
6. ІЛ, ф. 1, № 535, с. 10 — 12
7. ІЛ, ф. 1, № 84, с. 86 — 90
8. ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, спр. 4, с. 286—289
9. ЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 2, спр. 7, с. 93 — 96
10. ІЛ, ф. 1, № 842, арк. 266—267
11. ІЛ, ф. 1, № 81, с. 166—169
12. РДАЛМ, ф. 314, оп. 2, № 25, арк. 11 звор. — 13
13. ІЛ, ф. 99, № 143, с. 98 — 100
14. ЦДІА України у Львові, ф. 309, оп. 1, № 2092, арк. З — 4
15. ЛНБ, ф. 41, спр. 140, с. 18 — 21
16. Поезія Тараса Шевченка. — Львів, 1867. — Т. 1. — С. 54 — 56
17. Дзюба І. М. «Три літа» // Тарас Шевченко. Життя і творчість. — К., 2008.— с. 281.
18. Івакін Ю. О., Смілянська В. Л. Тарас Шевченко // Історія української літератури XIX століття. Книга друга.-К.: Либідь, 1996.-с. 117.
19. Івакін Ю. О. Коментар до «Кобзаря» Т. Шевченка. Поезії 1847—1861 рр.— К.,1964.
20. Івакін Ю. О."Холодний Яр" //Шевченківський словник. Том другий. — К., 1976, с.323.

Посилання

• «Холодний Яр» на сайті litopys.org.ua
• Холодний Яр // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 621-629.