Трихуторівка

Трихуторівка — селище в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, у складі Вільшанської селищної громади.

селище Трихуторівка
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Звенигородський район
Тер. громада	Вільшанська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA71020070160078677
Облікова картка	gska2.rada.gov.ua
Основні дані
Засновано	початок 19 століття
Населення	61 чоловік (на 2001 рік)
Поштовий індекс	19522
Телефонний код	+380 4734
Географічні координати	49°14′56″ пн. ш. 31°7′45″ сх. д.
Висота над рівнем моря	161 м[1]
Водойма	річка Безіменна
Відстань
Найближча залізнична станція:	—
Селищна влада
Адреса	смт. Вільшана
Карта
Трихуторівка
Трихуторівка

Чисельність селищної громади у 1979 році становила близько 200 чоловік, у 1989 році — 80, а за переписом 2001 року — 61.

Географія

Селище розташоване за 3 км на південний захід від села Петрики та за 7 км на північний захід від містечка Вільшани, простягаючись з південного сходу на північний захід двома невеликими вулицями, одна з яких, західна, має довжину 1,7 км, друга, східна — 0,5 км.

Поверхня селищної території являє собою підвищену полого-хвилясту рівнину, розчленовану долиною річки Гнилець, а також кількома невеликими балками, що є морфоскульптурними додатками першої.

Селом протікає річка Безіменна.

Загальний перепад висот становить близько 55 метрів, більші з яких окреслюються ізогіпсою 210 м, а менші опускаються до 155 м.

Історія

Поселення було засноване на початку XIX століття як два окремих хутори — Гебалів та Різників, отримавши свої назви від прізвищ своїх перших поселенців, козаків Гебала та Різника. На час селянської реформи 1861 року в згаданих хуторах, які ще інакше називалися Мазниківськими, що пов'язано з тодішньою назвою річки Гнилець — Мазник, загалом проживало 70 жителів. Як і село Сегединці, так і хутори, на землях якого вони знаходилися, на той час належали поміщику Петру Павловичу Енгельгардту, а в адміністративному відношенні входили до складу Пединівської волості Звенигородського повіту.

У квітні 1923 року хутори, будучи підпорядковані Сегединській сільській раді, увійшли до складу новоутвореного району.

На початку 1926 року хутори Гебалів та Різників, а також хутір Ільченків, що також перебував у складі Сегединської сільради, були об'єднані в один населений пункт, якому і було дано назву Трихуторівка. На той час в новоспеченому населеному пункті нараховувалося 74 двори та мешкало 406 мешканців, у тому числі 199 чоловіків та 207 жінок.

У 1929 році, під час примусової колективізації, у Трихуторівці було організовано колективне господарство під назвою «Червона Зірка», що як окремий суб'єкт господарювання діяло аж до початку 1950-х років, після чого його було приєднано до колгоспу «Перше Травня» села Петрики.

Пізніше у 50-60-ті роки в селищі діяла невелика тваринницька ферма, працювали клуб, бібліотека, медичний пункт, продуктова крамниця. Нині, з невпинним занепадом селища, всі з цих об'єктів, окрім продуктової крамниці, припинили свою діяльність.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.

На початку 1960-х років після розформування Сегединської сільської Ради Трихуторівка разом з Сегединцями увійшли до складу Петриківської сільради. У той же час хутір Ільченків виокремився зі складу Трихуторівки в окремий населений пункт, відтак з того ж часу Трихуторівку вірніше було б називати Двохуторівкою, однак селище тим не менше зберегло свою попередню назву.

У 2010-х роках село визнано офіційно мертвим. Там не залишилося жодного мешканця

Джерела

Посилання

1. Погода в Україні

Література

• Барський І. П. «До історії Вільшанського району» с. Топильна 2006 рік.