С-13 (авіаційна ракета)

С-13 «Тулумба́с» (індекс УВ ВПС — 9-А-730) — радянська/російська некерована авіаційна ракета (НАР) калібру 122 міліметри, призначена для знищення літаків у залізобетонних укриттях, техніки та живої сили противника, що перебувають в особливо міцних укриттях.

С-13
Пара блоків Б-13Л з п'ятьма НАР С-13 в кожному на пілонах Су-30МК
Тип	Некерована авіаційна ракета
Походження	СРСР
Історія використання
На озброєнні	1983 — по т.ч.
Оператори	Росія  Україна
Історія виробництва
Розробник	АТ ДержМКБ «Вимпел»
Розроблено	1973—1979
Характеристики (див. ТТХ)
Дальність вогню
Ефективна	від 1 до 6 км (залежить від модифікації)
Швидкість	до 650 м/с

С-13 використовуються обома сторонами війни під час повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року.

Історія розробки

У першій половині 70-х років ірано-іракські збройні сутички та арабо-ізраїльські війни продемонстрували всьому світу, що колишні підходи до питань базування та маскування літаків на військових аеродромах застаріли. Стоянка машин у довгому ряду загрожує тим, що їх усіх можна разом позбутися «завдяки» одному літакові противника, що випадково подолав систему ППО. Обвалування відкритих стоянок також перестало виконувати свої захисні функції, оскільки зросла ефективність авіаційного озброєння^[1].

На основі чужого бойового досвіду командування об'єднаних збройних сил НАТО у Європі оперативно почало розосереджувати свої літаки на військових авіабазах з різних типів індивідуальних укриттів. Досить добре замасковані укриття виготовляли з легкорозбірних конструкцій. На відкритій місцевості, де неможливо було сховати елінги, укриття відливали з бетону суцільним методом, використовуючи сталеві арматуру та внутрішнє гофроване противідкольне облицювання товщиною 5 мм^[1].

Керівництво Радянського Союзу з метою відповіді на можливу агресію з боку НАТО вважало вкрай необхідним мати на озброєнні вітчизняних ВПС НАР, здатні пробивати аеродромні укриття аркового типу та ефективно вражати техніку, розміщену в них^[1].

На підставі аналізу, проведеного в 1969 році, у «Точмаші» запропонували приділити увагу калібру 127 мм (аналог американської НАР Zuni), здатному зайняти проміжне положення між 57-мм і 240-мм НАР. Ці докази надалі використовували в Новосибірському інституті прикладної фізики (ІПФ) у роботах над 122-мм НАР сімейства С-13^[1].

Розробкою перших своїх ракет Новосибірський інститут зайнявся у 1973 році. До 1979 року ракета С-13 «Тулумбас» надійшла на державні випробування з універсальним шестиствольним блоком УБ-13. Провідним інженером з ракети був призначений майор В. Торопов, провідним льотчиком — майор В. Мизін. На озброєння С-13 прийняли у 1983 році^[1].

Тактико-технічні характеристики

Ракети С-13
Позначення	Зображення	Тип БЧ	Дальність пуску, м	Швидкість, м/с	Діаметр ДУ/БЧ, мм	Довжина, мм	Маса, кг	Маса БЧ/ВР, кг	Примітки
С-13ОФ[1]		осколково-фугасна	1600—3000	530	122/	2898	69	33/7	450 осколків по 25—35 г
С-13Д[1]		термобарична	1600—3000	530	122/	3120	68	32/14,5	електромеханічний миттєвої дії підривник У-404, тротиловий еквівалент — 35-40 кг
С-13ДФ[2]		Фугасна, споряджена об'ємно-детонуючою сумішшю	1600—3000	530	122/	3105	69	32,7/19	Вибух за фугасною дією еквівалентний 24,5 кг тротилу. Прошиває бетонні стіни завтовшки до одного метра, а термобарична бойова частина спрацьовує всередині споруди
С-13		проникаюча	1100—3000	650	122/90	2540	57	21/1,82	Пробиває 3 м ґрунту та 1 м бетону
С-13Т[1]		проникаюча + осколково-фугасна	1100—4000	500	122/90	3100	75	21+16,3/1,8+2,7	Пробиває 6 м ґрунту та 1 м з/б Площа ураження ЗПС 20 м²
С-13ОФС1[3]		осколково-фугасна	до 6000		122	2780	70	38/15,5	з неконтактними підривниками
С-13Б									підвищеної ефективності

Носії С-13

• Літаки: Су-17/20/22, Су-25, Су-27, Су-30, Су-34, Су-35, МіГ-23БН, МіГ-27, МіГ-29
• Вертольоти: Мі-8МСБ, Мі-24, Мі-28, Ка-29, Ка-50, Ка-52

Бойове застосування

Повномасштабне російське вторгнення 2022 року

Докладніше: Російське вторгнення в Україну (2022) та Втрати російської авіації під час вторгнення в Україну

С-13 активно використовуються обома сторонами війни.

Україна застосовувала Мі-8МСБ-В для завдання ракетних ударів некерованими 122-мм ракетами С-13. Пуск ракет відбувався з кабрирування^[4].

Також українські Су-25 виходили на бойове завдання з блоками некерованих авіаційних ракет Б-13Л (кожен блок споряджений до 5 122-мм ракет С-13)^[5].

Див. також

• С-2 (НАР)
• С-3К
• С-5
• С-8
• РС-82
• С-24

Примітки

1. С-13 Тулумбас. Уголок Неба (рос.). Архів оригіналу за 1 січня 2025. Процитовано 1 січня 2025.
2. Неуправляемый реактивный снаряд С-13 "Тулумбас". - Российская авиация. Архів оригіналу за 22 листопада 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
3. С-8 КОР1 - НАР С-8 с модулем коррекции. Архів оригіналу за 22 грудня 2018. Процитовано 11 грудня 2018.
4. Військові України завдали ударів по росіянах ракетами С-13 з Ми-8МСБ-В. Мілітарний. 15 червня 2022. Архів оригіналу за 17 червня 2022. Процитовано 17 червня 2022.
5. Су-25 України працюють по росіянах ракетами калібру 122-мм. Мілітарний. 7 травня 2022.