Loading AI tools
жанр З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Стимпа́нк (Стімпанк) або паропа́нк (англ. steam + punk, «пара» + «протест, конфлікт») — підвид фантастики, дія якого відбувається у світі, де широко використовуються технології парових машин, що замінюють електроніку. Класичні всесвіти стимпанку стилізуються авторами під Америку або Європу (перш за все Англію) другої половини XIX століття, епоху раннього капіталізму з характерним фабрично-міським пейзажем і різким соціальним розшаруванням. І байдуже, що дія може розгортатися в далекому майбутньому або на іншій планеті.
До «панківського» компонента стимпанку відноситься особливий акцент на «низькій людській природі», що керується низькими пристрастями — хіттю, гнівом, пихою, жадібністю і заздрістю. Особливу увагу автори, що пишуть в жанрі стимпанк, приділяють побутовим і фізіологічним подробицям життя головних героїв. Загальний стиль стимпанку виглядає цинічним (грубо-відвертим) і песимістичним (антиутопічним). Антиутопія прикрашається стилістикою нуару, до неї додаються виразні і загальнозрозумілі мотиви бульварної фантастики (детективи, геніальні вчені, Дикий Захід, таємничі стародавні раси). Пізніше в стимпанк влилися позитивніші елементи — романтична чарівність науки, утопізм, естетика «старої доброї Англії».
Стимпанк виник як літературний жанр, але популярності набув багато в чому завдяки коміксам, рольовим іграм, телесеріалам та аніме.
Термін «стимпанк» вперше використали два письменники, Джеймс Блейлок і Кевін Джетер, під час дискусії на сторінках журналу «Locus» в 1987 році. Термін виник як пародійне протиставлення кіберпанку, тому ранній стимпанк створювався за традиційними сценаріями свого «старшого брата» з механічним перенесенням дії в реальність, де панують парові технології. Хакери, штучний інтелект, корпорації, державна машина — все це просто поміщалося в стилістику XIX століття. «Панківське» ставлення головних героїв до навколишньої дійсності зберігалося без яких-небудь істотних змін.
Видання роману Вільяма Гібсона і Брюса Стерлінга «Різницева машина» (зустрічається як «Машина відмінностей», «The Difference Engine», 1992) привернуло велику увагу до цього жанру, і саме після цього роману паропанк почав набувати великої популярності[1].
Альтернативно-історичний стимпанк стилізується під світ XIX — початку ХХ століття і свідомо протиставляється кібернетичному сьогоденню і майбутньому. Часто героями цього піджанру стають реальні історичні особи або літературні персонажі класиків тієї епохи.
Найхарактерніші авторські стилізації під Англію правління королеви Вікторії і її наступника Едуарда. Знаковий твір як для всього жанру, так і для альтернативно-історичного стимпанку, після якого стимпанк з курйозу перетворився на явище, — роман Вільяма Гібсона і Брюса Стерлінга «Машина відмінностей» (1992). Це фактично маніфест стимпанку, що мав для нього таке ж значення, як «Нейромант» Гібсона для кіберпанку. У ньому фігурують такі знакові речі, як машина Беббіджа, що перетворилася на суперкомп'ютер, прогресивні технології зв'язку, привласнення всім підданим Британської імперії унікального цифрового індексу, «машинні» віруси на перфокартах і глобальні політичні інтриги.
Зразком альтернативно-історичного стимпанку служать комікси Алана Мура і Кевіна О'ніла про Лігу видатних джентльменів, а також однойменна екранізація Стівена Норрінгтона. Антураж паропанка відмінно переданий в циклі дитячої фантастики Лемоні Снікетта «Лихо та й годі» і особливо в однойменному фільмі Бреда Сильберлінга.
Ще одна модель альтернативно-історичного стимпанку — стилізація під Америку періоду підкорення Дикого Заходу. Велику популярність тут завоював телесеріал «Wild Wild West», що послужив основою кінофільму Баррі Зонненфельда і декількох серій коміксів. У літературі вестерн-стимпанк поширений менше — в основному це новеллізації вищезазначених серіалів і фільмів. Найпомітніший самостійний твір — тетралогія Джеймса Своллоу про стрільця Габрієля Тайлере.
Друга магістральна течія — фентезійний стимпанк, дія якого відбувається в абсолютно вигаданих світах, де парові машини благополучно співіснують із магією та звичними для фентезі істотами. Цей напрям багато в чому межує з технофентезі. Часто у цьому піджанрі з паровою машиною співіснують магія та фентезійні раси (гноми, орки, ельфи).
Найвідоміший автор «парового» фентезі — британець Чайна М'євіль.
Є також декілька менш популярних піджанрів, споріднених зі стимпанком, для них використовується загальний термін «таймпанк». У них домінування парових машин є необов'язковим: світ будується на основі технологічного рівня певної історичної епохи.
«Стоунпанк» моделює гротескний світ, де сучасні реалії проєктуються на технологічний рівень кам'яної доби. Найяскравіший приклад — мультсеріал і фільм «Флінтстоуни».
«Сандалпанк» зображає світ епохи Античности, де відбувся технологічний анахронізм — неможливе в тій реальності використання наукових відкриттів. Наприклад, створена Героном Олександрійським парова турбина спричиняє промислову революцію, що в нашому світі відбулася лише в Новий час. У результаті виникає майбутнє, де старогрецька або давньоримська цивілізації не зруйнувалися, а благополучно існують і понині.
«Міддлпанк» — все те ж саме, але з початком епохи пари в Середньовіччі.
Творці «клокпанку» надихаються епохами Відродження та Бароко. Назва походить від використання годинникових механізмів, які в клокпанку зазвичай замінюють парові машини. Наприклад, роман Поля Макоулі «Ангел Паскаля». Іншими прикладами клокпанку можна вважати деякі романи з «Плоского світу» Террі Пратчетта, творчість Грегорі Кіза та комікси Ніла Геймана «1602».
Дещо остронь таймпанку знаходиться ретрофутуризм — зображення світів, де за якимось капризом історії реальна або фантастична технологія минулого відіграє домінуючу роль в майбутньому. В одних світах технологічний розвиток набуває особливо гротескового характеру. Наприклад, виникають абсолютно божевільні, неможливі засоби пересування на зразок космічних вітрильників з діснеївського мультфільму «Планета скарбів» або летючі острови з аніме «Небесний острів Лапута». До яскравих зразків ретро-футуризму належать також цикл Філіпа Ріва про Живі машини, роман Теодора Джадсона «Війна Фітцпатріка», комікс «Neotopia».
Реальна техніка або така, що залишилася тільки в проєкті, в ретро-футуристичних всесвітах може виразитися в традиціях гігантоманії: величезні гвинтові літаки, трансконтинентальні дирижаблі, гігантські дизельні роботи, жахливого вигляду механізми. Це відгалуження ретро-футуризму відоме також як «дизельпанк»[1].
Загалом, стимпанк не надто популярний жанр кліпмейкінґу серед українських виконавців. Найвідоміший український відеокліп у стилі стимпанк зняв львівський режисер Теодор Нещадим із командою «We Cinema Studio» для музичного гурту Хочу ЩЕ! на пісню «Манія». Робота повністю знята в антуражі XIX століття, а серед реманенту акторів можна помітити велику кількість чудернацьких пристроїв, таких як реактивний інвалідний візок, фортепіано-хімічна лабораторія, віяло з лезами, кібер-маску й інше. Усі художні елементи для кліпу розробив відомий український художник у жанрі стимпанк Віталій Внуков.
Улітку 2020 року в гурту Антитіла вийшов тематичний кліп на пісню «Кіно» в стилі стимпанку.
Воля — або «ВОЛЯ: The WILL» — це серія українських фантастичних графічних романів в жанрі стимпанк, події в яких розгортаються в усесвіті ВОЛЯ на тлі розквіту Української Держави 1918 року. Змістовно це збірка з трьох окремих історій, виконаних у трьох авторських художніх стилях під твердою обкладинкою обсягом 60 сторінок.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
