Старий Хоттабич (фільм)

*Старий Хоттабич*
Старий Хоттабич;
рос. Старик Хоттабыч
Жанр	Казка;
Режисер	Геннадій Казанський
Сценарист	Лазар Лагин
На основі	Старий Хоттабич
У головних ; ролях	Микола Волков-ст.; Олексій Литвинов; Геннадій Худяков; Лев Ковальчук; Віра Рамонова; Майя Блінова; Ольга Черкасова; Юхим Копелян; Олександр Ларіков; Євген Весник
Оператор	Музакір Шуруков
Композитор	Надія Симонян
Кінокомпанія	Кіностудія «Ленфільм»
Дистриб'ютор	Державний комітет СРСР з кінематографії
Тривалість	86 хвилин
Мова	російська
Країна	СРСР
Рік	1956
Кошторис	3 млн руб.
IMDb	ID 0049794

«Старий Хоттабич» (рос. «Старик Хоттабыч») — радянський дитячий художній фільм, поставлений на Ленінградської ордена Леніна кіностудії «Ленфільм» в 1956 році режисером Геннадієм Казанським за однойменною фантастичною дитячою повістю Лазаря Лагіна.

Коротка інформація Старий Хоттабич, рос. Старик Хоттабыч ...

Закрити

Прем'єра відбулася в Ленінграді 12 липня 1957 року.

Зміст

Волька — звичайний московський школяр-піонер, під час пірнань у Москві-ріці дістає з дна старовинний глечик. Він розкриває його і випускає могутнього джина-чарівника з тисячолітнього ув'язнення, який тепер, за законами джинів, стає виконавцем усіх бажань хлопця, навіть дуже необережних…

Ролі

Микола Волков — Хоттабич
Альоша Литвинов — Волька Костиликов
Геня Худяков — Женя Богорад
Льова Ковальчук — Гога-Пилюля
Ольга Черкасова — Варвара Степанівна
Майя Блинова — мати Вольки
Єфим Копелян — Джафар Алі Мухамедов
Олександр Ларіков — доктор
Віра Романова — Глафіра Кузьмівна, мати Гоги

В епізодах

Євген Весник — постовий міліціонер
А. Галін — епізод
Борис Коковкин — член екзаменаційної комісії
Анатолій Королькевич — представник Управління госцирк
Всеволод Кузнецьов — уболівальник на футболі
Василій Леонов — Вася Казанцев, сусід знатного нафтовика в санаторії
М. Степанов — епізод
У титрах не вказані:
Олег Вишнів — епізод
Майя Забулис — глядачка на футболі
Лев Степанов — людина в телефонній будці
Зінаїда Шарко — продавчиня морозива в цирку
Єлизавета Уварова — покоївка в санаторії

Знімальна група

Автор сценарію — Лазар Лагин
За мотивами однойменної повісті Л. Лагіна
Режисер-постановник — Геннадій Казанський
Оператор — Музакір Шуруков
Художники — Ісаак Каплан, Белла Маневич
Режисер — Лев Махтін
Композиторка — Надія Симонян
Звукооператор — Григорій Ельберт
Комбіновані зйомки:
Головний оператор — Михайло Шамкович
Оператори — Б. Дудов, Михайло Покровський
Художники — А. Алексієв, Михайло Кроткін, Марія Кандат
Директор картини — Тамара Самознаєва

Призи

Заохочувальний диплом фільму на 1-м ВКФ (1958)
Почесна грамота на Міжнародному кінофестивалі в Ванкувері (1958)
Почесний Диплом на 1 МКФ дитячих фільмів в Панамі (1971).

Факти

У перші півроку прокату фільм подивилися 5 мільйонів осіб.
Для Олексія Литвинова виконання ролі Вольки Костилькова стало єдиною роботою у великому кіно, і його гонорар склав 2400 рублів.
Для зйомок епізоду, в якому Хоттабич поїдає у великих кількостях ескімо, було зроблене підроблення: щоб актор Микола Волков не застудився, замість морозива він їв глазуровані сирки.
Епізод зі слонами і верблюдами знімали в Одесі, де якраз в той час гастролював знаменитий цирк Корнілових.
З екзотичними фруктами — бананами, радянські громадяни були мало знайомі. Тому в фільмі вони, зроблені з пап'є-маше і пофарбовані в смарагдову фарбу, так неприродно виглядають.
У фільмі широко використовувалися комбіновані зйомки, в тому числі передовий на ті часи метод «блукаючої маски».

Відмінності від книги

Пригоди друзів значно скорочені:

У книзі Хоттабичу 3733 роки, а у фільмі — 3732 роки і п'ять місяців.
Прибрана вся сюжетна лінія з братом Хоттабича: герої не подорожують ні до Італії, ні в Північний Льодовитий океан. Жадібний американський ділок Гаррі Вандендаллес відсутній.
У фільмі при чаклунстві Хоттабич не використовує заклинань. При вириванні волоска лише лунає писк.
По книзі в квартирі Вольки Хоттабич жив у вигляді рибки в акваріумі, а у фільмі сидів невидимий на шафі.
У книзі хворобу Гоги-Пігулки розгадав мудрий доктор, який згадав один з епізодів «Тисячі і однієї ночі». У фільмі ж Хоттабич сам все пояснив Гозі.
У книзі Хоттабич з Волькою і Женею дістаються до футбольного стадіону на метро, в якому джин до смерті був наляканий наближенням поїзда. У фільмі цей момент пропущений.
У книзі Хоттабич заглушив двигуни у криголама, а у фільмі — у літака.
В результаті Хоттабич стає не радіотехніком, як у книзі, а цирковим ілюзіоністом.

При всьом існує кілька варіантів тексту книги, випущених у різні роки. Так, у післявоєнному виданні (Кишинів, 1961, наприклад) літак летить з Адлеру, тоді як у виданні 1938 року Адлерський аеропорт не міг згадуватися, він був побудований у 1941 році.

Релізи

(VHS\DVD; без реставрації)

В 1980-і роки в СРСР фільм почав випускатися відеокомпанією «Відеопрограма Держкіно СРСР» на відеокасетах у форматі SECAM і без реставрації. У Росії в 1996 році фільм також випущений в системі PAL на VHS студією «48 годин» також без реставрації. Також випущено на VHS та DVD компанією «Ленфільм-Відео» без реставрації. Фільм випущено, практично також без реставрації, на DVD компанії «RUSCICO» у 2003 році.

(DVD\Blu-ray; з повною реставрацією зображення та звуку)

Фільм повністю відреставровано і перевипущено на DVD та Blu-ray кіновідеооб'єднанням «Крупний план» у цифровій і високій якості зображення та звуку. Воно перевипущено в системі звуку Dolby Digital 5.1, Dolby Digital 1.0, DTS HD 5.1 без субтитрів та додаткових матеріалів.

Посилання

«Старий Хоттабич» на сайті IMDb (англ.)