Loading AI tools
літературний твір З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Сонети до Орфея» — поетичний цикл австрійського поета Райнера Марії Рільке (створений у 1922 році, опублікований у 1923 році). Містить 55 сонетів, складається з двох частин (перша — 26 сонетів, друга — 29).
В іншому мовному розділі є повніша стаття Sonnets to Orpheus(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
|
Автор | Райнер Марія Рільке |
---|---|
Мова | німецька |
Жанр | поезія |
Видано | 1923 |
Райнер Марія Рільке народився 1875 року в Празі. Дитинство та юність поета були затьмарені перебуванням в австрійській військовій школі (1886—1891), про яку він все життя згадував зі страхом і відразою. У 1895 році поет вступив на філологічний факультет Празького університету, а пізніше слухав лекції з філології і мистецтвознавства в Мюнхені й Берліні.
Основою і вихідним пунктом поетичної еволюції Рільке була німецька класична література. Разом з тим, він активно засвоював і синтезував досвід романських і слов'янських культур. Звідси його спроби творити французькою та російською мовами.
Писати вірші Рільке почав рано, і вже 1894 року вийшла його перша збірка «Життя і пісні». Наприкінці XIX століття з'являються наступні книжки поета: «Вінчаний снами» (1896), «Святвечір» (1898) і «Мені на свято» (1900). Ранній Рільке — переважно неоромантик і імпресіоніст. У його віршах відтворюються основні мотиви романтичної поезії першої половини XIX століття — самотності, природи й кохання.
«Сонети до Орфея» Рільке написав на одному диханні у 1922 році у замку Мюзо у Швейцарії, кантон Вале. 55 сонетів Рільке написав за 14 днів. Окремим виданням сонети вийшли у 1923 році. Сонети присвячені пам'яті молодою танцівниці Віри Оукам Кнооп, дочці знайомих Рільке, яка померла від лейкемії у віці 19 років. Рільке пояснив написання «Сонетів до Орфея» в листі до свого польського перекладача Вітольда Гулевича:
«…сонети народило те саме, що й „Елегії“ — відгук на смерть знайомої молодої дівчини — Вери Оукамп Кноп».[1]
"Сонети до Орфея" і «Дуїнські елегії» пов'язує тематика і проблематика «смерті і воскресіння».
Найповнішого вираження мотиви, властиві пізній творчості Рільке, набули в поетичному циклі «Сонети до Орфея» (1922). Вірш Рільке став прозорим, точним у виборі зображувальних засобів.
Основною темою «Сонетів» є мистецтво — поет доходить висновку, що збереження гармонії є можливим тільки завдяки жертовній силі мистецтва й творчій енергії людини. У поезію Рільке знову повертається Бог — вершина Всесвіту, але тепер це «дзвінкий» бог Орфей, поет-співець, який зливається з образом поета Рільке. Вже в першому сонеті циклу — «Ось дерево звелось…» Орфей втілює силу поезії, що активно сприяє перетворенню хаосу на світ гармонії форм і образів, справжній «людський світ». Мистецтво, як будівничий спів Орфея, здатне одухотворити світ, звести високий і міцний храм добра й краси. У «Сонетах до Орфея» поет піднявся з безодні сумнівів і відчаю і утвердив початкову основу свого поетичного таланту — думку про красу буття: «Бути на землі — прекрасно»[2].
Гуго фон Гофмансталь, відомий австрійський поет, якому Рільке надіслав сонети з присвятою, писав:
«У цих віршах мене здивувало, як вам вдалося відвоювати нові межі в області невимовного, мене зачарувала краса і впевненість, з якою глибинні думки розкривалися ніби з дивовижним, гідним захоплення штрихом пензля китайця, в якому поєдналися мудрість і ритмічний орнамент[1]».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.