Loading AI tools
австрійський письменник, поет, драматург, представник течії декадентства З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Гуґо-Лауренц-Гофман фон Гофмансталь (нім. Hugo Laurenz Hoffmann von Hofmannsthal, нар. 1 лютого 1874, Відень — пом. 15 липня 1929, Родаун) — австрійський письменник, поет, драматург, виразник ідей декадентства в австрійській літературі кінця XIX століття — початку XX століття.
| Гуґо фон Гофмансталь | ||||
|---|---|---|---|---|
| Hugo von Hofmannsthal | ||||
 Гуґо фон Гофмансталь у 1893 році | ||||
| Псевдонім | Loris[1] і Theophil Morren[1] | |||
| Народився | 1 лютого 1874 Відень, Австро-Угорщина[2][3] | |||
| Помер | 15 липня 1929 (55 років) Rodaund, Відень, Перша Австрійська Республіка[2] ·інсульт | |||
| Поховання | Cemetery Kalksburgd[4][5] | |||
| Країна |  Австрія Долитавщина | |||
| Діяльність | письменник, поет, драматург, лібретист | |||
| Alma mater | Віденський університет і Akademisches Gymnasiumd | |||
| Мова творів | німецька | |||
| Напрямок | декаденство | |||
| Magnum opus | Jedermannd, Кавалер троянди і Електра | |||
| Членство | Young Viennad | |||
| Конфесія | католицька церква | |||
| Батько | Hugo von Hofmannsthald[6] | |||
| Мати | Anna von Hofmannsthald[6] | |||
| Родичі | Isaak Löw Hofmann, Edler von Hofmannsthald | |||
| У шлюбі з | Gertrud Schlesingerd[7] | |||
| Діти (3) | Raimund von Hofmannsthald[8][7], Christiane Zimmerd[7] і Franz von Hofmannsthald[7] | |||
| Автограф |  | |||
| Учасник | Перша світова війна | |||
|
| ||||
 Гуґо фон Гофмансталь у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Походив з заможної дворянської родини, по батькові — італійського походження. Блискучий гімназист, поліглот і книжник, дебютував віршами 1890 року. Тоді ж познайомився з Артуром Шніцлером, в 1891 — з Генріком Ібсеном і Стефаном Георге, до літературної групи якого — «Листки мистецтва», Гофмансталь приєднався відразу після знайомства. На сторінках журналу пропагував ідею мистецтва заради мистецтва.
Багато подорожував Європою, найчастіше — на велосипеді. Вивчав право і романську філологію (1895–1898) в Віденському університеті, разом зі Шніцлером належав до столичної літературної групи Молодий Відень (створена у 1890 році). У 1898 році познайомився з Ріхардом Штраусом, для якого написав кілька оперних лібрето («Кавалер троянди», 1911; «Аріадна на Наксосі», 1913; «Жінка без тіні», 1919, та інші), в 1899 — з Рільке, в 1902 — з Рудольфом Касснером. Автор сценічних обробок трагедій Софокла, Евріпіда, драм Кальдерона, комедій Мольєра, багато років співпрацював з режисером Максом Рейнхардтом.
У роки Першої світової війни служив у інтендантському відомстві. Згодом займався журналістикою.
Одружився з Ґертрудою Шлезінґер. У шлюбі народилося троє дітей: у 1902 р. Крістіана, в 1903 р. Франц і в 1906 р. Раймунд. Мав складні стосунки із старшим сином Францом. Зрештою, 13 липня 1929 р. 26-літній Франц застрелився у своїй кімнаті. Через два дні після самогубства сина Гофмансталь помер у своїй приміській садибі від крововиливу в мозок. Похований поруч із Францом. Згідно із заповітом Гофмансталя поховали у рясі монаха-францисканця.
Найвизначніший драматург австрійського та європейського символізму, автор кількох книг імпресіоністичних віршів, есе про літературу та національну культуру, великої і малої прози (з якої найбільш відома новела-містифікація «Лист лорда Чандоса», 1902). Будучи декадентом-символістом, сам Гофмансталь любив називати себе неоромантиком. Характер його творів, їхня ліричність і драматичність практично не зазнали змін з роками, а поетичний стиль відрізнявся музикальністю рим[9]..
У роботі «Поет і наш час» (нім. Der Dichter und diese Zeit), написаній 1907 року, Гофмансталь намагався філософськи обґрунтувати ідеї неоромантизму, їх антиреалістичність. Він приходить до висновку, що для поета важливий тільки «світ відносин і почуттів, що пов'язують»[9].
Із Гофмансталем був знайомий І. Крушельницький, котрий з дозволу автора переклав і уклав збірку його творів «Лірика». Окремі сонети Гофмансталя переклав Д. Павличко.
Українською мовою перекладено[10]:
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
