Сажки (село)
село в Немирівському районі Вінницької області України З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Са́жки — село в Україні, у Немирівській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 140 осіб.
| село Сажки | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Тер. громада | Немирівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA05020170420046385 |
| Основні дані | |
| Населення | 140 |
| Площа | 1,15 км² |
| Густота населення | 121,74 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22833 |
| Телефонний код | +380 4331 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°57′25″ пн. ш. 28°54′33″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
253 м |
| Водойми | річка Устя |
| Найближча залізнична станція | з.п. Сажки |
| Відстань до залізничної станції |
0,2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22800, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Немирів, вул. Соборна, буд. 26 |
| Карта | |
 Сажки | |
 Сажки | |
| Мапа | |
 | |
|
| |
Історія
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» увійшло до складу Немирівської міської громади.[1]
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Немирівського району, село увійшло до складу Вінницького району[2].
Транспорт
У північній частині села розташована залізнична зупинка Сажки, де зупиняється дизель-поїзд.
Краєзнавча довідка
Узагальнити
Перспектива
На західній околиці села протікає річка Мірка, яка за селом впадає в річку Устя.
Село славиться одним із Семи чудес Вінниччини — це так зване Немирівське скіфське городище, або Великі вали. Воно датоване VII–VI ст. до н.е., становлячи потужну захисну систему площею близько 100 га. Це вали заввишки 9 м і завдовжки по периметру майже 5 км. Річка Мірка ділить городище на дві нерівні частини. Майже в центрі огородженої валом площі, на високому північному березі річки, є особливе внутрішнє укріплення — так зване замчисько.
Територія городища вперше заселена в III тис. до н. е. племенами трипільської культури. Пізніше на цих теренах з’явилися скіфи-орачі, про яких писав Геродот (VII–VI ст. до н. е.), та слов’янські племена уличів (Х–ХІ ст.).
Археологічні розкопки на городищі започаткував у 1909–1910 рр. С. Гамченко. В передвоєнні роки пам’ятку досліджував Г. Смірнов, в післявоєнні — Південно-Подільська експедиція Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М.Артамонова. Вчені встановили, що основний вал насипаний в VI ст. до н.е. Виявлено житла-землянки, де знайдено чимало виробів з глини, кістки, рогу, бронзи та заліза. На замчиську була культова споруда — так званий «зольник», пов’язаний, ймовірно, з культом домашнього вогнища, та три поховання скіфського часу.
Уперше на Поділлі тут знайдена давньогрецька кераміка, що свідчить про торгові зв’язки місцевих племен з грецькими причорноморськими містами-державами.
У наш час тут відбувається зимовий фестиваль з лендарту «Аплікація духу» за участю українських, російських, польських та китайських митців.
На околиці села знаходиться ботанічний заказник місцевого значення Сажчанська дубина.
Під час Голодомору 1932-33 років встановлено загибель 187 мешканців села. Їхні імена оприлюднено на пам'ятнику жертвам Голодомору, який розташований на сільському цвинтарі.
Видатні люди
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.