П'ємонтит

П′ємонти́т (рос. пьемонтит; англ. piemontite; нім. Piemontit m) — мінерал, складний силікат кальцію, алюмінію, заліза та манґану, манґановий різновид епідоту.

П′ємонтит
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1]
IMA-номер	IMA1962 s.p.
Абревіатура	Pmt[2]
Хімічна формула	{Ca₂}{Al₂Mn³⁺}(Si₂O₇)(SiO₄)O(OH)
Nickel-Strunz 10	9.BG.05[3]
Dana 8	58.2.1a.11
Ідентифікація
Колір	темно-червоний або червонувато-бурий до чорного, фіолетово-червоного
Сингонія	моноклінна
Просторова група	кристалографічна група 11d[4][5]
Твердість	6,5—6,75
Колір риси	червоний
Густина	3,45
Інші характеристики
Названо на честь	П'ємонт[4]
П'ємонтит у Вікісховищі

П'ємонтит вперше був виявлений в 1853 році в Сен-Марселі (П'ємонт у Італії) і описаний Густавом Адольфом Кенготтом, який назвав мінерал за типом місцевості.

Загальний опис

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: Ca₂(Al, Fe, Mn)₂Al[O|OH|SiO₄|Si₂O₇].
• 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): Ca₂(Al, Mn, Fe)₃[SiO₄]₃(OH).

Містить (%): CaO — 20,9; Al₂O₃ — 14,3; FeO — 14,9; MnO −14,7; SiO₂ — 33,6; H₂O — 1,7.

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює призматичні кристали, зернисті маси, масивні агрегати. Спайність ясна. Густина 3,45. Твердість 6,5—6,75. Колір темно-червоний або червонувато-бурий до чорного, фіолетово-червоного. Риса червоняста. Блиск від скляного до перламутрового. Плеохроїчний. Зустрічається в кристалічних сланцях, багатих на манґан, у слабкометаморфізованих рудах манґану, а також у змінених ефузивах. Різновиди, багаті на манґан, приурочені до метасоматичних родовищ манґану.

За назвою місцевості першої знахідки — П'ємонт (Італія).

Зустрічається також в Лонґбан (Швеція), на о. Груа, Бретань (Франція), Джебель-Декхан (Єгипет), на острові Сікоку (Японія).

Назва — (Кенготт, 1853).

Синоніми: манґанепідот.

Різновиди

Розрізняють:

• вітаміт (П′ємонтит із вмістом Mn₂O₃ до 1 %).

Див. також

• Список мінералів
• Мінерали
• Епідот

Примітки

1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.

   d:Track:Q26224004d:Track:Q13651104
2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.

   d:Track:Q15221937d:Track:Q6395268d:Track:Q2463831
4. Piemontite — Mineralogical Society of America.

   d:Track:Q1936599
5. mineralienatlas.de

   d:Track:Q1936589

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. П'ємонтит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• П'ємонтит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Piemontite