Піразинамід
хімічна сполука З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Піразинамі́д — синтетичний протитуберкульозний препарат, що є похідним піразину, для прийому всередину.
 | |
|---|---|
Піразинамід | |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| pyrazine-2-carboxamide | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J04 |
| PubChem | |
| CAS | 98-96-4 |
| DrugBank | DB00339 |
| Хімічна структура | |
| Формула | C5H5N3O |
| Мол. маса | 123,113 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | 80-90% |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 9-10 год. |
| Екскреція | Нирки |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ПІРАЗИНАМІД, ЗАТ НВЦ«Борщагівський ХФЗ»,Україна UA/3702/01/01 07.09.2010-07/09/2015 |
Історія
Узагальнити
Перспектива
Уперше піразинамід був синтезований у 1936 році Дальмером і Вальтером, значно раніше, ніж було виявлено його протитуберкульозні властивості.[1] Інтерес до цієї речовини з'явився у зв'язку із дослідженнями французького вченого Шоріна у 1945 році. Він виявив, що нікотинамід інгібує Mycobacterium tuberculosis.[2] Ці постереження були підтверджені у 1948 році групою науковців під керівництвом Маккензі з американської фармацевтичної компанії «Cyanamid».[3] Од ночасно дослідження, які проводилися компаніями «Lederle»[4] і «Merck»[5] встановили у дослідженнях на мишах, що саме піразінамід є тим похідним нікотинаміду, який має найвищий протитуберкульозний ефект. Ці дослідження призвели до відкриття ще двох протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду[6] та етіонаміду.[7]. Впровадження піразинаміду до лікування туберкульозу проходило у нетиповий спосіб. Для препарату не проводилось ніяких досліджень in vitro, а проводились виключно дослідження на лабораторних тваринах, результати яких були неоднозначними (деякі дослідження вказували на недостатню активність препарату, зокрема на морських свинках)[8]. Після серії досліджень на тваринах було проведено клінічні дослідження на хворих, у яких встановлено високу ефективність піразинаміду.[9] Піразинамідом зацікавилися співробітники однієї з лабораторій Корнелльського університету під керівництвом Уолша Макдермотта. Завдяки їх дослідженням встановлено причину низької активності препарату in vitro і високої активності in vivo (піразинамід діє виключно при кислому pH, а кисле середовище наявне лише при наявності запального процесу в тканинах, при наявності молочної кислоти[10]). Вчені з команди Макдермотта також висловили припущення, що найвищу протитуберкульозну дію має основний метаболіт піразинаміду — піразинова кислота.[11]
Фармакологічні властивості
Піразинамід — синтетичний протитуберкульозний препарат, що є похідним піразину. Препарат має переважно бактерицидну дію, механізм якої не встановлений. До піразинаміду чутлива виключно туберкульозна паличка. Інші мікроорганізми до препарату нечутливі. Піразинамід застосовують виключно у складі комплексної терапії у зв'язку з швидким розвитком стійкості мікобактерій до препарату при монотерапії.
Фармакокінетика
Піразинамід швидко всмоктується при пероральному прийомі, максимальна концентрація в крові досягається протягом 2—3 годин. Біодоступність препарату складає 80—90 %. Препарат створює високі концентрації в більшості тканин та рідин організму. Зберігає активність в кислому середовищі казеозних мас, тому препарат часто призначають при різних казеозних процесах. Піразинамід проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Піразинамід проникає через плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Піразинамід виводиться з організму переважно з сечею у вигляді метаболітів (70 %). Період напіввиведення препарату складає 9—10 годин; при нирковій та печінковій недостатності цей час може збільшуватись.
Показання до застосування
Піразинамід застосовують для лікування різних форм туберкульозу в складі комбінованої терапії.
Побічна дія
Узагальнити
Перспектива
При застосуванні піразинаміду можливі наступні побічні ефекти[12]:
- Алергічні реакції — нечасто висипання на шкірі, свербіж шкіри, кропив'янка, гарячка; рідко фотосенсибілізація, бронхоспазм, набряк Квінке, анафілактичний шок.
- З боку травної системи — часто нудота, блювання, біль у животі; нечасто печія, металевий присмак в роті, пептична виразка, діарея; рідко при тривалому застосуванні гепатит, жовтяниця, гостра атрофія печінки.
- З боку нервової системи — нечасто головний біль; рідко запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, депресія, периферичні неврити, парестезії.
- З боку опорно-рухового апарату — артралгія (згідно даних частини клінічних досліджень, є найчастішим побічним ефектом піразинаміду)[13][14]; рідко спостерігаються міалгія, рабдоміоліз, загострення подагри.
- З боку сечовидільної системи — рідко інтерстиціальний нефрит, дизурія; дуже рідко ниркова недостатність внаслідок рабдоміолізу.
- Зміни в лабораторних аналізах — нечасто еозинофілія; рідко лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, підвищення рівня сечової кислоти креатиніну і сечовини в крові, підвищення активності амінотрансфераз в крові, підвищення рівня заліза в сироватці крові.
Протипоказання
Піразинамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при подагрі, важкій печінковій недостатності, епілепсії, гіпотиреозі, вагітності та годуванні грудьми.
Форми випуску
Піразинамід випускається у вигляді таблеток по 0,25; 0,5; 0,7; 0,75 та 1 г.[15]
Примітки
Література
Посилання
Wikiwand - on
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.