Піжоніт

Піжоні́т — мінерал, складний силікат кальцію, магнію та двовалентного заліза, групи піроксенів.

Піжоніт
Загальні відомості
Статус IMA	затверджений (А)[d][1][2]
IMA-номер	IMA1988 s.p.
Абревіатура	Pgt[3]
Хімічна формула	(Mg,Fe,Ca)SiO₃
Nickel-Strunz 10	9.DA.10
Ідентифікація
Колір	зеленувато-коричневий, коричневий, чорний або безбарвний
Сингонія	моноклінна
Твердість	6,0—6,5
Густина	3,3—3,4
Інші характеристики
Названо на честь	Піжон-Пойнтd[4]
Піжоніт у Вікісховищі

Загальний опис

Бідний на кальцій моноклінний піроксен ряду діопсид — геденберґіт.

Хімічна формула:

• 1. За Є. Лазаренком: (Mg, Fe²⁺,Ca)₂Si₂O₆.
• 2. За «Fleischer's Glossary» (2004): (Mg, Fe, Ca)(Mg, Fe)[Si₂O₆].

Домішки: TiO₂, MnO, Na₂O, K₂O, Al₂O₃, H₂O. Склад у % (з родов. Піжон-Пойнт, США): MgO — 15,15; FeO — 14,9; Fe₂O₃ — 5,5; CaO — 10,72; SiO₂ — 45,05.

Сингонія моноклінна. Призматичний вид. Утворює короткопризматичні кристали, мікрофенокристали.

Густина 3,3—3,4.

Твердість 6,0—6,5.

Колір зеленувато-коричневий, коричневий, чорний або безбарвний. Рідкісний мінерал вивержених гірських порід. Трапляється в долеритах, базальтах і габро. Утворюється при швидкому охолодженні андезитових та дацитових лав і дрібних габроїдних інтрузій.

Вперше знайдений в Піжон-Пойнті (штат Міннесота, США). Крім того, виявлений у метеориті Мур-Ко (штат Північна Кароліна, США), норитах ПАР.

За назвою першознахідки (A.N.Winchell, 1900).

Різновиди

Розрізняють:

• піжоніт-авгіт (піроксен, за складом проміжний між авгітом і піжонітом),
• піжоніт залізистий (різновид піжоніту, який містить до 30 % FeO),
• піжоніт магнієвий (різновид піжоніту, який містить 60-80 % кліноенстатитового компонента Mg[SiO₃]),
• піжоніт проміжний (проміжного складу між магнієвим і залізистим різновидами П.),
• піжоніт титановий (різновид піжоніту, який містить до 4,5 % TiO₂).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.

   d:Track:Q20645057d:Track:Q16917772d:Track:Q1356348
2. Gottardi G., Zussman J., Seifert F. et al. Nomenclature of Pyroxenes // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1988. — Vol. 73. — P. 1123–1133. — ISSN 0003-004X; 1945-3027

   d:Track:Q3771911d:Track:Q17320322d:Track:Q15131878d:Track:Q16787428d:Track:Q1936599d:Track:Q957294d:Track:Q102996
3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43

   d:Track:Q912887d:Track:Q3314880d:Track:Q59767631d:Track:Q110360213
4. Pigeonite — Mineralogical Society of America.

   d:Track:Q1936599

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Піжоніт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Піжоніт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Pigeonite mineral mindat.org [Архівовано 6 липня 2008 у Wayback Machine.]