Військово-повітряні сили Іраку були засновані в 1931 році, під час британського контролю в Іраку після їх поразки від османів у Першій світовій війні. Крім короткого періоду під час Другої світової війни, іракські ВПС використовували переважно британську авіацію до революції 14 липня 1958 року, коли новий уряд Іраку почав посилювати дипломатичні відносини з Радянським Союзом. Протягом 1950-х і 1960-х років ВПС використовували як радянську, так і британську авіацію. Коли Саддам Хусейн прийшов до влади в 1979 році, військово-повітряні сили швидко зросли, тоді Ірак замовив більше радянських і французьких літаків. Пік військово-повітряних сил припав на довгу ірано-іракську війну, яка закінчилася в 1988 році, тоді вони складалися з 1029 літаків усіх типів (з яких 550 були бойовими), ставши найбільшими повітряними силами в регіоні. Падіння сталося під час війни в Перській затоці (1990—1991) і тривало, поки сили коаліції застосовували заборонені для польотів зони. Залишки військово-повітряних сил Іраку були знищені під час вторгнення США в Ірак у 2003 році.
Після вторгнення ВПС Іраку було відновлено, завдяки отриманню більшої частини літаків зі Сполучених Штатів. У 2007 році Ірак попросив Іран повернути деякі іракські винищувачі, які улетіли туди, щоб уникнути знищення під час війни в Перській затоці в 1991 році. Станом на 2014 рік Іран був сприйнятливий до вимог і працював над відновленням невстановленої кількості літаків.
Королівські ВПС Іраку було створено 22 квітня 1931 року. На самому початку свого існування вони базувалися на аеродромі Вашаш у передмісті Багдада і складалися з 5 льотчиків та 32 механіків.
Надалі ВПС Іраку брали участь в арабо-ізраїльських війнах 1948—1949, 1967 та 1973 років. У ході Шестиденної війни ВПС Іраку здобули, ймовірно, свої перші повітряні перемоги, збити два ізраїльські літаки (за деякими даними, обидві перемоги належать пілотам ВПС Пакистану, які служили в той період в Іраку). Іракська авіація брала участь у нальотах на Ізраїль. Під час Жовтневої війни авіація Іраку діяла обох фронтах. Було заявлено про знищення 12 ізраїльських літаків, але й власні втрати виявилися тяжкими (30 літаків), у тому числі і внаслідок низки інцидентів «дружнього вогню».
У період з 1977 по 1979 рік іракські ВПС були переоснащені найсучаснішою радянською технікою, включаючи бомбардувальники Ту-22, вертольоти Мі-24, транспортні літаки Іл-76. Військово-повітряні сили Іраку зазнали посиленої модернізації. 40 винищувачів «Міраж» F-1 було замовлено у Франції, а протитанковий потенціал значно підвищився після придбання 60 гелікоптерів «Газель». Восени 1983 року Ірак придбав літаки французького виробництва «Супер Етандар».
ВПС Іраку активно застосовувалися для боротьби з курдами в 1960—1990-х роках, а також в ірано-іракській війні 1980—1988 років, зазнавши значних втрат (за оцінкою ЦРУ, маючи на початок війни понад 500 бойових літаків, до 1987 року ВПС Іраку втратили 300—325 літаків).
1991—2003
Іракський МіГ-25, викопаний американськими військовослужбовцями із піску. 2003 рік
Значним випробуванням для іракської авіації стала війна у Перській затоці 1991 року. Близько 40 літаків було втрачено в повітряних боях (коаліція від дій іракських винищувачів втратила не менше 1 F/A-18 і 3 БПЛА), ще більше— знищено на землі, понад 100 перелетіли до Ірану. Ймовірно, іракське командування відправило літаки до Ірану в надії зберегти їх від знищення та використати після завершення війни, однак іранська сторона згодом відмовилася повертати ці літаки та включила їх до складу власних військово-повітряних сил. Відомо про одну підтверджену повітряну перемогу іракських ВПС у ході цієї війни, яку перехопив МіГ-25 над американським F/A-18. Після війни США, Велика Британія та Франція запровадили заборонені для польотів іракської авіації зони над північчю та півднем країни для охорони курдів та шиїтів від повітряних нальотів.
Іракська авіація не брала участі у відбитті вторгнення міжнародної коаліції у 2003 році. Після війни іракські бойові літаки було знайдено захованими укриттями або закопаними в пісок.
Після 2003 року
Після повалення режиму Саддама Хусейна розпочалося відновлення ВПС Іраку.
У грудні 2004 року було підписано перший контракт на закупівлю нової техніки— польських гвинтокрилів W-3 «Сокіл», які, однак, не були отримані через зрив терміну постачання.
До кінця 2005 року у складі ВПС Іраку були 38 літальних апаратів у 5 ескадрильях.
У грудні 2008 року було підписано угоду про постачання із США до Іраку партії зброї вартістю 6млрд доларів, у тому числі 26 гвинтокрилів Bell 407, 20 навчально-тренувальних літаків T-6A Texan і 36 літаків AT-6B Texan II.
перші три гвинтокрили Bell 407 були отримані в лютому 2009 року.
У листопаді 2009 року в США було замовлено ще 27 гвинтокрилів.
У серпні 2011 року було укладено контракт на постачання із США до Іраку 18 винищувачів F-16IQ, наприкінці 2011 року було замовлено ще 18 винищувачів F-16IQ, а також 24 авіадвигуни, ракети та авіабомби для них.
У грудні 2013 року було укладено контракт на постачання 24 Т-50IQ на суму $1,1млрд.
Наступні цифри, за даними ВПС Іраку, дають уявлення про інтенсивність застосування іракської авіації у боях проти ІД. З 10 червня 2014 по 31 грудня 2017 року штурмовики Су-25 (у 2014—2016 роках Ірак отримав з Росії, Білорусі та Ірану 22 літаки Су-25) здійснили 3562 бойові вильоти, в той час як винищувачі Lockheed Martin F-16 2015 до кінця 2017 року американці передали Іраку 18 літаків)— лише 514 вильотів. 398 вильотів здійснили легкі бойові літаки L-159 (у 2015—2017 роках поставлено із Чехії 13 літаків). Ще 990 вильотів здійснили шість військово-транспортних літаків Ан-32Б. Нарешті, 3459 вильотів припало на легкі розвідувально-ударні літаки Cessna АС-208B Combat Caravan, при цьому вони випустили 2660 ракет Hellfire. З урахуванням того, що саме на цей період припали найактивніші бойові дії проти ІД, а до 2014 року іракська авіація перебувала в зародковому стані, можна вважати ці цифри репрезентативними і для всієї кампанії.
З РФ 28 червня 2014 поставлено перші 5 Су-25. 1 липня 2014 року з Ірану поставлено ще 4 Су-25КМ та 3 Су-25УБКМ, більше 6 Су-25/Су-25K та більше одного Су-25УБК. У 2014—2016 роках. Ірак отримав із РФ, Білорусі та Ірану 22 літаки Су-25.
Попереднє розгортання п'яти палубних штурмовиків Dassault Breguet Super Etendard
Розгорнуто 16 патрульних вертольотів SA 321H Superfluron. Деякі також називалися типом GV. Оснащений радаром ORB-31D, поплавком і повітряним фільтром для додавання робочих можливостей Exocet. Він був розгорнутий на наземній базі в районі Басри.
Розгортає 40 ударних вертольотів Мі-25 Hind-D
Розгорнуто 44 гелікоптери загального призначення SA.316C Alouette III
Розгорнуто 18 винищувачів-бомбардувальників Су-22 Fitter F
Розгорнуто 18 навчальних самостійних літаків Су-22УМ3 Fitter G
Один гелікоптер загального призначення Bell 206B (літак ВПС Ірану)
1 гелікоптер загального призначення Bell 212 (літак ВПС Ірану)
1 вертоліт загального призначення Bell 214C (літак ВПС Ірану)
Список літаків заповнюється тільки плануванням
Літак, показаний тут, спочатку планувався для використання у ВПС Іраку або був підготовлений для порівняння під час експорту, але від нього відмовилися через економічні санкції та війну.[1]
Планувалося розгорнути шістдесят винищувачів Dassault Mirage 2000E для встановлення переваги в повітрі.
Планувалося розгорнути 120 навчально-тренувальних військових літаків Dornier Alpha Jet 2.
Заплановано розгортання 63 навчально-тренувальних літаків BAe Hawk T.1.
Планувалося задіяти шість транспортних вертольотів Мі-26 Halo A.Також планувалося представити зенітно-ракетний комплекс великої дальності С-300ПМУ2.
До ліцензійного виробництва було заплановано 120 ударних вертольотів Мі-28L Havoc. Одночасно планувалося придбати крилаті ракети повітряного базування ASMP.
36 винищувачів F-86F Sabre (проте розгортання було скасовано через перехід уряду на схід)
Це був запланований літак, але кількість літаків невідома.
Існувала ймовірність залучення 14 літаків-заправників Іл-78 «Мідас».
Можуть бути розгорнуті тридцять три винищувачі-перехоплювачі Dassault Mirage IICQ.
Існувала ймовірність розміщення 72 винищувачів-бомбардувальників Dassault Mirage 5EQ.
Існувала ймовірність залучення 33 штурмовиків Hawker Siddeley Harrier GR.3.
Існувала ймовірність залучення 35 штурмовиків Panavia Tornado IDS.
Існувала ймовірність розміщення 33 винищувачів-перехоплювачів Dassault Mirage 4000E.
Існувала можливість розміщення 77 ракет-перехоплювачів BAC Lightning F.6.
Існувала ймовірність залучення 65 винищувачів Су-27С Flanker B.
Існувала ймовірність залучення 17 навчально-тренувальних літаків Су-27УБ Flanker C.
Існувала ймовірність розміщення 18 навчально-тренувальних літаків Hawker Siddeley Harrier T.4.
Існувала ймовірність розміщення 16 навчально-тренувальних літаків BAC Lightning T.5.
Існувала можливість залучення 28 навчально-тренувальних літаків Dassault Mirage IIIDQ.
Існувала можливість залучення 32 навчально-тренувальних літаків Dassault Mirage 5DQ.
Існувала ймовірність розміщення 54 перехоплювачів МіГ-31FE Foxhound A.
Існувала ймовірність розміщення 51 легкого штурмовика SEPECAT Jaguar GR.1.
Існувала ймовірність розміщення 51 протикорабельного штурмовика Dassault Mirage F1EQ-7.
Існувала ймовірність розміщення 23 навчально-тренувальних літаків SEPECAT Jaguar T.2.
Існувала ймовірність розміщення 23 навчально-тренувальних літаків Dassault Mirage 2000B.
Існувала ймовірність розміщення 26 протикорабельних штурмовиків Dassault Mirage F1EQ-8.
Існувала можливість залучення 27 морських патрульних вертольотів AS365F Dauphin II.
Існувала ймовірність розміщення 24 стратегічних бомбардувальників Ту-22М3Е Backfire-C.