Ісламська Держава

Ісламська Держава (ІД, араб. الدولة الإسلامية, ад-Даулят аль-Ісламія), до 29 червня 2014 року Ісламська Держава Іраку та Леванту (ІДІЛ; араб. الدولة الإسلامية في العراق والشام, ад-Даулят аль-Ісламія фі ль-Ірак уа аш-Шам; ДАІШ^[1]) — невизнана ісламістська терористична держава^[2] (халіфат з 29 червня 2014)^[3] і міжнародна^[4] терористична^[5][6][7][8], мілітаристська група напрямку джихадизму.

Не плутати з ісламськими державами — державами, що влаштовані на засадах халіфату.

Ісламська Держава
араб. الدولة الإسلامية
Участь у війнах: Громадянська війна в Сирії Війна в Іраку Друга громадянська війна у Лівії (2014-2020) Релігійні війни в Нігерії та інші конфлікти[en]
Прапор організації
Територія ІД, сірим кольором, у момент її найбільшого територіального протягу (травень 2015 року)
Сформоване:	з 15 жовтня 2006 року — до сьогодні
Ідеологія:	саляфітський джихадизм салафізм сунітський ісламізм
Лідери:	Абу Бакр аль-Багдаді † Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші † Абу аль-Хасан аль-Гашемі аль-Кураші  † Абу аль-Хусейн аль-Хусейні аль-Кураші † Абу Хафс аль-Гашемі аль-Кураші
Штаб-квартира:	Баакуба (15 жовтня 2006—2013) Ар-Ракка (2013—2017) Меядін (2017) Абу-Кемаль (2017)
Чисельність:	На території Сирії та Іраку 20,000—31,000 (оцінка ЦРУ) За межами Сирії та Іраку 32,500—57,800 (дивіться Війська ІД[en]) Загалом 52,500—257,800
Ісламська Держава у Вікісховищі

На березень 2015 року мала контроль над територією з населенням 10 млн осіб в Іраку і Сирії та номінальний контроль над маленькими областями Лівії, Нігерії і провінції Нангархар в східному Афганістані. Група також діє або має філії в інших частинах світу, у тому числі в Південній Азії.

Безпосередня попередниця ІДІЛ — угрупування «Ісламська держава Ірак», яка була утворена у 2006 році в Іраку шляхом злиття одинадцяти радикальних ісламістських угрупувань на чолі з місцевим підрозділом «Аль-Каїди».

Назви

Організація мала різні назви від дня заснування^[9]

• Група була заснована у 1999 року йорданським радикалом Абу Мусаб аз-Заркаві, Джамаат ат-Таухід валь-Джихад, «Організація Монотеїзму і Джихаду».
• У жовтні 2004 року, аз-Заркаві присягнув на вірність Осама бен Ладену і змінив ім'я групи на «Організація Основ Джихаду в Месопотамії», загальновідома як «Аль-Каїда в Іраку»^[9][10]. Хоча група ніколи не називала себе «Аль-Каїдою в Іраку», це була її неофіційна назва^[11].
• У січні 2006 року, Tanzim Qa'idat al-Jihad fi Bilad al-Rafidayn об'єдналася з деякими іншими іракськими повстанськими групами, і утворила Дорадчу раду муджахідів^[12] аз-Заркаві було убито у червні 2006 року.
• 12 жовтня 2006 року, Дорадча рада муджахидів об'єдналась з декількома більшими повстанськими фракціями, і 13 жовтня проголосила заснування ad-Dawlah al-ʻIraq al-Islāmiyah, також відома як Ісламська Держава Іраку (ІДІ)^[13] Керівництво цієї групи було Абу Умар аль-Багдаді і Абу Айюб аль-Масрі.^[14] Після того, як Умара і Масрі було убито під час американсько-іракської спецоперації в квітні 2010, Абу Бакр аль-Багдаді став новим лідером групи.
• 8 квітня 2013 року, організація що здійснювала експансію в Сирію, була перейменована на Ісламську Державу Іраку і Леванту.
• 29 червня 2014 року, група перейменувала себе у ad-Dawlah al-Islāmiyah (الدولة الإسلامية, («Ісламська Держава») і оголосила себе всесвітнім халіфатом^[15][16][17]. Відповідно, назва «Ірак і Левант» було видалено з усіх офіційних згадувань, і офіційна назва стала Ісламська Держава від дати декларації. Назва «Ісламська Держава» і запровадження халіфату зазнали нищівної критики міжнародної спільноти і ведучих мусульманських груп, що відмовилися користуватися ним^{[18][19][20][21][22][23][24][25]}.

Цілі всесвітнього халіфату

Починаючи з 2004 року провідна мета групи була заснування Ісламської сунітської держави^[26][27]. Особливо, ІД прагнула встановити халіфат, Ісламську державу на чолі з халіфом, що є наступником пророка Мухаммеда^[28]. У червні 2014 року ІД видала документ, в якому зазначається генеалогічне дослідження походженням ії лідера аль-Багдаді від Мухаммеда. На оголошенні нового халіфату 29 червня організація призначила аль-Багдаді його халіфом. Як халіф, він вимагає відданість усіх набожних мусульман у всьому світі, згідно з ісламською юриспруденцією^[29].

ІД має на меті розширення свого впливу на всю земну кулю^[30] не рахуючись з людськими жертвами^[31].

Карта що циркулювала інтернетом, показує історичні області колишніх мусульманських держав в Європі, Близькому Сході, і Африці, які ІД планує приєднати до своєї держави^{[32][33][34][35][36][37][38]}.

Територіальні зазіхання і міжнародна присутність

У Іраку і Сирії, ІД використовує існуючу адміністративно-територіальну систему, тільки-но перейменував адміністративні одиниці у вілаяти або провінції. У червні 2015 року офіційно проголошено створення філій в Лівії, Єгипті, Саудівській Аравії, Ємені, Алжирі, Афганістані, Пакистані, Нігерії і Північному Кавказі. За межами Іраку і Сирії, має підконтрольну територію тільки в Сінаї, Афганістані, і Лівії^[39]. ІД також має представництво в Марокко, Лівані, Йорданії і Палестині, але не має офіційних філій в цих країнах^[39].

Чорним кольом на карті вказані території ІД в Лівії на початку 2016 року.

Лівійська провінція

У жовтні 2014 року бойовики ІД захопили контроль над прибережним містом Дерна, але в середині 2015 року бойовики ІД були вибиті із міста^[40]. Влітку 2014 року в Лівії почалася громадянська війна між лояльним до ісламістів Загальним національним конгресом і новим парламентом — Палатою депутатів. ІД виступила в конфлікті як «третя сторона». До лютого 2015 року бойовики тримали в облозі великий лівійський порт Сирт і контролюють розташоване поруч місто Нофалія, а також нафтове родовище аль-Мабрук на південь від Сирту^[41].

Синайська провінція

10 листопада 2014 року члени організації «Ансар Бейт аль-Макдіс» присягнули на вірність аль-Багдаді і стала називатися «Вілаят Синай»^{[42][43][44][45]}. Угрупування має 1,000-2,000 вояків^[46]. Угрупування «Вілаят Синай» також діє в Секторі Газа, називаючи себе «Ісламською Державою в секторі Газа»^[47]. 19 серпня 2015 року, члени групи підірвали штаб-квартиру Сил безпеки Єгипту, в північному Каїрі, поранивши 30 чоловік^[48].

Алжирська провінція

Члени угруповання «Джунд аль-Хілафа» (араб. جند الخلافة) присягнули на вірності аль-Багдаді у вересні 2014 року^[49]. Також у вересні 2014 року вояки цієї фракції в Алжирі відрізали голову французькому туристу Ерве Гурделю. З того часу, даних про дії угруповання майже немає, у грудні 2014 року алжирські сили безпеки знищили керманича фракції Халіда Абу-Сулеймана^[50].

Хорсанська провінція

Чорним кольором на карті вказані території, контролювані терористами Ісламської Держави в Афганістані.

26 січня 2015 року, було проголошено Хорсанську провінцію (Вілаят Хорсан) на чолі з Хафізом Саїд Ханом й Абдуллахом Рауфом, після того як обоє присягнули аль-Багдаді. Назва Хорсан посилається на історичний регіон, який включає Афганістан, Пакистан, й «інші сусідні землі»^{[51][52][53][54]}.

Проте вже 9 лютого 2015, Абдулу Рауфа було убито під час авіанальоту літаків НАТО^[55]. 18 березня 2015 року афганською урядовою армією був вбитий Хафіз Вахіді (в.о. губернатора)^[56].

Чорним кольором на карті вказані території, контролювані терористами Ісламської Держави в Ємені.

Ємен

13 листопада 2014 року непізнана фракція в Ємені присягнула на відданість ІД. У грудні того ж року ІД впровадив активну присутність усередині Ємену, маючи конкурента Аль-Каїда на Аравійському півострові^[57][58][59]. У лютому 2015, фракція Аль-Каїди Ансар аль-Шаріа^[en] присягнула на відданість ІД^[60]. Оскільки Єменська громадянська війна зазнала ескалації у березні 2015, вояки ІД почали бойові дії проти хуситів у мухфазах Хадрамаут, Шабва, Сана^[61][62].

Чорним кольором на карті вказані території, контролювані терористами Ісламської Держави в Нігерії.

Західно-Африканська провінція

7 березня 2015, керманич Боко Харам Абубакар Шекау склав присягу ІД через звукове повідомлення, відіслане через Твіттер^[63][64]. У публікаціях ІД від кінця березня 2015 року Боко Харам згадується як Wilayat Gharb Afriqiya (Західно-Африканський вілаят).

Північно-Кавказька провінція

Деякі командири Кавказького Емірату в Чечні і Дагестані присягнули на вірність ІД наприкінці 2014 року^[65]. 23 червня 2015 року представник ІД Абу Мухаммад аль-Аднані склав присягу відданості й анонсував нову Кавказьку Провінцію під керівництвом Рустама Асельдерова^[50][66].

Керівництво

Керівником ІД був Абу Бакр аль-Багдаді^[67]. Державний департамент США обіцяв нагороду у 10 млн доларів за інформацію про його місцеперебування. Він також відомий на прізвисько Абу Дуа, і у США вважався одним з найнебезпечніших екстремістів.

Аль-Багдаді народився 1971 року в іракському місті Самарра і називав себе спадкоємцем пророка Мухаммеда. Він вивчав іслам в Університеті Багдада, тривалий час воював на боці іракської Аль-Каїди. Американці заарештовували його 2004 року, але через 10 місяців звільнили. Він був проголошений головою Ісламської держави Іраку — до якої тоді ще не входив Левант — у травні 2010 року.

27 жовтня 2019 року Президент США Дональд Трамп підтвердив, що Абу Бакр аль-Багдаді був знищений в ході операції ЗС США в сирійському Ідлібі. В загальній складності операція з ліквідації аль-Багдаді тривала чотири години, було задіяно вісім вертольотів, безпілотники, десант. Новим лідером ІД став Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші^{[68][69][70][71][72]}.

Аль Бара Шишані — амір джамаата «Ахадун Ахат» в провінції Латакія в Сирії. Один з ключових керівників ІД, громадянин Грузії. З 2013 року він був заступником військового аміра Абу Умара аш-Шишани, це одна з найвищих посад ІД. 2016-го, після ліквідації аш-Шишани, Аль Бара виїхав до Туреччини, влітку 2018-го прибув до України за підробленим паспортом. 15 листопада 2019-го його було затримано співробітниками СБУ в будинку, де він жив у Київській області^[73].

3 лютого 2022 року Президент Сполучених Штатів Джо Байден заявив, що лідер екстремістської організації «Ісламська держава» Абу Ібрагім аль-Гашемі аль-Кураші був убитий під час рейду американського спецназу в Сирії. Операція відбулася на північному заході Сирії в Ідлібі. При ліквідації лідера загинули не менше трьох цивільних. Жертв з боку американських військових не було^{[74][75][76][77][78]}.

Новим халіфом 10 березня 2022 року став Абу аль-Хасан аль-Гашемі аль-Кураші більше, ніж через місяць після смерті його попередника^[79][80].

30 листопада 2022 року Абу аль-Хасан аль-Гашемі аль-Кураші був убитий. На його місця обрано нового лідера — Абу аль-Хусейн аль-Хусейні аль-Кураші^[81].

3 серпня 2023 року Абу аль-Хусейн аль-Хусейні аль-Кураші був вбитий. Новим лідером став Абу Хафс аль-Гашемі аль-Кураші.

Чисельність та озброєння

На думку аналітиків група налічує приблизно 10 тисяч бойовиків. Припускають, що ІД отримує кошти від індивідуальних спонсорів з країн Перської затоки. Також джерелом прибутків ІД є податки та викупи за заручників.

Угрупування контролювало багату на нафту місцевість на півночі Сирії. Із захопленням Мосула в Іраку його позиції зміцнилися. Є інформація, що вони отримали 425 млн доларів, які зберігалися у національному банку в Мосулі, і що невдовзі джихадисти можуть захопити найбільші в Іраку нафтові родовища у Байджі, на південь від Мосула.

Визнання терористичною організацією

Наступні країни та міжнародні організації вважають Ісламську Державу терористичною групою:

 Організація об'єднаних націй^[82]
 Європейський Союз
 Велика Британія
 США
 Австралія
 Канада
 Ірак
 Туреччина
 Саудівська Аравія
 Індонезія
 ОАЕ
 Малайзія
 Швейцарія
 Єгипет
 Індія
 Росія
 Киргизстан
 Сінгапур
 Сирія
 Йорданія
 Іран
 Тринідад і Тобаго
 Пакистан
 Японія
 Тайвань
 КНР
 Венесуела
 Філіппіни
 Азербайджан
 Бахрейн
 Кувейт
 Таджикистан
 Казахстан
 Афганістан

Економіка

В перші роки громадянської війни в Сирії ІДІЛ черпала фінансову підтримку переважно з-за кордону, отримуючи левову частку грошей, які йшли на підтримку салафітських угруповань з боку країн Перської затоки, і частину тих, що йшли на підтримку «демократичної опозиції» з боку США. Навесні 2014 року територія ІДІЛ становила 250 тис. кв. км. і вона стала фінансово самодостатньою. Аналітики виділяють чотири основних джерела наповнення бюджету ІДІЛ на тому етапі^[83]:

1. Податки (зокрема спеціальний податок з немусульман, податок за невідвідування мечеті п'ять разів на день, вимагання, грабунки банків, напади на крамниці); конфіскація частини зарплат іракських урядовців, які продовжували їх отримувати від іракського уряду; рештки промисловості і сільське господарство.
2. Торгівля нафтою і газом через Туреччину. Туреччина отримувала з цього як фінансову (частина прибутку), так і політичну вигоду (підтримка сил, ворожих до режиму Ассада і курдського руху). В 2014 року доходи з цієї статті оцінювали в 3 млн дол. на день. Цей експорт був можливий передусім завдяки низьким цінам на нафту і газ, які іноді становили 1/3 від ринкових. Нафта з ІДІЛ виходила на ринок як турецька.
3. Грабунок, контрабанда і нелегальна торгівля творами мистецтва та історичними предметами. Показове нищення храмів і статуй в таких містах як Пальміра стосувалося тих об'єктів, які були занадто великими для транспортування і продажу. Також ІДІЛ видавала дозволи на чорну археологію серед місцевого населення, з чого брала певний податок.
4. Викупи за викрадених іноземців.

Історія

Докладніше: Список битв і терактів за участю Ісламської держави

Акції до 2014 року

Одним з перших терактів, за який угруповання взяло відповідальність, був підрив фугасу поблизу міста Баакуба в провінції Діяла (Ірак) 6 травня 2007 року, внаслідок якого загинув російський фотокореспондент Дмитро Чеботаєв і 6 американських військовослужбовців. Починаючи з 2009 року, угруповання регулярно заявляє про свою відповідальність за вибухи, напади та інші злочини^[84], зокрема.

• 25 жовтня 2009 — підрив двох начинених вибухівкою автомобілів в центрі Багдада (біля будівель адміністрації губернатора і міністерства юстиції): загинули 155 осіб.
• 31 жовтня 2010 — Захоплення заручників в кафедральному соборі Багдада, що належить Сирійській католицькій церкві: загинули 58 осіб.
• Сирійський фронт: на початку серпня 2013 року бойовики ІДІЛ атакували позиції курдських бойовиків на прикордонних з Туреччиною територіях Сирії^[85]. Восени 2013 року бойовики ІДІЛ вели бойові дії в районі сирійських міст Ідліб, Алеппо^[86] і Аазаз як проти «Вільної сирійської армії»^[87], так і проти курдських ополченців^[88].
• Наприкінці 2013 року ІДІЛ установила контроль над сирійським містом ар-Ракка, яке стало неофіційною столицею ІДІЛ в Сирії. Місто швидко було впорядковано, засновані шаріатські суди, управління містом грунтувалося безпосередньо на ісламських законах^[89][90].

Наступ 2014 року

Докладніше: Наступ у Північному Іраці (2014)

Угруповання здобуло широку популярність улітку 2014, коли бойовики розпочали повномасштабний наступ на північні та західні райони Іраку, а також в північній Сирії (Сирійський Курдистан).

• 4 січня 2014 — бійці ІДІЛ установили контроль над містом Фаллуджа^[91].
• 10 червня 2014 — на п'ятий день вуличних боїв в Мосул^[92] і (мухафаза Найнав) бойовики ІДІЛ примусили частини Збройних сил Іраку втікати. За армією пішли чиновники і шиїтське населення двохмільйонного міста^[93]. За даними BBC, упродовж доби місто залишило близько чверті населення^[94].
• До 11 червня бойовики ІДІЛ захопили Тікрит^[95], впритул наблизившись до Багдаду.
• 15 червня бойовики ІДІЛ захопили Талль-Афар^[96].
• 23 вересня 2014 США і Бахрейн, Йорданія, Катар, Об'єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія завдали ракетно-бомбових ударів по позиціях угрупування Ісламська Держава в Сирії. Крилаті ракети запускалися з американських бойових кораблів в Перській затоці та Червоному морі приблизно по двох десятках цілей, у тому числі по штаб-квартирі угруповання Ісламська держава в місті Ракка (схід Сирії)^[97].
• 24 вересня завдано авіаудари по бойовиках Ісламської Держави біля міста Алеппо рано-вранці. Унаслідок попередніх авіаударів ліквідовано приблизно 120 бойовиків^[98].
• 25 вересня збройні сили США та союзників із арабських країн завдають авіаударів по позиціях екстремістів у Сирії. Цього разу військові атакували нафтопереробні заводи, контрольовані терористами, у кількості 13-ти — удари завдані по 12. За підрахунками служб США, щоденно ці об'єкти приносять екстремістам до 2 мільйонів доларів прибутку^[99].
• 27 вересня міністерство оборони США заявило, що вважає за необхідне ввести війська до Сирії та Іраку — для боротьби з угрупованням Ісламська Держава. Про це оголосив голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Мартін Демпсі^[100].
• 28 вересня до військових ударів США (F-22) приєдналися Йорданія та Об'єднані Арабські Емірати. Авіація атакувала терористів у Сирії та Іраку, завдано точкових ударів — табір терористів біля міста Хасеке, командний пункт та аеропорт біля міста Манбідж (Сирія), позиції ісламістів у Іраку — загалом сім авіаударів. На це підрозділ «Аль-Каїди» — угрупування «Джабхат ан-Нусра» — заявило, що збирається помститися та завдати США удару у відповідь^[101].
• 5 жовтня стає відомо, що угруповання Ісламська держава захопило частину стратегічних висот над південними підступами до заблокованого курдського міста Кобані^[102].
• 10 жовтня ВПС США атакували позиції бойовиків поблизу міста Кобані, знищено танк, кулеметна точка, дві захоплені бойовиками будівлі.
• Станом на середину жовтня 2014-го в результаті боїв між захисниками курдського міста Кобані і терористами, що намагаються його захопити, загинули понад 550 осіб. З 16 вересня в місті загинули 553 людини, серед них — 298 були членів Ісламської Держави. Серед загиблих — 20 цивільних, 17 з них були страчені бойовиками^[103].
• 16 жовтня 2014-го керівництво Італії повідомляє, що направить до Іраку 280 військовослужбовців, для надання допомоги в боротьбі з бойовиками угруповання Ісламська Держава — у складі міжнародної коаліції^[104].

Ікона з 21-м мучеником з Лівії, які були страчені 12 лютого 2015 року.

Злочини після червня 2014 року

• Улітку 2014 бойовики ІДІЛ стратили 500 чоловіків з общини єзидів та захопили в рабство близько 300 жінок.
• 16 червня 2014 ІДІЛ оголосила, що бере на себе відповідальність за вбивство 1700 курсантів училища ВПС на військовій базі Спайкер в Тікриті після того, як база і велика частина міста виявилися у їхніх руках.
• 19 серпня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД обезголовив американського журналіста Джеймса Фоулі^[105].
• 28 серпня 2014 опубліковано відео, на якому бойовики Ісламської Держави страчують 250 полонених солдат сирійської армії^[106].
• 2 вересня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД знечолив американського журналіста Стівена Сотлоффа^[107].
• 14 вересня 2014 опубліковано відео, де учасник ІД стратив британського співробітника гуманітарної місії Девіда Хейнса, викраденого в Сирії 2013 року.
• 22 вересня 2014 понад 300 іракських військових загинули під час хімічної атаки ІД^[108].
• 24 вересня 2014 бойовики ІД стратили взятого в заручники французького журналіста Ерве Гурделя.
• 3 жовтня 2014 в мережі з'явилося відео, де бойовик ІД відрізав голову таксисту та водієві, що розвозив гуманітарну службу в зруйновані міста Сирії, — британцю Алана Хеннінга (англ. Alan Henning), викраденому в Сирії в грудні 2013 року. На відео як наступна жертва названий американець Пітер Едвард Кассіг (вже страчений, за даними в пресі на 16.11.2014), колишній американський рейнджер, ветеран війни в Іраку і член однієї з благодійних організацій.^[109]

• 10 січня 2015 ІД взяла на себе відповідальність принаймні за захоплення заручників в магазині кошерних виробів у 12-му окрузі Парижа, підтримавши таким чином оперативників єменської Аль-Каїди, братів Куаші, які раніше атакували редакцію сатиричного видання Charlie Hebdo. Напад вчинив Амеді Кулібалі, прихильник Ісламської Держави у Франції.^[110]

• 14 листопада 2015 ІД взяла на себе відповідальність за вибухи та розстріли у столиці Франції.^[111]
• 31 грудня 2016 ІД взяла відповідальність за два вибухи, що стались в районі Синак м. Багдад (Ірак),^[112] в результаті яких загинули щонайменше 25 людей, а більш ніж 50 отримали поранення^[113].
• з 31 грудня 2016 по 8 січня 2017 рр. в результаті серії вибухів у Багдаді загинуло щонайменше 108 людей та мінімум 238 — поранених.^[114][115] Відповідальність за вибухи взяла на себе терористична організація Ісламська Держава в ході Громадянської війни в Іраку, що триває з 2014 року.^[116]
• 22 березня 2017 було скоєно напад на парламент Великої Британії, внаслідок якого загинули 4 людини, постраждало більше 40 осіб. Відповідальність за напад взяла на себе ІД, хоча ряд джерел зазначає, що атака була радше інспірована пропагандою Ісламської Держави, ніж безпосередньо координувалася членами угруповання.
• 17 серпня 2017 сталася серія терористичних атак в Каталонії (Іспанія). Вантажівка в'їхала в натовп людей в районі пішохідної вулиці Рамбла в Барселоні, а через кілька годин фургон в'їхав в групу людей в Камбрілсі. Внаслідок першого наїзду загинули 13 людей, понад 100 людей отримали поранення. Другий наїзд забрав життя ще однієї людини, шестеро постраждали.^[117]
• 18 серпня 2019 Ісламська Держава взяла на себе відповідальність за вибух на весіллі в столиці Афганістану Кабулі, внаслідок якого загинули щонайменше 63 людини, ще 182 — поранені.^[118]
• 23 березня 2024 року Ісламська Держава взяла на себе відповідальність за теракт в Крокус Сіті Голл, що стався днем раніше. Було також опубліковано відео нападу, що було зняте на мобільний телефон одного з нападників.

Ісламська Держава та Україна

• 25 червня 2015 року в Дніпрі Служба безпеки України затримала двох завербованих терористок Ісламської Держави.^[119]
• 6 жовтня 2015 року в Іраку підірвав себе смертник Ісламської Держави Мухаммед Далаїн, його було завербовано в Харкові.^[120]
• 31 жовтня 2015 року Ісламська Держава збила пасажирський літак A321. Загинуло 4 громадянина України.
• 18 листопада 2015 — ІД назвала Україну полем бою між Росією та Заходом.^[121]
• 25 листопада 2015 — ІД оголосила Україну своїм ворогом.^[122]
• 3 грудня 2015 року Міністр закордонних справ України Павло Клімкін назвав Ісламську Державою загрозою світу.^[123]
• 7 грудня 2015 року Президент Петро Порошенко на зустрічі з Джо Байденом заявив, що Україна готова допомогти коаліції в Сирії в боротьбі з Ісламською Державою.^[124]
• 23 березня 2016 року голова СБУ Василь Грицак заявив, що СБУ затримала 25 бойовиків Ісламської Держави.^[125]
• 27 квітня 2016 року СБУ затримала й одразу видворила з України 5 бойовиків Ісламської Держави.^[126]
• 3 травня 2016 року Міністр закордонних справ України Павло Клімкін повідомив, що з полону бойовиків Ісламської Держави держави звільнено 13 українських громадян.^[127]
• 25 червня 2016 року Державна прикордонна служба України в аеропорту Харкова затримали двох громадян Таджикистану, які причетні до діяльності терористичної організації Ісламська Держава та розшукувалися Інтерполом.^[128]
• 29 червня 2016 року Ісламська Держава влаштувала Терористичний акт в аеропорту Ататюрк у Туреччині. Загинула одна громадянка України. Один громадянин України постраждав.
• В ніч з 14 на 15 липня 2016 року під час святкування національного свята Дня взяття Бастилії в Ніцці (Франція) відбувся теракт. Вантажівка на повній швидкості в'їхала у натовп людей на набережній міста, де проходив святковий салют. Загинув громадянин України, двох громадян України поранено.
• 13 серпня 2016 року у Харкові оперативники СБУ виявили приватну квартиру, що використовувалася для тимчасового переховування членів Ісламської Держави, які мали намір транзитом виїхати в сирійсько-іракську зону бойових дій.^[129]
• 19 грудня 2016 року Ісламська Держава вчинила Теракт на різдвяному ярмарку в Берліні. Загинув один громадянин України.
• 7 вересня 2017 року Президент Петро Порошенко назвав терористичні угрупування Ісламської Держави загрозою Україні.^[130]
• 17 вересня 2018 року заступник генпрокурора України Євген Єнін заявив, що ГПУ розглядає документи більше 20 осіб, яких підозрюють у причетності до терористичного угруповання Ісламська Держава.^[131]
• 25 березня 2019 року СБУ затримала в Одеській області іноземця, який знаходиться в розшуку Інтерполу за терористичну діяльність у Сирії в складі ІД.^[132]
• 15 листопада 2019 року Служба безпеки України спільно з Міністерством внутрішніх справ Грузії та Центральним розвідувальним управлінням США затримала на Київщині одного з ключових терористів Ісламської держави відомого як Аль Бара Шишані.^[133]
• 21 листопада 2019 року Оперативники Управління карного розшуку та бійці КОРДу затримали у Житомирі громадянина Росії, що перебуває в міжнародному розшуку за вбивство. Поліція припускає, що це керівник однієї з груп ІД, який переховувався в Україні. Підозрюваного розшукував Інтерпол.^[134]
• 9 вересня 2020 року у Києві затримали одного з ватажків Ісламської Держави.^[135]
• 27 листопада 2020 року Україна приєдналася до санкцій Євросоюзу проти Ісламської Держави та «Аль-Каїди».^[136]

Пропаганда

Ісламська держава з початку свого існування створила потужну пропагандистську структуру. Медіавідділенням ІД позиціонується агентство «Аль-Фуркан» (араб. الفرقان - «Розрізнення добра і зла»)^[137]. Випущений у травні 2014 року фільм «Дзвін мечів» (араб. صليل الصوارم «Саліль ас-саварім») канал CNN порівнює з продукцією професійного кінематографа^[138].

Наприкінці вересня 2014 року пропагандисти ІД виклали в інтернет англомовний (із субтитрами арабською) фільм «Полум'я війни» (араб. لهيب الحرب Lahīb al-Ħarb, англ. Flames of War) від студії «Аль-Хаят». Цей насичений спецефектами фільм більш політизований, ніж «Дзвін мечів» - зокрема, акцент зроблено на погрозах на адресу США та їхніх союзників.

Сама студія націлена більшою мірою на іноземну та іншомовну аудиторію, вона виготовляє як власні фільми, так і субтитри до фільмів інших медіапідрозділів ІД, таких як «Аль-Фуркан» і «Аль-І'тісам». Основні мови, якими оперує медіа-центр «Аль-Хайят»: арабська, англійська, німецька, французька, російська, гінді та урду, бенгалі, турецька, курдська та інші^[139].

За даними The New York Times, прихильники ІД у пропагандистських цілях створили 2,3 млрд акаунтів у соціальних мережах.

3 липня 2017 року ІД поширила 66-сторінковий «Довідник самотнього вовка», який є докладним керівництвом для проведення терористичних актів з максимальним медійним ефектом.

Держави, що ведуть боротьбу з ІД

Територіальна експансія ІД втягнула у конфлікт збройні формування різних країн. Міжнародний осуд ІД як терористичного угрупування поставили ІД у конфлікт з майже усіма країнами світу.

Опозиція в Іраку, Сирії, Лівані, Єгипті та Лівії

Опір в Іраку	Громадянська війна в Сирії	Інші конфлікти
Ірак Збройні сили Іраку Іракський Курдистан воєнізовані шиїтські формування	Сирія[140] Збройні сили Сирії Сирійська опозиція[141][142][143] Сирійський Курдистан[144] Російська Федерація	Ліван Збройні сили Лівану[145] Хізбалла[146] Єгипет Збройні сили Єгипту[147] Лівія Збройні сили Лівії

Міжнародна опозиція

Міжнародні організації, що беруть участь у коаліції проти ІД:^[148]

•  Європейський Союз — більшість членів бере участь;^[148]
• НАТО — усі 27 членів беруть участь;
• Рада співробітництва арабських держав Перської затоки — усі шість дійсних членів і два неврегульовані члени (Йорданія та Марокко), беруть участь.

Військові операції в Іраці та Сирії ( авіаудари, навчання)	Надання військової техніки	Гуманітарна та інша допомога групам, визначеним коаліцією
члени NATO:  США (лідер)[149][150][151]  Бельгія[149]  Канада[149]  Данія[149]  Франція[149]  Німеччина[149][152]  Італія[149]  Нідерланди[153]  Норвегія[154]  Португалія[148][155]  Іспанія[156]  Туреччина[149][157]  Велика Британія[149] члени РСАДПЗ:  Бахрейн[152]  Йорданія (pending CCASG member)[152][158]  Марокко[159][160][148] (pending CCASG member)  Катар  Саудівська Аравія[161]  ОАЕ[152] Інші:  Австралія[149]  Нова Зеландія[148][162] (гуманітарна допомога)[152]  Сінгапур[163] (announced)  Росія Країни що ведуть боротьбу на своїй території [148]  Ірак[152]  Ліван[152]  Єгипет[152] Примітка: Перераховані країни у цій графі можуть також поставляти військову та гуманітарну допомогу, а також сприяти досягненню цілей групи в інші способи.	члени НАТО: (всі члени ЄС крім Албанії)  Албанія[164]  Болгарія[165]  Хорватія[166]  Чехія[152][153]  Естонія[152][153]  Греція[167]  Угорщина[152][153]  Польща[149] Члени  Європейський Союз (поза NATO)  Кіпр[168] Інші:  Боснія і Герцеговина[169] Примітка: Перераховані країни у цій графі можуть також поставляти військову та гуманітарну допомогу, а також сприяти досягненню цілей групи в інші способи.	члени NATO:  Чехія[148]  Ісландія[148]  Латвія[148]  Литва[148]  Люксембург[148](гуманітарна допомога)[152]  Румунія[148]  Словаччина[148](гуманітарна допомога)[152]  Словенія[148] Члени  Європейський Союз (поза NATO)  Австрія[148](гуманітарна допомога)  Фінляндія[170][171]  Ірландія[148](гуманітарна допомога)  Швеція[148](гуманітарна допомога)[152] члени РСАДПЗ:  Кувейт[148](гуманітарна допомога,[152] використовується авіабаза)  Оман[148] Інші  Грузія[148][152]  Японія[148](гуманітарна допомога)[152]  Південна Корея[148] (гуманітарна допомога)[152]  Косово[148]  Північна Македонія[148]  Молдова[148]  Чорногорія[148]  Сербія[148]  Сомалі[148]  Швейцарія (гуманітарна допомога)[152]  Республіка Китай[148]  Україна[148]

Див. також

• Наступ у Північному Іраці (2014)
• Військова операція проти ІДІЛ
• Глобальний індекс тероризму
• Вілаят Кавказ